Ухвала суду № 37236194, 11.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1893/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 26.03.2013 року:

- №0000991702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 2261221,34 грн., з яких за основним платежем - 1902463,19 грн., за штрафними санкціями - 358758,15 грн.;

- №0001001702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2781665,25 грн., з яких за основним платежем - 2268654,00 грн., за штрафними санкціями - 513011,25 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 11.03.2013 року №1561/17-2/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року (надалі - акт перевірки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ безпідставно не прийняло до уваги те, що бухгалтерські та податкові документи позивача за 2010-2012 роки були вилучені слідчим відділом ДПС у Херсонській області. Також позивач зазначає, що ревізору було відомо про вилучення документів і всупереч нормам п.1.15 Наказу ДПА України №213 від 14.04.2011 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 року №355», розроблених відповідно до статей 75-86 ПК України, посадова особа не зупинила перевірку та не вчинила дій, спрямованих на отримання доступу до вилучених документів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.6, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 2781665,25 грн., та порушення ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2261221,34 грн..

Позиція ДПІ за актом перевірки полягає у тому, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит по операціям із ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД», оскільки операції позивача з цими постачальниками ДПІ вважає безтоварними.

Такий висновок ДПІ обґрунтовує тим, що під час перевірки позивачем не було надано перевіряючим первині документи на підставі яких позивач формував податковий звіт за 2010-2012 роки. Також ДПІ в акті перевірки посилається на інформацію, яка викладена в акті №82/17-2/НОМЕР_1 від 26.09.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки(поданої податкової звітності з податку на додану вартість) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 за лютий, червень 2012 року, який в свою чергу обґрунтовується висновками викладеними в акті №468/22-4/35469147 від 05.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами постачальниками за лютий 2012 року та в акті №116/15-3/31653226 від 28.08.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Антарекс і Ко ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року.

Будь-яких інших підстав для невизнання податковим органом податкового кредиту та валових витрат по операціям позивача з його постачальниками в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є не обґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за вищевказаними актами перевірки відповідачем встановлено, що згідно статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 та 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу руху ТМЦ (послуг) позивача з постачальником ПП «М'ясо Херсонщини» за лютий 2012 року та з ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» за червень 2012 року та покупцями. Таким чином податковим органом встановлено завищення валових витрат за 2012 рік на 555831,45 грн. за рахунок включення до складу витрат на придбання товару у ПП «М'ясо Херсонщини» у лютому 2012 року та у ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» у червні 2012 року.

Також зменшення решти витрат пов'язане з тим, що при проведені перевірки позивач не підтвердив первинними бухгалтерськими документами та розрахунками розмір задекларованих ним витрат за 2010-2011 роки та частину витрат за 2012 рік.

Таким чином підставою для зменшення податкового кредиту позивача на суму 2268654,0 грн. та збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем на цю суму стало визнання нікчемними правочинів з придбання товарів у лютому та червні 2012 року по відносинам з ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» та відсутність податкових накладних, що підтверджують нарахування ПДВ постачальниками у 2010-2011 році та частково у 2012 році.

Стосовно висновків відповідача про нікчемність операцій між позивачем та відносинам з ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні,) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у відносинам з ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

У даній справі ДПІ посилається на порушення кримінальних справ щодо позивача та посадових осіб його контрагентів за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України (умисне ухилення від сплати податків)

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом ДПС у Херсонській області 23.11.2012 року зареєстровано кримінальне провадження №32012230000000020 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПП «Мясо Херсонщини» за ознаками злочину передбаченого за ст.212 ч.2 КК України.

15.01.2013 року зареєстровано кримінальне провадження №32013230000000011 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Антарес і КО ЛТД» за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

16.01.2013 року зареєстровано кримінальне провадження №32013230000000015 за фактом умисного ухилення від сплати податків позивачем, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

16.01.2013 року вищевказані кримінальні провадження об'єднані в одне провадження №32012230000000020.

25.04.2013 року постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Херсонській області Кабакова Ф.М. кримінальне провадження №32012230000000020 закрито на підставі ст.284 КПК України - у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України.

Отже, докази проведення позивачем із ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» фіктивних господарських операцій суду не надано.

Посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки стосовно обставин діяльності ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ПП «М'ясо Херсонщини» та ТОВ «Антерекс і Ко ЛТД» на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок СДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на відсутність у позивача на момент проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що на момент перевірки первинні документи позивача за 2010-2012 роки були вилучені слідчим відділом державної податкової служби у Херсонській області, що підтверджується протоколом обшуку від 23.01.2013 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012230000000020 від 23.11.2012 року.

Частину вилучених документів за 2012 рік на підставі акту від 15.02.2013 року було повернуто позивачу.

Позивач повідомив ревізорів, які здійснювали перевірку про обставини вилучення та повернення частини первинних документів, у зв'язку з чим ревізор Гагаріна О.С., яка проводила перевірку, звернулась із письмовим запитом до СВ ПМ ДПС у Херсонській області про надання документів для перевірки. Податкова міліція повідомила її, що документи дійсно вилучені, та частина документів повернута, що підтверджує твердження позивача.

Відповідно до п.85.9 ст.85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином, у разі, коли первинні бухгалтерські документи вилучені правоохоронними органами податковий орган має право вжити заході для доступу до вилучених документів, які були підставою для формування показників податкової звітності платника податків, який перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, про вилучення первинних документів ревізорам було відомо до початку проведення перевірки, але ревізорами не були вжиті заходи щодо отримання доступу до цих документів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що платник податків не може нести відповідальність за бездіяльність податкового органу під час здійснення заходів щодо отримання доступу до вилучених документів, а тому висновки про відсутність документального підтвердження витрат та податкового кредиту позивача за 2010-2012 роки є недоведеними та не можуть бути використані для обчислення грошових зобов'язань за наслідками документальної перевірки платника податків.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька