Ухвала суду № 37235954, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2959/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю " ЮГЕВРОТРАНС " (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2013 року за № 0005962220 та від 26 червня 2013 року за № 0005972220.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки податкового органу стосовно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість (далі ПДВ) є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи, оскільки всі правочини, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит, мали реальний характер та виконані в повному обсязі з оформленням відповідних первинних документів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 26 червня 2013 року за №0005962220 та за №0005972220.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, у період з 29 травня 2013 року по 03 червня 2013 року фахівцем відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за листопад 2011 року та з податку на прибуток по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" за період листопад 2011 року та контрагентами-покупцями.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10 червня 2013 року за №538/22-200/35989513, яким встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за листопад 2011 року на суму 315 433 грн., за грудень 2011 року на суму 50 009 грн.. Крім того, виявлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.149.1 ст.149 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року в сумі 420 258 грн..

В зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акту проведеної перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року за № 0005972220 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем у розмірі 420258 грн. та за №0005962220 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за основним платежем у розмірі 365442 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 91360,50 грн..

Прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм контрагентом підтверджене належним чином податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, договорами, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями. Також, наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт їх здійснення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

З акту проведеної перевірки вбачається, що доводи ДПІ про заниження податку на прибуток та ПДВ, на ряду з іншим, ґрунтувались на акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року", та акті ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17 січня 2013 року за №164/22-200/37585953 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНФИНИТИ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року".

Разом з тим ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 квітня 2013 року по справі №826/5797/13-а було заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби використовувати інформацію, викладену в акті №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року" в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ "Саноіл Торг" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення перевірки ТОВ "Саноіл Торг", за наслідками якої був складений акт від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ИНФИНИТИ" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року", визнані протиправними.

А тому, враховуючи вказані рішення Окружного адміністративного суду м.Києва, колегія суддів приходить до висновку, що під час проведення перевірки ТОВ в квітні 2013 року у ДПІ фактично були відсутні правові підстави для використання акту перевірки ТОВ "Саноіл Торг" за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року на підтвердження своїх доводів про заниження позивачем сум податку на прибуток та ПДВ, а самі висновки вказаного акту перевірки не можуть вважатися безперечними доказами з огляду на встановлену судом незаконність перевірки та складання акту перевірки ТОВ "Саноіл Торг".

Крім того, посилання ДПІ в акті проведеної перевірки на відсутність реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Саноіл Торг" та ТОВ "ИНФИНИТИ", що було встановлено актом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС за №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року, колегія суддів не приймає до уваги, ще й з тих підстав, що положеннями ПК України не поставлено в залежність право на віднесення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку, відображення податкових зобов'язань або дотримання податкового законодавства контрагентом позивача (ТОВ "Саноіл Торг") у відповідних періодах по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарської діяльності.

Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, наданню податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне за собою відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цього суб'єкта. Вказані положення також узгоджуються зі змістом частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Обґрунтовуючи правомірність донарахування ТОВ податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ ДПІ посилалося на те, що угоди між ТОВ та ТОВ "Саноіл Торг" були укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, а тому ці правочини є нікчемними.

Разом з тим, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним правочином, який визнається недійсним судом.

Відповідно до вказаних норм податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання фіктивними правочинів, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.

Крім цього, згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2011 року ТОВ укладено договір купівлі-продажу продукції за №21-10-11 з ТОВ "Саноіл Торг", за яким найменування, асортимент, кількість, вартість товару, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у відповідних специфікаціях.

Згідно специфікації за №1 та №2 від 28 листопада 2011 року та 25 листопада 2011 року до вказаного договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2011 року, сторони узгодили поставку нерафінованої соняшникової олії в кількості 200000 т. по ціні 7885,83333 грн. за тону на загальну суму 1892600,00 грн. та 32,160 т. по ціні 7775,00 грн. за тону на загальну суму 300052,80 грн., відповідно. Фактична передача товару підтверджується видатковими накладними за №РН-0001323 від 25 листопада 2011 року, за № №РН-0001302 від 28 листопада 2011 року та актом приймання передачі за №1 від 28 листопада 2011 року, також податковими накладними за №1719 від 25 листопада 2011 року та за №1697 від 28 листопада 2011 року. 08 та 14 грудня 2011 року ТОВ проведено оплату за придбаний товар у контрагента, що вбачається з платіжних доручень.

Також, за договором комісії №2110О від 21 жовтня 2011 року, укладеним позивачем з ТОВ "Югекотоп", вищезазначений товар був переданий комісіонеру (ТОВ "Югекотоп") для подальшої реалізації на експорт. Пізніше, за експортним контрактом №0224/11 від 07 листопада 2011 року комісіонером реалізовано фірмі OREXIM LIMITED вказаний товар, що підтверджується звітом комісіонера, вантажно-митною декларацією, листами Акціонерного Банку "Південний" та іншими матеріалами.

А тому, оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавались, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується також і первинними документами щодо експорту позивачем отриманих від "Саноіл Торг" товарів, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг".

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: К.В. Кравченко Ю.М. Градовський