Ухвала суду № 37234323, 11.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4447/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5

представника відповідача: Бачинської Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до Вінницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись з позовом до Вінницької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністартивного суду від 11 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 11 лютого 2014 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивачі з вимогами апеляційної скарги не погодились, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просили Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р., згідно якої зобов'язано Вінницьку районну державну адміністрацію розглянути питання щодо надання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під гаражами на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту у власність для гаражного будівництва, останніми повторно подано до райдержадміністрації заяви про надання у власність земельних ділянок для гаражного будівництва на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту.

Листом від 25.07.2013 р. № 01-19/2058 Вінницька районна державна адміністрація, відмовила позивачам в наданні вказаних земельних ділянок для гаражного будівництва на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, посилаючись на те, що відповідно до статей 38, 40 Земельного кодексу України земельні ділянки для гаражного будівництва відносяться до земель житлової та громадської забудови, які надаються лише в межах населених пунктів. Крім того, згідно статті 122 Земельного кодексу України районна державна адміністрація є лише розпорядником земель призначених для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району та для індивідуального дачного будівництва.

Вважаючи дану відмову протиправною та такою, що грубо порушує права позивачів на безоплатну приватизацію земель, останні звернулися з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з наступного.

Статтею 40 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до положень частини шостої якої, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Проаналізувавши зазначені норми суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме районну державну адміністрацію наділено повноваженнями розглядати питання щодо передачі земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту, у власність для будівництва індивідуальних гаражів, а у разі згоди, і на надання дозволу на розробку проекту її відведення, як то передбачено ст. 118 ЗК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач безпідставно відмовив позивачам у наданні земельних ділянок для гаражного будівництва (з посиланням на ст.ст. 38, 40 Земельного кодексу України) посилаючись на те, що надання таких ділянок здійснюється виключно в межах населених пунктів, оскільки у зазначених відповідачем нормах жодним чином не вказано про те, що земельні ділянки для гаражного будівництва відносяться до земель житлової та громадської забудови, а також і про те, що земельні ділянки для будівництва гаражів надаються у власність виключно із земель, що знаходяться в межах населеного пункту.

Таким чином, враховуючи дані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач при вирішенні питання про надання земельних ділянок для гаражного будівництва діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, як вірно зазначає суд першої інстанції позовна вимога про зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо передчі у власність для гаражного будівництва земельної ділянки під гаражами на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту, не може бути задоволена, оскільки на суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття відповідних рішень, в даному випадку функцій Вінницької районної державної адміністартації.

А тому, вірним способом захисту прав позивачі є зобов'язання Вінницької районної державної адміністрації повторно розглянути заяви позивачів про передачу у власність земельних ділянок під гаражами та вирішити питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельно ділянки у власність під гаражами на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької районної державної адміністрації, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2014 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.