Рішення № 37234195, 11.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/90/13-9/107/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 908/3521/13

За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа,1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп" (юр.адр.: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 39, кв. 157; факт.адр.: 69121, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 224)

про стягнення суми 8083,35 грн. та розірвання договору поставки

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Драчевський В.С. (дов. № 20/7-1347 від 26.11.13)

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 5200 грн. передплати за договором, суми 2883,35 грн. штрафних санкцій та річних відсотків за невиконання умов договору та про розірвання договору поставки № 17786 від 23.11.2012р.

Ухвалою суду 30.10.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3521/13 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С), присвоєно справі номер провадження 7/90/13. 24.12.2013р., у зв'язку із відпусткою судді Кутіщевої-Арнет Н.С., відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом розподілу справ між суддями справу № 908/3521/13 передано на розгляд судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2013р. справу № 908/3521/13 прийнято до розгляду (суддею Боєвою О.С.), судове засідання призначено на 21.01.2014р. Ухвалою суду від 21.01.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.02.2014р.

11.02.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

29.01.2014р. до господарського суд від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить, окрім сум зазначених у позові, стягнути з відповідача витрати підприємства пов'язані із явкою представника у судові засідання в розмірі 9949,44 грн. Тобто, фактично збільшує розмір судових витрат, які просить стягнути з відповідача.

Заява в порядку ст. 22 ГПУ України прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2014р. підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, зазначивши про наступне. На підставі договору поставки № КД-17786 від 23.11.2012р., укладеного між сторонами, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 5200 грн., що складає 50% від суми договору, за поставку обладнання. Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором не виконав, товар не поставив. Оскільки відповідач не здійснив поставку товару, позивач звернувся до нього з вимогою сплатити штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару в розмірі 2933,93 грн., суму передплати за договором в розмірі 5200 грн., а також направити підтвердження про розірвання договору поставки. Однак, відповідач відповідь на претензію не надав, попередню оплату не повернув. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 509, 610, 612, 625, 651, 662, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 222, 231, 232 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача суму 5200 грн. попередньої оплати, суму 2883,35 грн. штрафних санкцій та річних відсотків (з яких: сума 1903,20 грн. - пеня, сума 728 грн. - штраф, сума 252,15 грн. - 3% річних), а також розірвати договір поставки № КД-17786 від 23.11.2012р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання за викликом не з'являвся, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись відповідачу на адреси, вказані у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69121, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 224; 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 39, кв. 157. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення, яке свідчить про вручення відповідачу поштового відправлення. Згідно з п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012р. між Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» (покупець, позивач у справі) та ТОВ НВО «Південенерго груп» (постачальник, відповідач у справі) був укладений договір поставки № КД-17786, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити обладнання, найменування, кількість, ціни якого визначені специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1.).

Згідно специфікації № 1 до договору найменування товару: трансформатор напруження, кількість товару: 2 одиниці, загальна вартість з ПДВ - 10400 грн.

Відповідно до п. 9.6. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов'язань.

Згідно з п. 2.2. договору поставка товару здійснюється на протязі 20-ти календарних днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності з п. 3.2. даного договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума даного договору складає 10400 грн., в т.ч. ПДВ - 1733,33 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору після укладання сторонами даного договору, протягом 15 банківських днів від дати отримання покупцем рахунка постачальника, покупець перераховує постачальнику на його розрахунковий рахунок передоплату в розмірі 50% від загальної суми даного договору, що становить 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн.

Остаточний розрахунок покупця з постачальником здійснюється по факту поставки товару покупцю на протязі 15 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця, підписання сторонами видаткової накладної, отримання рахунка постачальника (п. 3.3.).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п. 3.2. договору, 06.12.2012р. позивач здійснив передплату в розмірі 5200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4882, та становить 50% від загальної суми договору.

Відповідач, в свою чергу, договірні зобов'язання не виконав, поставку товару в обумовлений строк не здійснив.

21.01.2013р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 020/2-49 від 16.01.2013р. з вимогою поставити товар, яка була отримана відповідачем 29.01.2013р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (копія повідомлення міститься в матеріалах справи). Відповідач залишив претензію без відповіді, товар не поставив.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач зобов'язань за договором поставки не виконав, товар позивачу не передав.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

01.08.2013р. позивач направив відповідачу уточнення до претензії (вих. № 20/2-760 від 16.07.2013р.) в якому вимагав сплатити суму штрафних санкцій за порушення строків поставки товару в розмірі 2933,93 грн., суму 5200 грн. передплати за договором в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, та направити підтвердження про розірвання договору № КД-17786 від 23.11.2012р. з дати отримання відповідачем даної претензії. Зазначена вимога була отримана відповідачем 02.08.2013р., про що свідчить повідомлення кур'єрської служби доставки (копія повідомлення міститься в матеріалах справи). Вимога була залишена відповідачем без відповіді, сума 5200 грн. передплати за договором позивачу не повернута.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання за договором (передачі товару у встановлений договором строк) або повернення позивачу попередньої оплати суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 5200 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1903,20 грн. за період з 27.12.2012р. по 27.06.2013р. та штрафу (7% від загальної суми договору) в розмірі 728 грн.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за прострочення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від загальної суми договору, зазначеної в п. 3.1. даного договору, а за прострочення понад 30 робочих днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від вказаної загальної суми даного договору згідно п. 3.1. договору.

Зазначена в пункті 6.2. договору відповідальність постачальника за порушення господарського зобов'язання в повному обсязі відповідає положенням абз 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Факт порушення відповідачем зобов'язання по поставці товару є доведеним, період та розмір заявленої до стягнення пені визначні позивачем вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача суми 1903,20 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Розрахунок штрафу також здійснений позивачем вірно. Вимога про стягнення суми 728 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 252,15 грн. за 295 днів прострочення, тобто, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, за період з 27.12.2012р. по 17.10.2013р.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Виходячи зі змісту коментованої статті, головною умовою для стягнення з боржника 3% річних є встановлення факту прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Зазначене вище в повній мірі узгоджується з п. 6.1., 6.2., 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Оскільки 3% річних стягуються у разі прострочення саме грошового зобов'язання, то при застосуванні відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, частиною ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги вищевикладене, суд встановив, що останнім днем виконання грошового зобов'язання з повернення суми 5200 грн. є 09.08.2013р., оскільки днем пред'явлення вимоги відповідачу про повернення передплати - є 02.08.2013р. (день одержання її відповідачем). Отже прострочення виникло з 10.08.2013р.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 58,98 грн. 3 % річних за період з 10.08.2013р. по 17.10.2013р.

Також позивачем заявлені вимоги про розірвання договору поставки № КД-17786 від 23.11.2012р.

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено загальні підстави для зміни або розірвання договору. Так, частинами 1, 2 цієї статті визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, відповідач до виконання свого зобов'язання за договором так і не приступив (передачу товару не здійснив), у зв'язку з чим, позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладанні спірного договору, що є істотним порушенням договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Отже позовні вимоги в частині розірвання договору поставки № КД-17786 від 23.11.2012р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з: суми 2867,50 грн. судового збору, суми 9949,44 грн. витрат пов'язаних з явкою представника ДП "Одеський морський торговельний порт" у судові засідання.

Статтею 44 КПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписами п. 6.2., абз. 4 п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» відшкодування судових витрат здійснюється у разі їх документального підтвердження судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, а також адвокатам, а не будь-якій особі, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже витрати, пов'язані з забезпеченням явки у судові засідання уповноважених представників сторін у справі (в т.ч., витрати на відрядження водія, витрати на паливо) не відшкодовуються.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача (відшкодування) суми 9949,44 грн. витрат.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп" (юр.адр.: 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, 39, кв. 157; факт.адр.: 69121, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 224; р/р 26000023756701 в філіалі «Запорізьке РУ» ВАТ «Банк Фінанси та кредит», МФО 313731; код ЄДРПОУ 36246953) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа,1; р/р 26004124091 у ПАТ «Марфін Банк», МФО 328186) суму 5200 (п'ять тисяч двісті) грн. передоплати за договором, суму 1903 (одна тисяча дев'ятсот три) грн. 20 коп. пені, суму 728 (сімсот двадцять вісім) грн. штрафу, суму 58 (п'ятдесят вісім) грн. 98 коп. - 3% річних, суму 2826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 38 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Розірвати договір поставки № КД-17786 від 23.11.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп" та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт".

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 14.02.2014р.