Постанова № 37233800, 12.02.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/267/14

12 лютого 2014 року

10год. 00хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Рівне

до

Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції

про визнання незаконними та скасування постанов від 17.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішеннями судів задоволені позовні вимоги позивача щодо стягнення страхових внесків з підприємства Городищенської виправної колонії №96. Рішення набрали законної сили і позивачем отримані виконавчі листи, які в подальшому неодноразово спрямовувались до відділу державної виконавчої служби для виконання. Останнього разу відповідачем були прийняті постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, визначених п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи постанови ч.5 ст.26 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України», а саме: звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається. Позивач не погоджується із постановами та зазначає, що в даному випадку складається патова ситуація – є виконавчий лист на виконання рішення суду, який не приймається до виконання відповідачем, просив задовольнити вимоги повністю.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення в яких вказує на те, що дії відповідача є правомірними. Постанови винесені у відповідності до чинного законодавства. Також вказав, що Законом України «Про кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається. Крім того, звернув увагу на те, що при примусовому виконанні виконавчих листів, де боржником вказані установи з виконання покарань, судами неодноразово визнавались дії відповідача протиправними із посиланням на Закон України «Про кримінально-виконавчу службу України», а відтак відповідач позбавлений можливості здійснити заходи по примусовому виконанню виконавчих листів позивача. Просив у задоволенні скарги відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, в письмових запереченнях просив здійснити розгляд справи без його участі.

Враховуючи приписи ч.4 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 07.04.2008р. (справа №2а-1740/08), 15.09.2009р. (справа №2а-2821/09/1770), 17.03.2010р. (справа №2а-704/10/1770), 02.06.2010р. (справа № 2а-2154/10/1770), 25.10.2010р. (справа №2а-4081/10/1770), Рівненським окружним адміністративним судом постановлені постанови про стягнення з підприємства Городищенської виправної колонії №96 на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне недоїмку зі сплати страхових внесків. Зазначені постанови набрали законної сили. На виконання рішень судів, позивачу були видані виконавчі листи, які останнім пред’явлені до відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції.

Постановами відповідача від 17.01.2014р. по ВП №41479505, №41479522, №41479528, №41479517, №41479510 відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Зазначені постанови вмотивовані тим, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців організаційно-правова форма Городищенської ВК № 96 код 08680721 – державне підприємство, засновником якого є Державна пенітенціарна служба України та перебуває в державній власності, звернути стягнення неможливо за законом – згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається. Ч. 1 ст. 26 зазначеного закону зазначає: майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.

Задовольняючи вимоги, суд виходить з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (далі по тексту постанови Закон №606).

Згідно ст. 1 Закону №606, в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1, 2 ст.25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В той же час, статтею 26 вказаного закону визначений перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як вбачається із постанов відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження, останні постановлені на підставі п.8 ч.1 ст.26 вказаного закону, а саме: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження та мотивовані вимогами Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України», які викладені вище по тексту постанови.

Так, дійсно приписами ч.5 ст.26 Закону України «Про кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я не допускається.

В той же час, відповідно до статті 26 цього ж Закону, майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими воля торами, навчальними закладами, закладами охорони здоров я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.

Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств, установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об’єктом застави.

Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.

Отже, з аналізу даної норми вбачається, що під зверненням стягнення на майно установ виконання покарань та їх підприємств розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України та належать їм на правах оперативного управління або повного господарського відання, і в даному випадку статус зазначеного майна безпосередньо не поширюється на кошти таких установ.

Враховуючи викладене, відповідач мав би відкрити виконавче провадження та здійснити виконання шляхом звернення стягнення на кошти боржника, що і передбачено ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: звернення стягнення за виконавчими документами в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Разом з тим, із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо примусового виконання рішень судів, а відразу ж відмовлено у відкритті виконавчого провадження, що фактично виключає виконання судового рішення.

Пунктом 17, Постанови Вищого адміністративного суду України № 5 від 21.05.2012, «Про внесення змін до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження») .

За наведених обставин, суд визнає протиправними та такими, що належать до скасування вищевказаних постанов відповідача про відмову у відкритті виконавчих проваджень по виконанню виконавчих листів, виданих на підставі судових рішень.

Згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вище викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України, позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 січня 2014 року по ВП №41479505, ВП №41479522, ВП №41479528, ВП №41479517 та по ВП №41479510.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.