Ухвала суду № 37232204, 14.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року справа №805/15062/13-а Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Котовський С.О., з участю представника позивача Андріянова Н.В., представників відповідача Давиденко Г.І., Гришакової Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 805/15062/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська нафтова компанія" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовська нафтова компанія" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3 051 888,00 грн. (три мільйона п'ятсот двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні,00 копійок), податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468 321,00 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч триста двадцять одна гривна 00 копійок), податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000602201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3 696 220,00 грн. (три мільйона шістсот дев'яносто шість тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок) та застосування фінансових санкцій на суму 92 055,00 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятдесят п'ять гривень,00 копійок).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року позов було задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 про заниження суми податку на додану вартість у розмірі 3051888 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1525944 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 про заниження суми прибутку підприємств у сумі 3696220 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 92055 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що п. 138.2. ст. 138. Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які відповідають законодавчим вимогам «первинного документу» та складені у разі фактичного (реального) здійснення господарської операції між суб'єктами господарювання.

Придбання ТМЦ передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків.

Діяльність з придбання «нетипового» товару (трансформаторів та трансформаторних підстанцій та його експорт, є нетиповими для ТОВ «АНК»; відмінна структура собівартості витрат під час здійснення звичайної діяльності та під час операцій з придбання та продажу нетипової продукції; рух грошових коштів має транзитний характер), було встановлено, що такі операцій здійснювались ТОВ «АНК» лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, оформлення операцій з придбання «нетипової продукції» та реалізації її на експорт пройшло транзитом через ТОВ «АНК» та виходить за межі його господарської діяльності, і як наслідок не викликало реальних змін майнового стану ТОВ «АНК», тобто, не є господарською операцією для ТОВ «АНК», а також відсутності у посадових осіб цього підприємства правових підстав щодо відображення таких операцій у бухгалтерському та- податковому обліках.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою зареєстрованою Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 30 грудня 1999 року за № 12741200000001391 та перебуває на обліку у відповідача.

23 вересня 2013 року відповідачем складено акт № 151/05-19-22-01/30661021 на підставі проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.03.2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000612201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3051888 грн. та застосована фінансова (штрафна) санкція в розмірі 1525944 грн.;

- форми «В4» від 11.10.2013 року № 0000602201 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 468321 грн.;

- форми «Р» від 11.10.2013 року № 0000622201 яким збільшено суму грошового зобов'язання на прибуток підприємств у сумі 3696220 грн. та застосована фінансова (штрафна) санкція в розмірі 924055 грн.

Актом перевірки на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення рішення, встановлено завищення позивачем витрат за 2011 рік на загальну суму 17 175 709 грн., в тому числі за 3 кв. 2011 року - на 11194401 грн., 4 кв. 2011 року - на 5981308 грн. та за 1 кв. 2012 року - на суму 425340 грн., з урахуванням висновків попереднього акту планової виїзної перевірки податок на прибуток за наслідками 2012 року занижено на 3696220 грн. та в частині завищення податкового кредиту з ПДВ за 2011 рік на 3435141 грн., в т.ч. за: липень - на 855007 грн., серпень - на 658720 грн., вересень - на 725153 грн., жовтень - на 428052 грн., листопад - на 254900 грн., грудень - на 513309 грн., та за січень 2012 року - на 85068 грн.

З акту перевірки вбачається, що зазначення у первинних документах ТОВ «АНК» господарської операції з придбання та продажу трансформаторів та трансформаторних підстанцій свідчать про не типовість таких операцій для ТОВ «АНК». Операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт, здійснені підприємством з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов'язань з ПДВ. Оформлення операцій з придбання нетипової продукції та реалізації її на експорт пройшло транзитом через товариство та виходить за межі його господарської діяльності, і, як наслідок, не викликало реальних змін майнового стану позивача, тобто, не є господарською операцією для товариства, а у посадових осіб товариства були відсутні правові підстави щодо відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Відповідно до Довідки АБ № 380901 з ЄДРПОУ, виданої Виконавчим комітетом Маріупольської міської Ради, одним із основних видів діяльності ТОВ «АНК» за КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Продукція придбана ТОВ «АНК»у ПАТ «Укрелектроапарат» на підставі договору була реалізована на експорт.

Реалізація на експорт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальним фактором для їх відображення в податковому обліку.

Нормами податкового кодексу України встановлено, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду є наявність передбачених законом первинних документів, що підтверджують факти виконання господарської операції, отримання товарів (послуг) та їх оплати, а також наявність мети отримання товарів (послуг), пов'язаної із подальшим використанням їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Господарська операція в свою чергу визначається як факт підприємницької та іншої діяльності, яка викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якої очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів. Таким чином, окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості), а прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Згідно зі Статутом підприємства позивача основною метою створення товариства є виробнича, комерційна, посередницька, фінансова і інша господарська діяльність для отримання прибутку й задоволення на його основі соціально - економічних інтересів Учасників та працівників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовська нафтова компанія» - покупець та Відкритим акціонерним товариством «Укрелектроапрат» - постачальник укладено договір № 20/113 на поставку трансформаторів та трансформаторних підстанцій. Виконання вимог даного договору підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

Придбаний товар ТОВ «АНК» був реалізований на експорт ТОВ «Дартек» (м. Москва Російська федерація) та ТОВ «Дилерская электротехническая компания» (м. Рязань Російська федерація) на підставі контрактів № 22-06/11 від 22.06.2011 року та № 22-06/11ДЭК від 22.06.2011 року відповідно.

Відповідно п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податковий Кодекс України витрати операційної діяльності включають, в тому числі собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 Податкового Кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу України.

Ст. 139 Податкового Кодексу України передбачає вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Зокрема, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 20/113 від 27.06.2010 року на поставку трансформаторів та трансформаторних підстанцій, позивачем надано банківські виписки, які підтверджують реальність господарської операції між ТОВ «АНК» та ПАТ «Укрелектроапарат» та вказують про рух активів між господарюючими суб'єктами, зазначені виписки долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Згідно п. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового Кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового Кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, яка відбулась раніше: дата списання грошових коштів з банківського рахунку; дата отримання платником податку товарів (робіт, послуг), що підтверджено податковою накладною.

На виконання умов договору № 20/113 від 27.06.2010 року були виписані накладні, податкові накладні, видаткові накладні.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму в розмірі 3435141 грн., а відповідачем не доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 805/15062/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська нафтова компанія" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 14 лютого 2014 року, в повному обсязі виготовлена 19 лютого 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г.Сухарьок