Постанова № 37232201, 13.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа №805/15938/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кошкош О.О.

при секретарі Надточей Т.О.

за участю представників позивача Головенко Т.О., Моргасюка М.О.

представника відповідача Воробйової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позову зазначає, що за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 1919/10/22-1/0000222201 від 21.08.2013 року, № 1920/10/22-1/0000232201 від 21.08.2013 року. Позивач не погоджується з рішеннями та вказує, що податковим органом податкові повідомлення-рішення прийняті без урахування усіх фактичних обставин справи, доказів (документів), які були надані у ході перевірки і які суперечать нормам ПК України. При цьому, реальність та фактичність здійснення господарських операцій ТОВ „Амстор" зі своїми контрагентами, а також правильність формування валових витрат та податкового кредиту в бухгалтерському та податковому органі підтверджуються первинними документами. Просили визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1919/10/22-1/0000222201 від 21.08.2013 року, № 1920/10/22-1/0000232201 від 21.08.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що перевіркою не встановлено фактичне придбання ТМЦ ТОВ „Амстор" від ТОВ „Саноіл Торг", що призвело до зменшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амстор» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.07.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №433379; ідентифікаційний код 32123041, місцезнаходження: 83012, Донецька область, м.Донецьк, вул..Соколина, б.38, діє на підставі статуту, зареєстровано як платник податку на додану вартість ДПІ у Київському районі м.Донецьк, про що свідчить свідоцтво №100265748.

Судом встановлено, що 25 липня 2013 року за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ „Амстор" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг" за період з 01.01.20110 року по 31.03.2013 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт №306/22-1/32123041 згідно висновків якого підприємством порушено вимоги:

п.п.5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1. ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України на загальну на загальну суму 72 222 613 грн., в т.ч. у 2 кварталі - 64 254 809 грн., 3 квартал 2012 року - 3 444 388 грн., 4 квартал - 4 523 416 грн.;

п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на прибуток на додану вартість», п.198.2 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму 89 645 683 грн., у т.ч. листопад 2010 року на суму 3 041 703 грн., грудень 2010 року - 3 214 167 грн., січень 2011 року - 4 191 752 грн., лютий 2011 року - 4 290 256 грн., березень 2011 року - 4 421 900 грн., квітень 2011 року - 11 163 753 грн., травень 2011 року - 1 818 333 грн., червень 2011 року - 3 144 962 грн., жовтень 2011 року - 4 371 978 грн., листопад 2011 року - 4 427 904 грн., грудень 2011 року - 6 978 759,40 грн., січень 2012 року - 2 737 189 грн., лютий 2012 року - 2 944 500 грн., березень 2012 року - 2 106 967 грн., квітень 2012 року - 5 593 324,38 грн., травень 2012 року - 5 173 431 грн., червень 2012 року - 4 315 577 грн., липень 2012 року - 965 467 грн., серпень 2012 року - 290 236 грн., вересень 2012 року - 776 023 грн., жовтень 2012 року - 3 412 976 грн., листопад 2012 року - 608 157 грн., грудень 2012 року - 1 618 473 грн., січень 2013 року - 3 202 397 грн., лютий 2013 року - 672 653 грн., березень 2013 року - 1 550 846 грн.

9 серпня 2013 року до ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області надано заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки, яке визнано податковим органом необґрунтованим згідно листа №1745/10/22-1 від 16.08.2013 року.

21 серпня 2013 року за результатами акту перевірки винесені податкове повідомлення-рішення, а саме, №1919/10/22-1/0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 108 333 920,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 72 222 613,00 грн.. за штрафними санкціями - 36 111 307 грн.; № №1920/10/22-1/0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118 390 080,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 89 645 683 грн., за штрафними санкціями - 28 743 397 грн.

29 серпня 2013 року до Головного управління Міндоходів у Донецькій області ТОВ „Амстор" подані скарги на податкові повідомлення-рішення №1213 та №1214, які залишенні без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, про що свідчить рішення про результати розгляду скарг №4695/10/05-99 від 28.10.2013 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2013року призначена економічна експертиза по справі, проведення якої доручено фахівцю Тімашковій Світлані Михайлівні (свідоцтво з правом проведення економічних експертиз за спеціальністю 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності" НОМЕР_3 від 18.12.2009 року, 83054, АДРЕСА_1). Отриманий судом висновок експерта Тімашкової С.М. №31/1 від 3 лютого 2014 року відповідно до ст. 148 КАС України проголошений у судовому засіданні, необхідності у його роз'ясненні або доповненні не виникло, тому експерт до суду не викликався.

З висновку судово-економічної експертизи №31/1 від 03.02.2014 року по адміністративній справі вбачається:

по першому питанню: висновки акту перевірки від 25.07.2013 року №306/22-1/32123041 щодо порушення ТОВ „Амстор" п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3ст.5, п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємству», п.138 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, на загальну суму 72 222 613 грн., в т.ч. у 2 кварталі - 64 254 809 грн., 3 квартал 2012 року - 3 444 388 грн., 4 квартал - 4 523 416 грн. документально не підтверджуються;

по другому питанню: висновки акту перевірки від 25.07.2013 року №306/22-1/32123041 щодо порушення ТОВ „Амстор" п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на прибуток на додану вартість», п.198.2 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на загальну суму 89 645 683 грн., у т.ч. листопад 2010 року на суму 3 041 703 грн., грудень 2010 року - 3 214 167 грн., січень 2011 року - 4 191 752 грн., лютий 2011 року - 4 290 256 грн., березень 2011 року - 4 421 900 грн., квітень 2011 року - 11 163 753 грн., травень 2011 року - 1 818 333 грн., червень 2011 року - 3 144 962 грн., жовтень 2011 року - 4 371 978 грн., листопад 2011 року - 4 427 904 грн., грудень 2011 року - 6 978 759,40 грн., січень 2012 року - 2 737 189 грн., лютий 2012 року - 2 944 500 грн., березень 2012 року - 2 106 967 грн., квітень 2012 року - 5 593 324,38 грн., травень 2012 року - 5 173 431 грн., червень 2012 року - 4 315 577 грн., липень 2012 року - 965 467 грн., серпень 2012 року - 290 236 грн., вересень 2012 року - 776 023 грн., жовтень 2012 року - 3 412 976 грн., листопад 2012 року - 608 157 грн., грудень 2012 року - 1 618 473 грн., січень 2013 року - 3 202 397 грн., лютий 2013 року - 672 653 грн., березень 2013 року - 1 550 846 грн. документально не підтверджуються.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - п.198.1-198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Також, це передбачено пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був дійсний на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового Кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).

Згідно з положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, це передбачено п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був дійсний на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, позивачем доведена правомірність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат сум за господарськими операціями з ТОВ „Саноіл Торг" підтвердженими належними первинними документами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року .

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгруновують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 цього Кодексу визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 21 серпня 2013 року №1919/10/22-1/0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 108 333 920,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 72 222 613 грн., за штрафними санкціями - 36 111 307 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 21 серпня 2013 року №1920/10/22-1/0000232201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118 390 080, 00 грн., у тому числі за основним платежем 89 645 683,00 грн., за штрафними санкціями - 28 743 397,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (ЕДРПОУ 32123041) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 грн.

Повний текст постанови виготовлений 18 лютого 2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції

Суддя Кошкош О.О.