Рішення № 37231956, 04.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13862/13 04.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»

про стягнення 233 187,66 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Нечай О.В.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники учасників процесу:

від позивача Яковенко П.В. (за довіреністю)

від відповідача Коршак С.В. (за довіреністю)

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 235 687,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору № 312.905847.0105 від 30.06.2010 р. при настанні страхового випадку - втраті майна внаслідок крадіжки при здійсненні експедирування вантажу, наданого позивачу для перевезення, відповідачем не проведено виплату позивачеві страхового відшкодування в розмірі 235 687,66 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/13862/13, розгляд справи призначено на 27.08.2013 р.

Суд залучив до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», витребував додаткові докази, відклав розгляд справи та викликав у судове засідання для дачі пояснень водія Лагодного О.О., зобов'язавши останнього надати письмові пояснення по факту крадіжки частини вантажу 14.12.2010 р. у м. Одесі.

27.08.2013 р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив, зазначивши, що товарно-транспортна накладна, надана позивачем, не відповідає вимогам законодавства, а її екземпляри не є ідентичними. Крім того, позивачем не сплачено страхове відшкодування на користь замовника, а тому у нього не виникло право на його відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. справу № 910/13862/13 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. був визначений склад колегії суддів, а саме: Удалова О.Г. (головуючий), Нечай О.В., Привалов А.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2013 р. справу № 910/13862/13 прийнято до провадження колегією суддів.

12.11.2013 р. від водія Лагодного О.О. надійшли письмові пояснення.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відрядженні, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуючий), Блажівська О.Є., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 р. справу № 910/13862/13 прийнято до провадження.

У судовому засіданні представником позивача було надано додаткові документи по справі.

Представник відповідача надав суду додатковий відзив на позовну заяву, який було долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначив про відсутність документів, що підтверджують настання страхової події та розміру збитку.

Клопотання позивача про призначення судової експертизи було відкладено на наступне судове засідання.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 05.12.2013 р.

Представник позивача та відповідача надали суду усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розгляд клопотання позивача про призначення судової експертизи судом відкладено на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 16.01.2014 р.

Через канцелярію суду 09.12.2013 р. від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що товарно-транспортною накладною, наданою позивачем, не визначено вантаж, що перевозився, а також вказав, що викликає сумнів можливість винесення значної кількості товару через одну ліву дверку автомобіля.

Через канцелярію суду 09.01.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення, які було залучено до матеріалів справи.

Крім того, позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 233 187,66 грн. страхового відшкодування.

Через канцелярію суду 09.01.2014 р. від третьої особи надійшли документи по справі.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, а судді Блажівської О.Є. у відпустці, справу № 910/13862/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Чебикіна С.О. (головуючий), Курдельчук І.Д., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2014 р. справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 04.02.2014 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. справу передано колегії суддів у складі: Удалова О.Г. (головуюча), Курдельчук І.Д., Нечай О.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 04.02.2014 р. справу прийнято до провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи.

Третя особа представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

30.06.2010 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховиком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (страхувальником) було укладено договір страхування № 312.905847.0105 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси позивача, що не суперечать законодавству України і пов'язані з відшкодуванням страховиком шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв'язку з наданням послуг по перевезенню вантажів згідно з: Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів КДПВ 1956 з доповненнями і змінами, включаючи Протокол до Конвенції 1978 - при здійсненні позивачем міжнародних перевезень майна; Цивільним кодексом України - при здійсненні позивачем внутрішніх перевезень майна.

Згідно з розділом 2 договору страхування страховими випадками за договором є настання для Страхувальника: а) відповідальності за майно - за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна під час перевезення; b) відповідальності за запізнення доставки; с) відповідальності по відшкодування витрат; d) відповідальності перед третіми особами.

Відповідно до частини А договору страхування застраховано 27 транспортних засобів, серед яких і автомобіль «МАН», д.р.н. АА 1761 НХ.

Розділом 9 Договору страхування передбачено, що для підтвердження факту та обставин настання страхової події та визначення розміру відшкодування Страхувальник, в залежності від характеру і обставин події, надає наступні документи: повідомлення про настання страхової події, встановленої Страховиком форми; письмові вимоги про відшкодування заподіяного збитку, отримані від третіх осіб, з розрахунком сум відшкодування; транспортні накладні, коносаменти, з відміткою вантажоодержувача (його представника) про втрату, недостачу, пошкодження або псування майна під час перевезення; фактури і рахунки (інвойси) на майно; пакувальні відомості; акти огляду вантажу (аварійні сертифікати); Страховик зобов'язаний організувати за власний кошт виїзд експерта спеціалізованої організації для огляду вантажу та визначення нестачі або оцінки пошкоджень із зазначенням у грошовому виразі розміру збитку (торгово-промислової палати, сюрвеєрської компанії) та складання акту експертизи; письмове пояснення водія про подію; довідку митних органів; протокол органів дорожньої міліції (поліції); довідка органів міліції (поліції), що підтверджує факт звернення в ці органи Страхувальника; підтвердження слідчих органів про порушення кримінальної справи за фактом втрати майна; деталізовані виправдовуючи документи на витрати, здійснені Страхувальником з метою запобігання або зменшення розмірів збитку і захисту своїх інтересів у судових або арбітражних органах; копію листування з заявником вимоги; копію ліцензії на право здійснення діяльності в сфері внутрішніх/міжнародних автомобільних перевезень.

Страховик може вимагати інші документи, які він вважає необхідними для розслідування обставин події ухвалення рішення щодо виплати страхового відшкодування, якщо наданих документів недостатньо для з'ясування обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку. Така вимога повинна бути аргументованою та направленою страхувальнику в письмовому вигляді.

Документи, які надаються Страхувальником, повинні бути оформлені відповідно до існуючих норм (з зазначенням номеру, дати, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками або штампами, без виправлень). Всі копії документів, які надає Страхувальник - юридична особа, повинні бути завірені підписом та печаткою.

Згідно з розділом 10 страховик проводить оплату після фактичної виплати страхувальником, або його представником вимог, отриманих від третіх осіб. За згодою сторін страховик може виплатити страхове відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги страхувальнику.

При цьому п. h) розділу 8 договору страхування передбачено обов'язок страхувальника не сплачувати відшкодування, не визнавати частково або повністю вимоги, що пред'явлені йому у зв'язку з страховим випадком, не відмовлятися від них, не підписувати жодних документів, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих зобов'язань по урегулюванню таких вимог без згоди Страховика, крім випадків, коли обов'язок Страхувальника виконати вимоги випливає з Закону або на підставі рішень компетентних органів, які є обов'язковими для виконання на території України;

Розділом 11 Договору передбачені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування: якщо з'ясується, що відомості про предмет Договору страхування, надані Страхувальником, є неповними або не відповідають дійсності в цілому або в частині, та/або Страховик буде мати підстави вважати, що Страхувальник свідомо приховав відомості або надав невірні дані; у випадку несвоєчасного повідомлення про страхову подію та/або у випадку надання неправдивих відомостей про факт настання страхової події; якщо Страхувальник не вжив всі можливі та необхідні заходи для зменшення розмірів збитку; якщо Страхувальник не сприяє або чинить перешкоди Страховику в розслідуванні обставин події та/або не виконує розпоряджень та рекомендацій Страховика щодо зменшення розмірів збитку і врегулювання претензій; у випадку надання будь-якої претензії, фальшивої в будь-якій її частині, або використання будь-яких шахрайських засобів Страхувальником або іншою особою, що діє на його користь, з метою одержання відшкодування; якщо Страхувальник відмовиться від права отримання відшкодування збитку від осіб винних у заподіянні збитку, та/або здійснення страховиком регресу до винних осіб виявиться з вини страхувальника неможливим; невиконання (недотримання) Страхувальником своїх обов'язків згідно Договору; у випадку відсутності документів, що підтверджують настання страхової події і розміру збитку; у випадку настання подій, передбачених розділом 3 Договору.

29.08.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (перевізником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (замовником) було укладено договір № 29/0808-1 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір перевезення).

Відповідно до п. 2.2 договору перевезення на кожну окрему транспортно-експедиційну послугу оформлюється заявка, змістом якої є визначені умови та особливості конкретного перевезення, яка є невід'ємною частиною договору.

На підставі заявки № 10-13879 від 13.12.2010 р. перевізник зобов'язався здійснити перевезення у міжміському сполученні з м. Бровари, Київської області до м. Одеси. На перевезення вантажу замовником було оформлено товарно-транспортну накладну від 13.12.2010 р. № ОД-0601 з зазначенням наступних відомостей: вантажовідправник - ТОВ «Технополіс-1»; вантажоодержувач - м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 68, Марар Андрій Анатолійович; назва продукції, товару - побутова техніка згідно з актами передачі на філію; прийняв - водій-експедитор Лагідний О.О.; маса брутто - 7 тонн. Разом з товарно-транспортною накладною водій отримав накладні на внутрішнє перевезення, на підставі яких ним було прийнято товар для перевезення.

В ніч з 13.12.2010 р. на 14.12.2010 р., виконуючи перевезення у міжміському сполученні з м. Бровари, Київської області до м. Одесу, з вантажного автомобіля MAN (державний номер АА 1761 НХ) з вантажем побутової та електронної техніки було вчинено крадіжку, внаслідок чого частина зазначеного вантажу була втрачена. Факт крадіжки було зафіксовано працівниками органів внутрішніх справ. У присутності представника страховика - аварійного комісара було складено акт обстеження, акт розпломбування та розвантаження товару та акт приймання товару від 14.12.2010 р., які підписані представником страховика, водієм та вантажоодержувачем.

Аварійним комісаром було відібрано пояснення у водія та знято фотокопії з наявних у нього документів, зокрема товарно-транспортної накладної від 13.12.2010 р. № ОД-0601.

Відповідно до акту прийому товару від 14.12.2010 р. під час розвантаження товару було виявлено недостачу товару, що перевозився згідно з заявкою №10-13879 від 13.12.2010 р. на загальну суму 235 687,66 грн.

Вартість товару, втраченого під час перевезення, підтверджується бухгалтерською довідкою від 16.12.2010 р. про облікову вартість втраченого товару по акту прийому товару від 14.12.2010 р., видатковими та податковими накладними, наданими в матеріали справи.

09.02.2011 р. слідчим відділом Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області по факту крадіжки, вчиненої у великих розмірах, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

19.04.2012 р. слідчим відділом Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області було винесено постанову про призупинення досудового слідства.

14.12.2010 р. страхувальник звернувся до страховика з письмовою заявою про настання страхового випадку. На вимоги страховика страхувальник листами від 09.03.2011 р. та 15.08.2011 р. надавав додаткові документи на підтвердження настання страхового випадку та просив провести виплату.

Листами від 20.07.2011 р. та від 07.09.2011 р. страховик відмовив страхувальнику у страховій виплаті з підстави неналежного оформлення товарно-транспортної накладної від 13.12.2010 р. № ОД-0601.

08.01.2013 р. страхувальник направив страховику претензію з вимогою провести виплату, яка була відхилена листом від 07.02.2013 р. № 731-31.

24.10.2013 р. страхувальником було сплачено вантажовідправнику матеріальну шкоду в розмірі 235 687,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням, наданим в матеріали справи.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 233 187,66 грн., оскільки крадіжка, яка сталась в ніч з 13.12.2010 р. на 14.12.2010 р., є страховим випадком, про який позивачем було повідомлено у передбаченому умовами договору страхування порядку, а відмова відповідача провести виплату є надуманою та безпідставною.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхового відшкодування) страхувальнику.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про страхування» та ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку: одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Вичерпний перелік причин для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачений розділом 11 договору страхування.

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування обґрунтована неналежним оформленням товарно-транспортної накладної від 13.12.2010 р. № ОД-0601

Судом не береться до уваги твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують настання страхової події та розмір збитку, виходячи з наступного.

Пунктом 11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 р. (в редакції, чинній на час перевезення) передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається Правилами перевезень зазначених вантажів (п. 11.1). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (11.4). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом)(п. 11.5). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.6). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7). У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної) У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником(п. 11.8). Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п. 11.9).

Твердження відповідача ґрунтується на том, що товарно-транспортна накладна від 13.12.2010 р. № ОД-0601 не містить ціни товару, що перевозився, її екземпляри не є ідентичними, додаток до накладної з переліком товару оформлено неналежним чином.

До матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну, в якій зазначено, що товаром є побутова техніка згідно з актами передачі на філію. При цьому поясненнями, наданими позивачем та третьою особою, доведено, що накладні на внутрішнє перевезення, за якими товар було передано водію, є актами передачі майна на філію, які зазначені в товарно-транспортної накладної від 13.12.2010 р. № ОД-0601 як назва товару.

Видатковими накладними, наданими в матеріали справи, підтверджується вартість товару, що було викрадено. Таким чином, суд не вбачає підстав для відмови у виплати страхового відшкодування в зв'язку з недоведеністю розміру збитку.

Твердження відповідача про відсутність на товарно-транспортній накладній підпису водія, спростовується поясненнями водія, зокрема, наявність додаткового (п'яного) екземпляру накладної, а тому не береться судом до уваги.

Вантажоодержувачем при прийнятті товару було зазначено, що товар прийнято згідно з актом приймання товару від 14.12.2010 р. та актом розпломбування, які містили відомості про нестачу, а тому доводи про відсутність відмітки вантажоодержувача про нестачу також необґрунтовані.

Недоліки, допущені позивачем при складанні товарно-транспортної накладної від 13.12.2010 р. № ОД-0601, на які вказує відповідач, не свідчать про неможливість встановити вартість товару, що було викрадено. Також відсутні підстави вважати, що товарно-транспортна накладна від 13.12.2010 р. № ОД-0601 не є документом, що поряд з іншими, підтверджує настання страхової події.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Під час розгляду справи позивачем (перевізником) було сплачено на користь третьої особи (замовника) грошове відшкодування вартості товару, що було викрадено.

Таким чином, станом на час прийняття рішення у справі страховиком доведено, що крадіжка, яка сталась в ніч з 13.12.2010 р. на 14.12.2010 р., є страховим випадком, також ним виконані всі умови та надані всі документи, передбачені договором страхування, для виникнення у страховика обов'язку виплати страхове відшкодування.

Враховуючи, що договором страхування передбачена виплата за виключенням франшизи, страхове відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика на користь страхувальника становить 233 187,66 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи ту обставину, що на час подання позову позивачем не було сплачено грошові кошти третій особі за завдані збитки, судовий збір покладається на позивача, оскільки мають місце неправильні дії останнього.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код 20782312) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістик» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 26, літ. А, оф. 114, код 35917412) 233 187 (двісті тридцять три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 66 коп. страхового відшкодування.

Рішення підписано 19.02.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя О.В. Нечай

Суддя І.Д. Курдельчук