Рішення № 37231043, 19.02.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/240/14

303/8501/13-ц

Ряд стат звіту 30

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого -судді Морозової Н. Л.

при секретарі Ільчак Р. М.

за участю: представника позивача Гурзан В.

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою Голови правління Кредитної спілки «Сяйво Карпат» до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної злочином та суми упущеної вигоди,

в с т а н о в и в:

10 грудня 2013 року Голова правління Кредитної спілки «Сяйво Карпат» - Гурзан В., яка визнана цивільним позивачем у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної злочином та суми упущеної вигоди. Просив:

- стягнути з ОСОБА_2 суму завданих злочином збитків в розмірі 90 317,00 гривень та суму упущеної вигоди 91 404,48 грн, всього - 181 721,48 гривень;

- стягнути з ОСОБА_6 суму завданих злочином збитків в розмірі 25 167,00 гривень та суму упущеної вигоди 23 870,53 грн, всього - 49 037,53 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 суму завданих злочином збитків в розмірі 27 516,00 гривень та суму упущеної вигоди 29 924,39 грн, всього - 57 440,39 гривень

В обґрунтування позову посилається на те, що вироком Мукачівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 3 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_6 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 2 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 3 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України; В ході судового провадження у зазначеної кримінальної справи судом було встановлено, що ОСОБА_2, працюючи, згідно наказу № 30/05 від 29.11.2005 року, на посаді виконавчого директора Мукачівської районної філії кредитної спілки "Сяйво Карпат," що знаходилася у с. В.Лучки, вул. Лісна, 1, Мукачівського району, будучи службовою особою та здійснюючи покладені на неї положенням про Мукачівську районну філію КС "Сяйво Карпат" та посадовою Інструкцією виконавчого директора цієї філії, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи наділеною згідно довіреності № 7/5 від 17 грудня 2005 року, правом виконувати всі необхідні дії від імені КС "Сяйво Карпати" в межах та в обсязі наданих статутом, положенням про філію та посадовою інструкцією виконавчого директора, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті привласнити ввірене їй майно та яке перебувало в її віданні на законних підставах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в період часу з 30 червня 2006 року по 21 лютого 2008 року за попередньою змовою з касиром указаної кредитної установи ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також, невстановленими слідством особами, здійснюючи оформлення фіктивних кредитних справ на ім'я осіб, які не зверталися у філію кредитної спілки "Сяйво Карпат" для оформлення кредитів, особисто отримуючи на вказаних осіб кредитні кошти за даними фіктивними договорами, вчинила привласнення ввіреного їй майна та яке перебувало в її віданні на законних підставах - кредитних ресурсів, а саме грошових коштів на загальну суму 143 300,00 грн., чим завдали кредитній спілці "Сяйво Карпат" збитків на указану суму. Після чого, незаконно отримані грошові кошти Спілки привласнили та використали на власні потреби. У процесі судового провадження цивільний позов у кримінальній справі, за заявою представника Кредитної спілки був залишений без розгляду. Після набрання вироком законної сили, Кредитною спілкою, на встановлену у вироку суму збитків 143 300,00 грн. нарахована упущена вигода - 145 199,40 гривень. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів з кожного, конкретно прораховану суму збитків та суму упущеної вигоди, згідно додатку № 1 до позовної заяви, в якому зазначені кредитні договори (28 штук) з прізвищами осіб, номером кредитного договору, датою укладення, сумою боргу.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав з наведених у заяві підстав у відповідності до Додатку № 1 (згідно сум збитків, спричинений індивідуально кожною з відповідачів), просив їх задоволити - стягнути суму збитків встановлених вироком суду та нараховану позивачем упущену вигоду по кожній з сум.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник, позов визнали тільки в частині суми збитків встановленої вироком суду, суму втраченої вигоди не визнали. При цьому, просили застосувати спеціальний строк позовної давності, встановлений ч.3 ст. 233 КЗпП України, оскільки для звернення власника до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Посилаючись на те, що Кредитною спілкою було виявлено заподіяння працівниками шкоди 02.04.2012 року, а пред'явлено позов (перший раз) на стадії досудового слідства у кримінальному провадженні 29.04.2013 року

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала тільки в частині суми збитків встановленої вироком суду, суму втраченої вигоди не визнала. Просила відмовити у задоволенні позову в частині до неї, з тих самих підстав, на які посилалася відповідач ОСОБА_2 та її представник.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася повторно, про причини неявки суд не повідомила, заперечення на позов не подала, заяву про розгляд справи у її відсутності також.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 128 КПК України (2012 р.) особа, якій кримінально караним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов. З вищенаведеного слідує, що особа, яка зазнала збитків, має право подати позов з моменту визнання її потерпілою до початку судового розгляду, якщо справа розглядається за нормами КПК України 2012 р. Після цього, позов про відшкодування збитків, завданих злочином, можна подавати тільки в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства.

Потерпілий - цивільний позивач - є юридична особа - Кредитна спілка «Сяйво Карпат».

Судом встановлено, що вироком Мукачівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 3 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_6 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 2 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України; ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні кримінального правопрушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та ч.2 ст.366 КК України та засуджена за ч. 4 ст.191, ч.2 ст. 366, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням операцій, прийому, виплати, обліку та зберігання коштів і цінних паперів строком 3 роки. На підставі 75 КК України звільнена від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на засуджену обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України;

Як вбачається з вироку суду - ОСОБА_2 (відповідач 1), працюючи, згідно наказу № 30/05 від 29.11.2005 року, на посаді виконавчого директора Мукачівської районної філії кредитної спілки "Сяйво Карпат," що знаходилася у с. В.Лучки, вул. Лісна, 1, Мукачівського району, будучи службовою особою та здійснюючи покладені на неї положенням про Мукачівську районну філію КС "Сяйво Карпат" та посадовою Інструкцією виконавчого директора цієї філії, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи наділеною згідно довіреності № 7/5 від 17 грудня 2005 року, правом виконувати всі необхідні дії від імені КС "Сяйво Карпати" в межах та в обсязі наданих статутом, положенням про філію та посадовою інструкцією виконавчого директора, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті привласнити ввірене їй майно та яке перебувало в її віданні на законних підставах, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в період часу з 30 червня 2006 року по 21 лютого 2008 року за попередньою змовою з касиром указаної кредитної установи ОСОБА_3 (відповідач 2) та ОСОБА_6 (відповідач 3), а також, невстановленими слідством особами, здійснюючи оформлення фіктивних кредитних справ на ім'я осіб, які не зверталися у філію кредитної спілки "Сяйво Карпат" для оформлення кредитів, особисто отримуючи на вказаних осіб кредитні кошти за даними фіктивними договорами, вчинила привласнення ввіреного їй майна та яке перебувало в її віданні на законних підставах - кредитних ресурсів, а саме грошових коштів на загальну суму 143 300,00 грн., чим завдали кредитній спілці "Сяйво Карпат" збитків на указану суму. Після чого, незаконно отримані грошові кошти Спілки привласнили та використали на власні потреби.

Таким чином двоє засуджених: ОСОБА_2 (виконавчий директор Мукачівської районної філії кредитної спілки "Сяйво Карпат," та ОСОБА_3 (касир кредитної установи), які визнанні винними, перебували з Кредитною спілкою «Сяйво Карпат» у трудових відносинах.

Як вбачається, з вироку та Додатку № 1 до позовної заяви - ОСОБА_2 своїми діями завдала злочином спілці збитків в розмірі 90 317,00 гривень. На вказану суму, позивачем нарахована упущена вигода - 91 404,48 грн., однак розрахунку такої позивачем не додано, всього до стягнення 181 721,48 гривень;

Як вбачається, з вироку та Додатку № 1 до позовної заяви - ОСОБА_3 своїми діями завдала злочином спілці збитків в розмірі 27 516,00 гривен. На вказану суму, позивачем нарахована упущена вигода 29 924,39 грн, однак розрахунку такої позивачем не додано, всього до стягнення 57 440,39 гривень

З огляду на наведене суд приходить до висновку про встановлення факту вини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у заподіяні шкоди Кредитній спілці «Сяйво Карпат» при виконанні ними своїх службових повноважень.

Відповідно до ст. 132 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України) за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівник, з вини якого заподіяно , несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно із ч. 3 ст. 134 КЗпП України працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли шкоду завдано діями працівника, яки мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного Процесуального Кодексу України (далі за текстом ЦПК України) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на наведені норми діючого законодавства суд вважає, що матеріальна шкода, заподіяна ОСОБА_2 у розмірі 90 317,00 гривень, заподіяна ОСОБА_3 у розмірі 27 516,00 гривен, заподіяна ОСОБА_6 у розмірі 25 167,00 гривень Кредитній спілці «Сяйво Карпат» підлягає до стягнення, оскільки факт заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 встановлено вироком суду від 25.10.2013 року, не підлягає додатковому доказуванню.

Судом встановлено, що відповідач 3 - ОСОБА_6 не перебувала в трудових відносинах з позивачем, суму завданих злочином збитків складає 25 167,00 гривень. На вказану суму, позивачем нарахована упущена вигода 23 870,53 грн, однак розрахунку такої позивачем не додано, всього до стягнення 49 037,53 гривень;

За зобов'язанням із відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України) особа, яка завдала шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування завданої шкоди в повному обсязі.

За загальним правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК, шкода підлягає відшкодуванню: а) в повному обсязі - тобто відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності); б) особою, яка безпосередньо завдала шкоду.

З врахуванням встановленого судом, суд вважає повністю доведеними вимоги позову в частині стягнення збитків завданих позивачу - юридичній особі, внаслідок злочину на загальну суму 143 300,00 гривень.

Щодо суми «упущеної вигоди», нарахованих позивачем кожному з відповідачів, суд виходить з наступного: Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України, збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна поведінка чи бездіяльність іншої сторони є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки (аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. по справі № 42/266-6/492). Однак, представником позивача не обґрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді «упущеної вигоди», не подано доказів на підтвердження його реальної можливості щодо отримання доходів від кредитних договорів, які фігурують у Вироку Мукачівського міськрайонного суду від 25 жовтня 2013 року.

До спеціальних видів ЦК України відносить: зобов'язання із відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником.

Як встановлено в судовому засіданні та вироком суду ОСОБА_2 (виконавчий директор Мукачівської районної філії кредитної спілки "Сяйво Карпат," та ОСОБА_3 (касир кредитної установи), які визнанні винними, перебували з Кредитною спілкою «Сяйво Карпат» у трудових відносинах.

На вимоги позову до відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповсюджується дія ч.3 ст. 233 КЗпП України, згідно якої - строк позовної давності звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної установі (кредитній спілці), встановлюється в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як встановлено судом та визнано сторонами в судовому засіданні, позивач виявив заподіяння працівниками шкоди 02 квітня 2012 року згідно Акту інвентаризації (а.с. 214 Т. 1 матеріалів кримінального провадження), а безпосередньо до суду звернувся 10.12.2013 року., тобто з пропущенням спеціального строку позовної давності.

Відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд про застосування до позову в частині вимог до них, спеціальний строк позовної давності, передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗ пП України.

Судом не встановлено, а представником позивача не наведено обставин зупинення чи переривання перебігу позовної давності щодо вимог позову до працівників Кредитної спілки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності ст. 265 ЦК України (встановлено судом, що позивач поданий на стадії досудового слідства у кримінальному провадженні 29.04.2013 року позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просив залишити без розгляду). Відповідно до ст. 266 ЦК України зі впливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, у даному випадку - вимога щодо упущеної вигоди ( у випадку її доведеності).

Встановлене судом, не спростоване сторонами в судовому засіданні, а відтак вимоги позову підлягають до часткового задоволення з врахуванням наслідків спливу позовної давності, встановлених ч.4 ст. 267 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 132, 134, 233 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України, суд -

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без кода, паспорт серії НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1 в користь КС «Сяйво Карпат», м. Мукачево, площа Миру, 17 на відшкодування шкоди заподіяної злочином суму 25 167,00 гривень матеріальних витрат. У решті вимог позову до ОСОБА_6 відмовити.

У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити повністю за закінченням спеціального строку давності, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗ пП України.

У задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити повністю за закінченням спеціального строку давності, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗ пП України.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без кода, паспорт серії НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 251,68 гривень (пропорційно задоволених вимог) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 „Судовий збір", рахунок отримувача 31215206700003, отримувач коштів Державний бюджет міста Мукачева, МФО 812016, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37958089.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Головуюча Морозова Н. Л.