Ухвала суду № 37230585, 05.02.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Хаюк С.М.

УХВАЛА

іменем України

"05" лютого 2014 р. Справа № 817/3795/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Хаюка С.М.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Моніча Б.С.,

розглянувши в письмовому провадженні у м.Житомирі апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Візор" до Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій,визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Візор» звернулося з позовом до Костопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року, мотивуючи тим , що реальність здійснення господарських операцій з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Зазначає, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3.12.2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року.

Присуджено на користь позивача ПП "Візор" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4588,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою Костопільська ОДПІ звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Представники сторін в засідання суду не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення сторонам рекомендованою кореспонденцією судових повісток та копій ухвал суду.

З врахуванням приписів статей 196,197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Візор» 20.08.2004 року зареєстроване Костопільською районною державною адміністрацією та взяте на облік у органі державної податкової служби (а. с. 105, 106 т. 1).

За період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року ПП «Візор» мало господарські взаємовідносини з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна».

Реальність здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами так і використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

з ПП «Промкомплект Україна» - договорами поставки зі специфікаціями та додатковими угодами №3-10/2011 від 24.10.2011 року, №1-10/2011 від 01.10.2011 року, №2-10/2011 від 14.10.2011 року, договорами субпідряду №12 від 01.12.2011 року, №11 від 01.10.2011 року, (а. с. 27-43 т. 2), податковими накладними (а. с. 139-159, 204, 205, 207-209, 211-214, 216-225, 248-250 т. 1), видатковими накладними (а. с. 97-105, т. 2), банківськими виписками (а. с. 184-186 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 227-232 т. 1), актами виконаних робіт (а. с. 58-75, т. 2);

з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж» - договорами купівлі-продажу №1 від 01.05.2011 року, субпідряду №2 від 01.05.2011 року, №4 від 01.05.2011 року, №5 від 01.06.2011 року, №10 від 01.09.2011 року (а. с. 49-57 т. 2), податковими (а. с. 160-169 т. 1), видатковими накладними (а. с. 94-96 т. 2), платіжними дорученнями (а. с. 187-197, 202, 203 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 235-240 т. 1), актами приймання виконаних робіт (а. с. 80-93 т. 2);

з ПАТ «Поліфарб Україна» - податковими накладними (а. с. 170-173 т. 1), видатковими накладними (а. с. 118-121 т. 2), платіжними дорученнями (а. с. 198, 201, 210 т. 1);

з ТОВ ВК «Віконні системи» договорами купівлі-продажу №1-09/2011від 01.09.2011 року, №1-03/2012 від 23.03.2012 року зі специфікаціями, договорами поставки №3-07/12 від 30.07.2012 року, №4-07/12 від 03.08.2012 року, №5-06Є12 від 26.06.2012 року з специфікаціями, договорами субпідряду №3-08/12 від 13.08.2012 року, №5-08/12 від 23.08.2012 року, №12 від 01.12.2011 року (а. с. 9-26, 44-48 т. 2), податковими накладними (а. с. 122-128, т. 2), видатковими накладними (а. с. 106-117, т. 2), банківськими виписками (а. с. 174-183 т. 1), платіжними дорученнями (а. с. 199, 200, 206, 215, 241-247 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 233, 234 т. 1), актами приймання виконаних робіт (а. с. 76-79, т. 2).

Договорами підряду та генпідряду (а. с. 152-169 т. 2) підтверджується використання придбаних у вищевказаних контрагентів ТМЦ у господарській діяльності ПП "Візор".

У період з 14.05.2013 року по 14.05.2013 року та з 20.06.2013 року по 11.07.2013 року працівниками податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №118/22/32922828 від 18.07.2013 року згідно висновків якого встановлено, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток на суму 658636 грн., в тому числі: 2 кв. 2011 року на суму 28188 грн., 3 квартал 2011 року на суму 73167 грн., 4 квартал 2011 року на суму 469809 грн., 1 кв. 2012 року на суму 14000 грн., 3 квартал 2012 року на суму 73472 грн., а також в порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України платником податку занижено податок на додану вартість на суму 583394 грн., в тому числі: травень 2011 року -11667 грн., червень 2011 року - 27333 грн., липень 2011 року - 12138 грн., серпень 2011 року - 13196 грн., вересень 2011 року - 40469 грн., жовтень 2011 року - 146449 грн., листопад 2011 року - 116683 грн., грудень 2011 року - 128730 грн., лютий 2012 року - ЗЗЗЗ грн., березень 2012 року - 13423 грн., червень 2012 року - 4167 грн., липень 2012 року - 37653 грн., серпень 2012 року - 23492 грн., вересень 2012 року - 4661 грн. (а. с. 16-80 т. 1).

На підставі акту перевірки №118/22/32922828 від 18.07.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0000011600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 627684,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 491585,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 136099,50 грн., №0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 91811,00 грн., №0000021600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 541733,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 497997,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43736,00 грн., №0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 160639,00 грн. (а. с. 10-15 т. 1).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями ПП "Візор" оскаржило їх до головного управління Міндоходів у Рівненській області , однак, в задоволені скарги було відмовлено, а рішення залишені в силі(а.с.98-104).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2-4 й квартали 2011 року та 1-3 квартали 2012 року в сумі 2899855 грн. по господарським операціям з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна», а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 583394 грн., в тому числі: травень 2011 року -11667 грн., червень 2011 року - 27333 грн., липень 2011 року - 12138 грн., серпень 2011 року - 13196 грн., вересень 2011 року - 40469 грн., жовтень 2011 року - 146449 грн., листопад 2011 року - 116683 грн., грудень 2011 року - 128730 грн., лютий 2012 року - 3333 грн., березень 2012 року - 13423 грн., червень 2012 року - 4167 грн., липень 2012 року - 37653 грн., серпень 2012 року - 23492 грн., вересень 2012 року - 4661 грн. по вищевказаним контрагентам. Реальність здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами та використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи» та ПП «Промкомплект Україна».

Твердження відповідача про безтоварність операції на підставі відсутності товарно-транспортних накладних, спростовується тим, що позивач не є учасником транспортних перевезень.

При цьому, колегія судів зазначає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару, послуг та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору та передачі його у власність покупця.

Крім того, із постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року (справа №804/1261/13-а за позовом ТОВ ВК «Віконні системи» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування наказу) та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 року та Вищого адміністративного суду від 21.03.2013 року (справа №2а-12102/12/2070 за позовом ПП «Промкомплект Україна» до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про визнання дій протиправними), вбачається, що обставини щодо товарності здійснення контрагентами позивача - ТОВ ВК «Віконні системи» та ПП «Промкомплект Україна» господарських операцій, мали місце у 2011 та 2011-2012 роках (а. с. 119-138 т.1).

Посилання представника відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за лютий, березень 2011 року, ТОВ «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку» колегія суддів вважає безпідставними, так як акт перевірки - це документ, що фіксує факт проведення суб'єктом владних повноважень перевірки та виявлені під час проведення такої перевірки порушення вимог законодавства, однак, такий акт не є безумовним доказом для встановлення обставин щодо безтоварності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

При цьому колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договору з його контрагентом, оскільки платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року "Булес "АД проти Болгарії").

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, так як позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2-4 й квартали 2011 року та 1-3 квартали 2012 року в сумі 2899855 грн. по господарським операціям з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна», а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 583394 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" грудня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М.Хаюк

судді: І.Ф.Бондарчук

Б.С. Моніч

З оригіналом згідно: суддя _______ С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Візор" вул.Артилерійська,3,м.Рівне,33001

3- відповідачу/відповідачам: Костопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.С.Руданського,5,м.Костопіль,Рівненська область,35000