Ухвала суду № 37230468, 27.01.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 р. Справа № 2а-2612/12/1470

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмолстандарт» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмолстандарт» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмолстандарт», в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просило стягнути з відповідача недоїмку по сплаті єдиного внеску в сумі 49906,31 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача виникла заборгованість у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року задоволено; стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 49906,31 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмолстандарт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Сторонами по справі не зазначено про бажання взяти участь у судовому засіданні, відтак, на підставі ч.1 п.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Укрмолстандарт» зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради

25 січня 1999 року та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

Товариством подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за травень-грудень 2011 р., в якому ним самостійно відображена заборгованість по єдиному внеску на загальну суму 49906,31 грн.

Згідно з п. 1 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.01 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 17 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Під єдиним внеском відповідно до ст. 1 вищезазначеного закону розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового

державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно даних картки особового рахунку сума страхових внесків відповідачем у встановлені законом терміни не сплачена, розмір суми заборгованності відповідаечм не оскаржується, заборгованість у добровільному порядку не сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи,12 квітня 2011 року Господарським судом Миколаївської області ухвалою порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "Укрмолстандарт" та введено мораторій на виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідно до п.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), що стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію.

Отже, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; тобто до 12 квітня 2011 року.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Суд вважає, що перебування позивача в процедурі банкрутства під час дії мораторію, не звільняє його від сплати поточних страхових внесків, оскільки з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника. На даній стадії банкрутства він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрмолстандарт» порушено 12.04.2011 року, а позивач заявляє вимогу про стягнення внесків за травень-грудень 2011 року.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в результаті порушення відповідачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у нього виникла заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 49906,31 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1ч. 1. ст.198, 200, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмолстандарт» - залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять дні після напреалення її копій сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.