Ухвала суду № 37230442, 17.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 876/15790/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Ливак М.М.,

за участю учасників процесу ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Міндоходів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за позовом ТзОВ «ІЕ-Сервіс» до Тернопільської митниці Міндоходів України про визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000027/2 від 16.04.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

17.10.2013р. ТзОВ «ІЕ-Сервіс» звернулося з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати недійсним рішення Тернопільської митниці Міндоходів України про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000027/2 від 16.04.2013 року та повернути з Державного бюджету України 459,17 грн. судового збору.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці (м/п «Чортків») про коригування митної вартості товару №403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ІЕ-Сервіс» судовий збір у розмірі 424 грн 76 коп., повернуто зайво сплачений судовий збір в сумі 34 грн. 41 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою доводи Митниці про те, що заявлена декларантом митна вартість суттєво відрізнялась від наявної інформації щодо товарів подібного виду в ЄАІС Держмитслужби, що слугувало підставою виникнення обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості та підставою для витребування додаткових документів, які позивачем не були надані, а тому винесено рішення про визначення митної вартості за резервним методом з підстав, що попередні методи не могли бути застосовані з підстав відсутності необхідної інформації.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та просив відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано Митниці всі необхідні документи, які надавали можливість визначити вартість ввезеного товару за першим методом, доказів в підтвердження обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей Митницею суду не надано, не доведено обґрунтованих підстав щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості ввезеного товару та неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ІЕ-Сервіс» 12 липня 2012 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, діє на підставі статуту, є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

16 квітня 2013 року на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20 серпня 2012 року №01/2012, укладеного між ТзОВ «ІЕ-Сервіс» (Покупець) та фірмою «Global Cosmed S.A.», Польща (Продавець), рахунку-фактури (інвойсу) FAER000026/2013 від 26 березня 2013 року позивач ввіз на територію України товар - «засоби для миття шкіри та волосся, піномийні засоби, зубні щітки для дітей, зубну пасту для дітей, допоміжні мийні засоби, зволожуючі серветки для немовлят, кремове мило рідке».

Для митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, 16 квітня 2013 року позивач подав до Тернопільської митниці (м/п «Чортків») в електронному вигляді митну декларацію (МД-2) №403020000/2013/000770 від 16 квітня 2013 року, в якій задекларував до митного оформлення товар - «засоби для миття шкіри та волосся з вмістом органічних поверхнево-активних речовин, розфасовані для роздрібної торгівлі; піномийні засоби з вмістом органічних поверхнево-активних речовин для приготування ванн; зубні щітки для дітей; зубна паста для дітей; допоміжні мийні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі; зволожуючі серветки для немовлят; кремове мило рідке з вмістом органічних поверхнево-активних речовин», та документи, зазначені в графі 44 ВМД: зовнішньоекономічний контракт від 20 серпня 2012 року №01/2012 з доповненням №7 до контракту від 26 березня 2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 26 березня 2013 року №/2013; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 10 квітня 2013 року №260972; уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 20908Е №0307954 від 12 квітня 2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром №403/2013/0000004 від 04 січня 2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №17 від 11 квітня 2013 року; договір (контракт) про перевезення №5 від 08 квітня 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами №4 від 22 січня 2013 року; сертифікати відповідності від 18 грудня 2012 року та 05 березня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення контролю за №2730 від 10 квітня 2013 року; сертифікат про походження товару №/MF/AG 0082928 від 10 квітня 2013 року; відомість про облік та розрахунок тари б/н від 16 квітня 2013 року; довідку про транспортні витрати б/н від 16 квітня 2013 року; банківський документ - платіжне доручення №15 від 28 березня 2013 року; копію декларації країни відправлення №13PL444010Е0021824 від 10 квітня 2013 року.

В графах 12, 45 ВМД декларант вказав митну вартість товару, визначену за ціною контракту, яка становить 124 266,94 грн. або 48 886,02 PLN, з яких 116 686,93 грн. або 45 904,08 PLN - вартість товару та 7 580,01 грн. витрати на транспортування, які заявлені декларантом в якості складової митної вартості до ціни договору, про що декларантом подані документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість у вказаному розмірі.

Судом першої інстанції встановлено, що під час виконання посадовою особою митного поста «Чортків» Тернопільської митниці митної формальності «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів» в результаті перевірки документів та відомостей, поданих до митного оформлення, використовуючи інформацію спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу ЄАІС Держмитслужби України «Цінова інформація» та згідно з проведеним аналізом попередніх оформлень вищевказаного товару, що ввозився та декларувався позивачем у попередніх періодах 2013 року встановлено, що митна вартість на товар, заявлений до митного оформлення 16 квітня 2013 року за митною декларацією №403020000/2013/000770, була істотно нижчою від митної вартості товарів, оформлених митним постом «Чортків» раніше.

У зв'язку з цим запропоновано декларанту подати додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, про що декларанту надіслано відповідне повідомлення в електронній формі.

16 квітня 2013 року ТзОВ «ІЕ-Сервіс» на вимогу посадової особи митної служби відмовилося надавати додаткові документи оскільки вважало, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відмова Митниці у проведені митного оформлення є незаконною та одночасно просив провести митне оформлення з використанням фінансової гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

16 квітня 2013 року Митниця прийняла рішення №403020000/2013/000027/2 про коригування митної вартості товару, визначивши митну вартість товару, що імпортувався за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України. Як вбачається з даного рішення, митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості товарів, раніше (визначених) митними органами (рішення про коригування митної вартості за №403020000/2013/000007/2 від 15 січня 2013 року, №403020000/2013/000019/2 від 12 березня 2013 року, №403020000/2013/000020/2 від 20 березня 2013 року), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, неподання ж декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу для підтвердження митної вартості стало підставою для застосування резервного методу.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. В результаті проведеної консультації з декларантом, - дійшли згоди про неможливість визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 58-63 Митного кодексу України. Митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до вищезазначених рішень про коригування митної вартості.

16 квітня 2013 року Митниця відмовила у митному оформленні товару та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403020000/2013/00029 з причин неподання повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості №403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року.

16 квітня 2013 декларантом ввезено товар на підставі нової митної декларації №403020000/2013/000781, за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості №403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року у відповідності до положень ч.7 ст.55 МК України шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

ТзОВ «ІЕ-Сервіс» сплачені додаткові митні платежі внаслідок коригування митної вартості (різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом) у розмірі 42 475,87 грн. та випущено товар у вільний обіг.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Як зазначено в апеляційній скарзі, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.

Статтею 55 Митного кодексу визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги що письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Статтею 57 Митного кодексу врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.

Окрім того, колегія суддів вважає, що покликання Митниці на ввезення позивачем ідентичного товару, митна вартість якого коригувалась Митницею, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом оскільки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, оскільки подані ТзОВ «ІЕ-Сервіс» документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані без розбіжностей, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 58 МК України.

Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому висновки Митниці щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Верховний Суд України у постанові від 29.05.2012р. по справі № 21-91а12 висловив правому позицію згідно якої, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Оскільки при визначенні митної вартості ввезених позивачем товарів «засоби для миття шкіри та волосся з вмістом органічних поверхнево-активних речовин, розфасовані для роздрібної торгівлі; піномийні засоби з вмістом органічних поверхнево-активних речовин для приготування ванн; зубні щітки для дітей; зубна паста для дітей; допоміжні мийні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі; зволожуючі серветки для немовлят; кремове мило рідке з вмістом органічних поверхнево-активних речовин» Митницею взято за основу інформацію про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та яка коригувалась Митницею за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ, як це встановлено судом першої інстанції, а тому виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу, Митниця при вибору методу визначення митної вартості повинна була провести письмові консультації з Декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що не було дотримано та всупереч вказаним приписам безпідставно застосовано метод №6 (резервний), без зазначення обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.

Позиція суду узгоджується з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у Постанові від 6 лютого 2012 року (справа №21-418а11).

Доказів того, що Митницею були дотримані вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, щодо проведення з декларантом консультацій про обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, Митницею суду не надано.

Згідно чт.1 ст. 64 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Слід зауважити, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, в порушення ч.7 ст.54 Митного кодексу Митниця під час проведення митного контролю аргументовано не довела, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів вважає, що подані до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену ТзОВ «ІЕ-Сервіс» митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

На думку колегії суддів, відмова відповідача у визначенні митної вартості товарів за ціною яка зазначена у поданих до вантажної митної декларації №403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року та визначення митної вартості без дотримання вимог МК України є противоправними, спричиняє збитки вітчизняному суб'єкту господарювання.

Беручи до уваги встановлені факти, колегія суддів вважає, що Митниця здійснивши митне оформлення товарів за шостим (резервним) методом, не надала доказів того, що на підставі поданих документів неможливо було визначити митну вартість за першим методом та не довела, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що в сукупності викликали сумнів в достовірності інформації, в тому числі і щодо ціни, а не проведення консультацій обмежило право позивача щодо застосування методу, відмінного від резервного, а тому висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі №819/2405/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 18.02.2014р.