Постанова № 37230381, 19.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2014 р. № 820/10933/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс", про стягнення помилково сплаченого збору,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32159 (тридцять дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп.

Ухвалою суду від 03.12.13 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 26.05.11 року придбав транспортний засіб та сплати в суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32159,30 коп. при реєстрації транспортного засобу. Позивач вважає, що не мав сплачувати суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки, на його думку, такий збір повинен сплачувати продавець безпосередньо в силу приписів закону. .

Представником відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, зазначаючи, що даний Порядок не суперечить, на його думку, нормам чинного законодавства, а лише уточнює їх.

Представником відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, в ході судового розгляду справи були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що позов поданий поза межами строку звернення до суду.

Позивач, ОСОБА_1, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова - про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, в наданих запереченнях просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач, Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області - про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, в наданих запереченнях просив розглянути справу без участі його представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс", - про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, заяв, клопотань не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимогам ст. 41 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Згідно договору купівлі-продажу № 0152606028 від 26 травня 2011 року позивачем у ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс" був придбаний легковий автомобіль MERSEDES-BENS S 500L 4 MATIK, номер кузову НОМЕР_3, за ціною 1286372 грн.(а.с. 8-13)

26.05.11 позивач сплатив суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32159,30 коп., що підтверджується копією квитанції про сплату збору №116/4 (а.с. 16).

Судом встановлено, що 01.03.13 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з заявою про повернення сум помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 18), оскільки, на його думку, він не мав обов'язку такої сплати, оскільки здійснив не продаж, а купівлю автомобілю.

Як вбачається з наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова інформації, відповідачем направлявся на адресу позивача лист №3827/30-10 від 06.03.13 року, в якому відмовлено позивачу у наданні висновку на повернення з бюджету помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до органу казначейської служби.(а.с.113)

У зв'язку з неотриманням позивачем вказаного листа Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова ним 23.10.13 року було подано другу заяву аналогічного змісту про повернення збору.(а.с.21)

Листом від 06.11.13 № 12932/30-10 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відмовило позивачу у наданні висновку на повернення з бюджету помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 32159,30 грн.

Надаючи оцінку правомірності заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 10.12.13. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що юридичні та фізичні особи при здійсненні операцій з придбання легкового автомобіля не є платниками збору у розумінні статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна позиція міститься також постанові Верховного суду України від 26 лютого 2013 року по справі № 21-29а13.

Вказаний висновок ґрунтується на таких приписах діючого законодавства.

Так, пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Тобто, відповідно до вказаного Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи, що Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, позивач безпідставно, тобто помилково, сплатив суму вказаного збору.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, зі змінами (далі - План рахунків), шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до п. 5. Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288, чинного на момент виникнення спірних відносин, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Приписи аналогічного змісту містяться у п.п.3-5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 N 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182, який набрав чинності 15.10.2013 року.

Судом встановлено, що позивач здійснив передбачені вказаними Порядками дії, але отримав відмову у поверненні помилково сплаченої суми.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс", про стягнення помилково сплаченого збору - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32159 (тридцять дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Білова О.В.

.