Постанова № 37230337, 13.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/533/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Тріпутень М.Ю.,

за участі представників:

позивача - Коломєйцевої О.П., відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, публічне акціонерне товариство "Завод "Південкабель", з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ Завод "Спецлит'є" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, вимоги адміністративного позову не визнав. В письмових запереченнях проти вимог адміністративного позову відповідач послався на результати проведеної щодо позивача документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ "Завод "Південкабель" оформленої актом від 20.12.2013 р. № 193/40-03-14/00214534, яким встановлено порушення ПАТ "Завод "Південкабель" вимог податкового законодавства при формуванні даних податкового кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд прийняти рішення про відмову в задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Завод "Південкабель" з питання законності та достовірності декларування від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2013 р. у розмірі 3503320,0 грн., за наслідками якої складений акт перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. (а.с. 28 - 48).

Як свідчать матеріали справи, висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. встановлено порушення ПАТ "Завод "Південкабель", а саме: завищення від'ємного значення за вересень 2013 р. на 133720,0 грн., що призвело до порушення вимоги п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду (вересень 2013) в розмірі 44691,0 грн., що призвело до порушення вимоги п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акту документальної позапланової перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 10.01.2014 року винесені наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000204000, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 133 720,0 грн.; №0000014000, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 55864,0 грн., з яких: 44691 - за основним платежем, 11173 - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 5 - 6).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в межах заявлених позовних вимог, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ПАТ "Завод "Південкабель" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ Завод "Спецлит'є", що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 133 720,0 грн. та до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за вересень 2013 року на суму 55864,0 грн.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Завод "Південкабель" з ТОВ Завод "Спецлит'є" склались на підставі договору купівлі - продажу № 1/01-1 від 01.04.2013 року, згідно умов якого, постачальник (ТОВ Завод "Спецлит'є") зобов'язується передати у власність покупцеві (ПАТ "Завод "Південкабель") злитки мідні згідно ГОСТ 193-79, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору (а.с. 64 - 65).

Факт придбання та отримання позивачем у ТОВ Завод "Спецлит'є" товару підтверджується видатковою накладною №119 від 13.09.2013 року (а.с. 72).

Як вбачається з матеріалів справи, доставка товару здійснювалась автотранспортним підприємством - ПАТ "Завод "Південкабель" - позивачем (покупцем), що підтверджується товарно - транспортною накладною серії СТН-13 від 13.09.2013 р. (а.с. 73). Після отримання товару, він був оприбуткований на складі № 98 позивача згідно прибуткового ордеру № 808 від 13.09.2013 року (а.с. 71). Тобто, придбаний у ТОВ Завод "Спецлит'є" товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Якість придбаного позивачем у ТОВ Завод "Спецлит'є" товару (злитки мідні) підтверджується сертифікатами якості від 13.09.2013 р.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок свого контрагента - ТОВ Завод "Спецлит'є", що підтверджується копіями платіжних доручень №345 від 02.09.2013 р., №377 від 03.09.2013 р., №413 від 04.09.2013 р., №453 від 05.09.2013 р. з відміткою банківської установи.

Від ТОВ Завод "Спецлит'є" позивачем отримані податкові накладні, зокрема: №5 від 04.09.2013 р. на суму 130 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 21 666,67 грн., №1 від 02.09.2013 р. на суму 80 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 333,33 грн., №7 від 05.09.2013 р. на суму 50 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., №4 від 03.09.2013 р. на суму 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн., №13 від 13.09.2013 р. на суму 342 320,00 грн., у тому числі ПДВ - 57 053,33 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту, оскільки вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Завод "Південкабель" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Завод "Спецлит'є".

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося раніше, позивач за придбаний товар контрагента ТОВ Завод "Спецлит'є" розрахувався повністю грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПАТ "Завод "Південкабель" та його контрагентом (ТОВ Завод "Спецлит'є") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Статус позивача та його контрагента (ТОВ Завод "Спецлит'є") підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

Також суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом, ТОВ Завод "Спецлит'є", договір не був визнаний недійсним, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договором купівлі - продажу з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Завод "Південкабель" за перевірений період (вересень 2013 р.) з ТОВ Завод "Спецлит'є".

З акту перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. вбачається, що з метою походження придбаного товару - зливок мідних марки СВ 90Х90Х1400МСІ ТУ 48-21-137-88 по ланцюгу постачання, 18.11.2013 р. СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було направлено запит №5841/7/40-00-24 до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Проте, на момент складання акту перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р., відповіді на вказаний запит щодо підтвердження суми нібито ризикового кредиту по постачальнику товару, яким надано кредит, до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів не надано, що, як зазначено відповідачем в акті перевірки, тягне за собою відсутність права на призначення податкового кредиту у ПАТ "Завод "Південкабель" за вересень 2013 р. в сумі 133720,0 грн.

В самому акті перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. податковим перевіряючим зазначено, що за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ПАТ "Завод "Південкабель" з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними (арк. акту перевірки 12).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Завод "Спецлит'є" є окремою господарською одиницею зареєстрованою в якості юридичної особи виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 14.02.2000 р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №416450 (а.с. 96), згідно Свідоцтва, виданого ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість (а.с. 97), займається такими видами господарської діяльності як: заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових металів, про що свідчить Ліцензія Серії АВ №597683 (строк дії з 29.11.2011 р. по 29.11.2016 р.) (а.с. 101), має дозвіл №528.09.12-27.53.0 на виконання роботи підвищеної небезпеки (дозвіл діє з 14.09.2009 р. по 14.09.2014 р.) (а.с. 100), а також система управління якістю виробництва та постачання відповідної продукції ТОВ Завод "Спецлит'є" відповідає вимогам стандарту, про що свідчить Сертифікат на систему управління якістю (дійсний до 31.08.2014 р.) (а.с. 99).

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.02.2014 р. №1882/7/0465-2204-631 на №5841/7/40-00-24 від 18.11.2013 р., яким СДПІ повідомлено, що підприємством Завод "Спецлит'є" надано уточнюючі рахунки податкових зобов'язань з ПДВ №9001916793 від 23.01.2014 р., №9002023032 від 24.01.2014 р. в яких ризиковані контрагенти - ТОВ "Компанія Бізнеспроект" та ДП "Підприємство Ігренського Виправного Центру Управління Державної Пенітенціарної Служби України у Дніпропетровській області (№133)", змінено на підприємство реального сектору економіки - ТОВ "Гатіора". А відтак, відповідно до наказу Міндоходів України від 05.07.2013 р. №245/ДСК "Про базову систему оперативного реагування та подоланням проявів тіньової економіки", контрагент позивача - ТОВ Завод "Спецлит'є" виключено як підприємство "податкова яма" (а.с. 92), а отже, ТОВ Завод "Спецлит'є" не є ризиковим контрагентом - постачальником товару, а відтак, спростовує твердження відповідача в частині господарських відносин позивача з нібито ризикованим контрагентом - ТОВ Завод "Спецлит'є".

Щодо нарахування контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55 864,0 грн., з яких: 44 691,0 грн. - за основним платежем, 11 173,0 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), зазначеній у прийнятому податковим органом оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні за формою "Р" №0000014000 від 10.01.2014 р., суд зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зазначається, що в результаті проведеної ним перевірки дотримання вимог п.п.4.6.7 п.4.6. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 встановлено порушення, а саме: підприємством не були відображені в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 р. в рядку 21 та 21.3 результати попередньої перевірки по акту від 05.09.2013 р. № 87/40-00-14/00214534, згідно якого податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення за формою "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 44 691,0 грн. за січень, квітень, вересень, грудень 2011 р. та грудень 2012 р., а отже, зазначена сума з податку на додану вартість (44 691,0 грн.) підлягає нарахуванню.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь - який момент після отримання такого рішення.

Судом встановлено, що позивач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення - рішення за формою "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ у сумі 44 691,0 грн. за січень, квітень, вересень, грудень 2011 р. та грудень 2012 р. шляхом звернення до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

А тому сума грошового зобов'язання визначена у податковому повідомленні - рішенні Форми "В-4" №0000054000 від 19.09.2013 р., вважається неузгодженою до дня набрання судовим рішенням законної сили, а відтак не могла бути відображеною позивачем в рядку 21 та 21.3 наданої ним до податкового органу податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 р.

За таких підстав, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту документальної позапланової перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. та згідно п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за змістом якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень п.198.6 ст. 198, а також п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, та, відповідно, відсутність факту завищення від'ємного значення за вересень 2013 р. на 133720,0 грн. та заниження суми ПДВ на 44691,0 грн. Висновки СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, викладені в акті перевірки № 193/40-03-14/00214534 від 20.12.2013 р. не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000204000, №0000014000 від 10.01.2014 р., винесені СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Завод "Південкабель" (код 00214534) з Державного бюджету України 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 17 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2014 року.

Суддя Шевченко О.В.