Рішення № 37229810, 11.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/18/13-12/63/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 Справа № 908/731/13-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Мякоти С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3695/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі», м. Запоріжжя

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна, м. Василівка

про стягнення 2602538, 46 грн.

за участю представників:

від позивача - Пархоменко Т.А., довіреність № 09-32/389 від 20.03.13 р.

від відповідача - Козачкова О.В., довіреність від 03.10.13 р.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 28.11.2013 року № 908/731/13-г передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 року сумі 2 602 538, 46 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2013 року по справі № 908/731/13-г було задоволено касаційну скаргу позивача у справі - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі», у зв'язку з чим скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2013 року, а справу передано на новий розгляд.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. У якості фактів та доказів, які обов'язково повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі повинно бути з'ясовано, зокрема:

· початок перебігу строку позовної давності у взаємовідносинах сторін;

· обґрунтованість розрахунку позовних вимог, в частині як основного боргу так і позовних вимог щодо заборгованості по процентах з урахуванням тієї обставини, що майно яке було предметом договору іпотеки від 31.05.2005 року було реалізовано і в подальшому грошові кошти, які були отримані від реалізації зазначеного майна було стягнуто з позивача на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду від 18.07.2012 року.

Позовна заява містить посилання на приписи ст. 267 ЦК України, зокрема позивач просить суд визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та поновити її. Безпосередньо в судовому засідання позивач наполягав на заявлених позовних вимогах, просив позов задовольнити. При цьому наголосив, що процесуальне право на позов щодо стягнення з відповідача спірних грошових коштів (в т. ч. кошти в розмірі 990 000, 00 грн., отримані у зв'язку із реалізацією майна, яке було предметом іпотеки) виникло з моменту їх стягнення відповідно до платіжної вимоги № 964/2 від 07.12.2012 року. Відтак, про порушення свого права, в розумінні ст. 261 ЦК України, позивач довідався саме з цієї дати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пославшись на те, що сума основного боргу та процентів, заявлених позивачем до стягнення є необґрунтованою та неправомірною, оскільки визначені невірно та не відображають фактичного періодичного погашення кредиту за рахунок отримуваних ним коштів за договором купівлі-продажу тваринницького комплексу 2006-2008рр. При цьому просить суд застосувати приписи ст. 261 ЦК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 30.05.2005р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпрорудне Запорізької області", далі Банк, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Ватутіна, дал Позичальник, було укладено Кредитний договір №1 2-071/02-01, далі Кредитний договір, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 500 000 грн. із кінцевим терміном повернення не пізніше 22 травня 2006 року згідно з встановленим графіком (п.п.2.1,2.2) та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних (п.3.2).

Згідно з п. 3.4 Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця та сплачується Позичальником щомісячно на протязі п'яти банківських днів з дати їх нарахування з поточного рахунку Позичальника. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4 договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк (п.2.2).

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п.2.2 цього договору, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п.3.3,3.4 договору.

Умовами п. 3.8 Кредитного договору сторони погодили черговість погашення позичальником заборгованості, в разі наявності заборгованості по кредиту та відсотках за користуванням ним, зокрема:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю - прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту - неустойка, передбачена договором.

Пунктом 6.5 Кредитного договору встановлено, що він діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умов цього договору.

На виконання умов Договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1500000, 00 грн., про що свідчать меморіальні ордери № 1 та № 2 від 31.05.2005 року та платіжні доручення № 17, № 18 від 31.05.2005 року.

Разом з тим, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником було укладено Договір іпотеки від 31.05.2005 року, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 857, далі Договір, відповідно до умов якого (п. 1.2.) предметом іпотеки є нерухоме майно:

- тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м.Василівка Запорізької області, промислова зона;

- комплекс будівель за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд.195, загальною заставною вартістю 427 000, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із невиконанням Позичальником своїх договірних обоаізків щодо вчасного повернення суми кредиту, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006 року по справі №15/102/06, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006 року, частково заадоволено позов Банку до СВК ім.Ватутіна, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором від 31.05.2005 року (зареєстрований за № 857) шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", і сплатити за рахунок вартості реалізованого майна основний борг за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. у сумі 1 377 000 грн.

Так, 27.09.2006 року Банком було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було предметом іпотеки за договором від 31.05.2005 рорку, а саме:

- договір купівлі-продажу тваринницького комплексу за адресою: м. Василівка Запорізької області, промислова зона, за ціною 1200000, 00 грн. (договір зареєстрований за № 2069) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія";

- договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою: м. Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд.195, за ціною 177000, 00 грн., (зареєстрований за №2065) зі Смірським Валерієм Вікторовичем.

Фактичні обставини справи свідчать, що грошові кошти в сумі 990000, 00 грн., отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" за договором купівлі-продажу тваринницького комплексу було спрямовано Банком на погашення заборгованості за Кредитним договором, зокрема: 962 087,67 грн. не погашення заборгованостя за кредитом, 27 912,33 грн. на погашення заборгованості за відсотками.

Разом з тим, Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №6/263/06 від 19.10.2006 року за позовом Банку до СВК ім. Ватутіна, яким задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене рухоме майно та майбутній врожай зерна згідно з договорами застави № 12-036/03-01 від 01.06.2005 року, № 12-002/03-01 від 31.01.2006 року, в рахунок погашення 219707, 70 грн., в тому числі 38563, 11 грн. заборгованості по кредиту за Кредитним договором, 86678, 50 грн. пені, витрат, пов'язаних з реалізацією заставного майна, судових витрат, збитків.

Відповідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року у справі № 9/346д/06 за позовом СВК ім. Ватутіна до Приватного нотаріуса Жук Л.М. та АКПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне" позовні вимоги задоволено частково - визнано недійсним договір іпотеки від 31.05.2005 року, укладений між Банком та СВК ім. Ватутітна, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. (№ 857 в реєстрі). Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007 року зазначена постанова апеляційного господарського суду залишена без змін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.12.2010 року по справі № 15/106/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10, яким рішення по справі №15/102/06 від 01.06.2006 року переглянуто у зв'язку з вищевказаними нововиявленими обставинами, останнє рішення в частині зустрічних позовних вимог скасовано, у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на майно, що було предметом іпотеки, відмовлено. Дане рішення залишено без змін відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 10.05.2011 року.

У справі № 14/293/06-4/159д/09 за позовом СВК ім.Ватутіна до АКПІБ (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне" та ТОВ "Агропромислова компанія" Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 08.12.2011 року, яким про визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006 року, укладений між Банком та ТОВ "Агропромислова компанія", зареєстрований в реєстрі №2069. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року.

В подальшому, згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2012 року задоволено позовні вимоги Бондарчука Р.М. про стягнення з Банку грошових коштів згідно з договором відступлення права вимоги від 19.04.2012 року, за яким ТОВ "Агропромислова компанія" відступило Бондарчуку Р.М. право вимоги грошових коштів в сумі 2 010 581,51 грн., з яких: 990 000 грн. - за наслідками реституції за договором купівлі-продажу нерухомого майна, а також втрати від інфляції та 3% річних. Рішенням від 30.08.2012р. Апеляційний суд Запорізької області вказане рішення змінив, зменшивши стягнуту суму до 2 008 872,74 грн., у зв'язку зі зменшенням стягнутої суми 3% річних. Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 21.01.2013р. закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавче провадження про стягнення з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Бондарчука Р.М. суми та судових витрат в загальній сумі 2012091,74 грн. за виконавчим листом, виданим 05.09.2012 року. Орджонікідзевським районним судом. Вказані кошти було стягнуто в ході примусового виконання рішення згідно з платіжною вимогою №964/2 від 07.12.2012 року.

Позивач вказує, що у зв'язку з цими обставинами позика СВК ім.Ватутіна в цій частині є неповернутою, у Позичальника з 07.12.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 2623602,77 грн., із яких: 962087, 67 грн. - заборгованість за кредитом, 1661515,10 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими згідно з п.3.5 Кредитного договору за період з 31.05.2006 року по 22.02.2013 року включно. Таким чином, процесуальне право на позов щодо стягнення з відповідача спірних грошових коштів виникло з 07.12.2012 року.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, з'ясувавши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 546 ЦК України застава, порука, гарантія, неустойка, притримання, завдаток є видами забезпечення виконання зобов'язання.

Приписами ст. 572 ЦК Українеи визначено, що у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, кредитор (заставодержатель), в силу застави, має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 ЦК України визначає окреми види застав, до яких відноситься зокрема іпотека. Так, відповідно до Закону України «Про іпотеку», далі Закон, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. (ст. 3 Закону).

Як свідчать матеріали справи, Договір іпотеки від 31.05.2005 року, на підставі якого було звернуто стягнення на майно, був визнаний недійсним в судовому порядку, про що свідчить постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року по справі №9/346д/06. Тобто, в розумінні ст. 236 ЦК України, він є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, Банк довідався про недійсність договору іпотеки, а отже і про відсутність підстав для можливості задоволення за цим договором вимог за кредитним договором за рахунок майна прийнятого і іпотеку за Договором з дати прийняття вказаної постанови (20.06.2007 року).

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом дослідженні обставини, пов'язані із застосуванням до спірних відносин сторін (клопотанням відповідача) строків позовної давності, в тому числі коли позивач довідався чи міг довідатися про своє порушене право, і дійшов до наступного висновку:

Предметом позову у даній праві є стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 року, зокрема заборгованості за кредитом в сумі 962 087, 67 грн., заборгованості за процентами в сумі 16615151, 10 грн.

Так, пунктом 2.2. Кредитного договору сторони диспозитивно погодили, що кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.05.2006 року.

Крім того, пунктом 4.3.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним, або відсотків за неправомірне користування кредитом коли подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині договорів забезпечення виконання Позичальником зобов'язань.

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене. Суд застосовує строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Фактичня обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивачем пропущено строк позовної давності в межах якої Бак мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення заявленої суми основного боргу по тілу кредиту, оскільки цей строк закінчився 23.05.2009 року, з урахуванням строку повернення кредиту, встановленого п. 2.2. Кредитного договору.

Статтею 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Так, відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про дяки питання практики застосування позовної давності у вирішенні госопдарськитх спорів» № 10 від 29.05.2013 року (із змінами та доповненнями), далі Пленум, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав або истотньо утруднювали своєчасне подання позову, зокрема про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Втім, наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності не є поважними. Суд звертає увагу позивача, що позовна давність не є інститутом процесуального права тане може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.

Твердження Банку про позбавлення можливості звернутись із позовом до дати фактичного стягнення коштів 07.12.2012 року, яке відбулось за рішенням суду не приймаються судом до вуваги, оскільки він не був позбавлений можливості повернути ці кошти раніше у добровільному порядку, та звернутися з відповідним позовом до суду, в розуміння п. 4.3.3. Кредитного договору. Одночасно позивач хибно ототожнює дату з якої виникло процесуальне право на позов, з датою, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права (початок перебігу строку позовної давності).

При цьому судом враховано, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Пунктом 4.4.1 Пленуму передбачено, що вчинення боржником дій з виконанн язобовязання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка пердставляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів, або довіреності. Бездіяльність боржника не свідчить про переривання перебігу позовної давності , оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку за Кредитним договором, оскільки докази по справі (арк. справи 126, 144-145) свідчать, що останнє погашення відповідачем основної заборгованості за кредитом та суми процентів відбувалося у 2006 році.

Разом з тим, укладення банком договору купівлі-продажу об'єкта іпотеки з ТОВ "Агропромислова компанія" не може бути визнано судом як вчинення позичальником (відповідачем) дій, що свідчить про визнання ним свого боргу і підставою для переривання перебігу позовної давності.

Враховуючи викладене, право Банку порушене, однак ним пропущено строк позовної давності без поважних причин, оскільки в справі на міститься належних доказів, наданих позивачем, які б підтверджували поважні причини його пропуску.

За змістом ст.ст.1048, 1054 ЦК України проценти за договором позики (кредиту) є платою за користування кредитом і у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлено до стягнення проценти за спірний період не лише на борг за кредитом в сумі 962087, 67грн. (з 17.11.2006 року по 22.02.2013 року), а і на борг в сумі 1358400грн. (з 31.05.2006 року по 28.09.2006 року), 1228350,78 грн.(з 29.09.2006 року по 16.11.2006 року), які не були предметом розгляду суду при вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 01.06.2006 року у справі № 15/102/06 та спору про звернення стягнення на рухоме майно у справі № 6/263/06.

Однак, заявляючи позов у частині стягнення процентів з 31.05.2006 року лише в лютому 2013р., позивач посилається і на поважність пропуску позовної давності і на призупинення (поновлення) нарахування процентів на підставі податкового законодавства. Втім, таке призупинення нарахування відсотків було правом позивача, та не є поважною причиною пропуску позовної давності для звернення до суду про стягнення суми процентів за період з 31.05.2006 року по 16.11.2006 року.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено і позивачем не доведено що відповідач за період з 17.11.2006 року по 22.02.2013 року коритувався користувався сумою кредиту.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За такими обставинами, у задовлення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 року сумі 2 602 538, 46 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 52050, 77 грн. покладаються на позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі», відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.02.2014 року згідно ч. ч. 2, 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст.42, 43, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2, 3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задовлення позову у задовлення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 року сумі 2 602 538, 46 грн.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 52050, 77 грн. покладаються на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжі».

Повне рішення складено - 17.02.2014 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.