Вирок № 37227984, 17.02.2014, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3146/13-к

Провадження № 1-кп/163/3/14

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Чишія С.С.,

суддів Войтюка Л.М., Павлуся О.С.

при секретарі Носку А.В.

з участю прокурора Вороб'я О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальне провадження №22013020000000073 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Одеса, що проживає по АДРЕСА_1(зареєстрований по АДРЕСА_2), єврея, громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, згідно ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.309 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 09 серпня 2013 року незаконно придбав і перевозив без мети збуту наркотичний засіб в особливо великому розмірі - кокаїн вагою 103,50 грама - при наступних обставинах.

05 серпня 2013 року син ОСОБА_1 ОСОБА_4 з власної ініціативи передав ОСОБА_5 спортивну сумку, яку той мав доставити в місто Київ для наступної передачі ОСОБА_1 Про вручення передачі ОСОБА_4 повідомив по телефону водія ОСОБА_1 ОСОБА_6, а той - самого ОСОБА_1

09 серпня 2013 року ОСОБА_1, усвідомлюючи після телефонного спілкування з ОСОБА_4 наявність у сумці наркотичного засобу, дав вказівку ОСОБА_6 забрати передачу, для чого останній відбув у місто Київ. Не будучи обізнаним із характером вмісту сумки, ОСОБА_6 отримав її в місті Київ і перевіз в місто Одеса, де передав ОСОБА_1 на Лідерсовському бульварі, після чого останній був затриманий працівниками СБУ.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджена такими доказами.

Сам обвинувачений в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав частково і показав, що ОСОБА_6 повідомив про телефонний дзвінок його сина ОСОБА_4, котрий постійно проживає в Голландії. Зрозумів, що має забрати сумку з речами сина, оскільки той збирався приїхати в Україну в гості.

Через кілька днів після прибуття передачі в Україну з обміну телефонними повідомленнями з сином запідозрив про наявність в сумці наркотичних засобів, однак про їх кількість та назву не знав. З метою убезпечити сина та ОСОБА_5 від неприємностей дав вказівку ОСОБА_6, який мав їхати у справах в місто Київ, забрати передачу. По приїзду сина мав намір розібратись з цією ситуацією, а наркотичний засіб - знищити. Стверджує, що до відправлення наркотику в Україну, його переміщення через митний кордон жодного відношення не має і не знає мети таких дій, а сам наркотичних засобів не вживає.

Крім таких показань ОСОБА_1, його винуватість у вчиненні встановленого судом злочину доведена і іншими зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Факт ввезення ОСОБА_5 в Україну сумки, де в кишені спортивної куртки було поміщено два поліетиленових пакети у вигляді трубок, доведено протоколом огляду місця події від 07.08.2013 року(а.с.116-134 т.1), показаннями в судовому засіданні самого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Згідно із зазначеним протоколом огляду місця події у пакетах заходилась порошкоподібна речовина білого кольору вагою брутто 314 грамів.

Висновком експерта від 07.08.2013 року №624/632 стверджено, що у наданій на дослідження порошкоподібній речовині міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн загальною масою 103,50 грама(а.с.40-42 т.2).

Згідно з протоколом контрольованої поставки, протоколом заміни вантажу, актами вручення вантажу та розписками ОСОБА_5, ОСОБА_6(а.с.139-141, 142-146, 147, 148, 149, 150 т.1) виявлений при огляді спортивної сумки кокаїн було замінено імітатором(харчовою содою), вручено ОСОБА_5, доставлено в місто Київ, де передачу забрав ОСОБА_6 Останній перевіз сумку з імітатором в місто Одеса, де на Лідерсовському бульварі передав ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_5, ОСОБА_6 дали добровільну згоду на участь в контрольованій поставці, яка проводилась за дорученням слідчого(а.с.153-154 т.1).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що сумку для передачі ОСОБА_1 в Голландії надав син останнього ОСОБА_4. Обох цих осіб знає по спільних поїздках за кордон, які і про такий ступінь їх спорідненості. Сумку мав передати в Києві після телефонного дзвінка. Після огляду на митниці сумка була вилучена, а сам дав згоду на участь у її перевезенні в Київ і передачі адресату. Після дзвінка ОСОБА_6 домовились про зустріч у Києві біля іподрому, де останній при одержанні сумки був затриманий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ствердив, що син ОСОБА_1 зателефонував на телефон батька і повідомив про передачу. Повідомив про це обвинуваченому. Через кілька днів отримав від ОСОБА_1 вказівку забрати в Києві передачу. При виконанні вказівки був затриманий працівниками СБУ, яким дав згоду на перевезення сумки в Одесу. Прибув за місцем проживання ОСОБА_1, який підійшов до автомобіля і після одержання сумки був затриманий працівниками СБУ.

Факт одержання ОСОБА_6 сумки з імітатором в місті Києві підтверджено протоколом огляду місця події(а.с.155-163 т.1), а факт одержання її ж ОСОБА_1 в місті Одеса - протоколом огляду місця події(а.с.164-167 т.1).

Об'єктивність показань свідка ОСОБА_5 про знайомство з ОСОБА_1 стверджена протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками(а.с.224-226 т.1), з ОСОБА_4 - аналогічним протоколом(а.с.221-223, 235-237 т.1).

Особа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, підтверджена отриманою від правоохоронних органів Королівства Нідерланди інформацією(а.с.192-194 т.2).

ОСОБА_1 обвинувачується за ч.3 ст.305 КК України у вчиненні контрабанди наркотичного засобу в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб, за ч.3 ст.309 КК України - у незаконному придбанні і перевезенні наркотичного засобу в особливо великому розмірі без мети збуту.

Дослідження і аналіз доказів по справі приводить суд до висновку, що така кваліфікація в частині обвинувачення за ч.3 ст.309 КК України правильна і відповідає як фактичним обставинам справи, так і положенням постанови КМ України від 06.05.2000 року №770 та наказу МОЗ України від 01.08.2000 року №188 щодо ознак небезпечності наркотичного засобу і його кількості.

Однак при цьому за встановленими і доведеними в судовому засідання обставинами незаконне придбання наркотичного засобу обвинуваченим відбулось не 06 серпня 2013 року на території Любомльського району Волинської області, тобто після переміщення міжнародної передачі ОСОБА_5 через митний кордон, а 09 серпня 2013 року в місті Київ, коли її в останнього забрав ОСОБА_6 саме за вказівкою ОСОБА_1, який на той час після телефонного спілкування з ОСОБА_4 усвідомлював наявність наркотичного засобу в сумці. Відтак і незаконне перевезення наркотичного засобу здійснено з міста Київ в місто Одеса ОСОБА_6, який не був обізнаний із вмістом отриманої і переміщуваної передачі.

В той же час, на думку суду, обвинувачення за ч.3 ст.305 КК України свого об'єктивного підтвердження не знайшло з таких підстав.

ОСОБА_1 в цій частині інкримінується вчинення контрабанди того ж наркотичного засобу в особливо великому розмірі за попередньою змовою з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_4, котра передала сумку з цим засобом необізнаному з вмістом міжнародної передачі та злочинними намірами обвинуваченого і ОСОБА_4 ОСОБА_5, а останній перемістив її через державний кордон 06.08.2013 року через митний пост «Ягодин» і доставив в місто Київ. ОСОБА_1 дав вказівку також не обізнаному із його злочинними намірами ОСОБА_6 забрати сумку, що той і зробив 09.08.2013 року, після чого доставив її в місто Одеса і передав ОСОБА_1 на Лідерсовському бульварі.

Згідно із ч.1 ст.305 КК України кримінальна відповідальність настає за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Вчинення такого злочину можливе лише з прямим умислом.

Із сукупності досліджених доказів достовірно встановлено, що сумка з наркотичним засобом переміщена через митний кордон України водієм ОСОБА_5, який не був співучасником злочину, оскільки не був обізнаний з намірами винних осіб. Не спростовується стороною захисту і об'єктивно підтверджено зібраними доказами, що сумка адресувалась обвинуваченому і він її отримав від водія ОСОБА_6, який доставив цю сумку від ОСОБА_5 з міста Києва в місто Одеса, також не будучи обізнаним із її вмістом.

Обвинувачений підтвердив в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_5 про те, що сумку передав його рідний син ОСОБА_4, який постійно проживає в Королівстві Нідерланди.

З таких фактів можна зробити висновок лише про те, що між ОСОБА_1 і особою, що передала сумку з наркотичними засобами, є кровно-родинні відносини.

Доказів про те, що між цими особами існувала попередня змова щодо контрабанди наркотичного засобу, по справі не зібрано і суду не подано. Сам лише факт родинних відносин між ними не може слугувати таким доказом, а показання ОСОБА_1 про обставини, за яких він дізнався про вміст передачі, і причини, з яких він не відмовився від її одержання, жодними доказами не спростовані. При цьому свідок ОСОБА_5 ствердив, що ініціатором передачі сумки був ОСОБА_4, а з обвинуваченим щодо досліджуваних подій він не спілкувався взагалі.

Стаття 305 КК України не потребує доведення мети контрабанди як ознаки складу злочину, однак обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.305 КК України логічно і хронологічно пов'язане з інкримінованим йому обвинуваченням за ч.3 ст.309 КК України.

В той же час з висновку наркологічної експертизи(а.с.40 т.2) вбачається, що обвинувачений наркоманією не страждає, а доказів вживання ним наркотичних засобів по справі не здобуто. SMS-переписку у власному телефоні обвинувачений пояснив сленговим обговоренням куріння кальяну, а сторона захисту надала суду загально доступну інформацію з мережі Інтернет про назву алкогольних коктейлів «кокаїн», «амфетамін», які не можуть свідчити про вживання наркотичних засобів. Особа, з якою велась переписка, органом досудового розслідування не встановлена і не допитана. Відтак, на думку суду, посилання на вказану SMS-переписку має характер припущення і спростоване висновком наркологічної експертизи, тому суд таку переписку до уваги в якості доказу обвинувачення не бере.

За таких обставин в межах інкримінованого обвинувачення суд не вбачає жодних переконливих мотивів попередньої змови ОСОБА_1 із власним сином на переміщення наркотичного засобу через митний кордон, а показання обвинуваченого про мотиви придбання і перевезення наркотичного засобу на території України не дають підстав для обґрунтованого сумніву. Крім цього, після надання обвинуваченим показань з цього приводу сторона обвинувачення не заявила жодних клопотань про їх перевірку в ході судового розгляду.

Таким чином, при відсутності доказів попередньої змови на контрабанду ОСОБА_1 з ОСОБА_4, а також останнього з ОСОБА_5, який не притягується до відповідальності, відсутні підстави для визнання обвинуваченого виконавцем злочину в розумінні ч.2 ст.27 КК України.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що в цій частині обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виправданню.

Обираючи міру покарання обвинуваченому за доведеним обвинуваченням, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю проживання, обставини, що пом'якшують покарання.

До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що обвинувачений щиро кається у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину.

Обтяжуючі покарання обставин обвинуваченому не інкримінувались і судом не встановлені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді позбавлення волі.

Обвинувачений в розумінні ст.ст.88, 89 КК України уперше засуджується до позбавлення волі, а за обставинами справи суд приходить до висновку, що його виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, оскільки мотиви вчинення злочину не свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.

Тому для попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів від відбування покарання його слід звільнити з випробуванням та покладенням встановлених обов'язків.

Долю речових доказів слід вирішити згідно із ч.9 ст.100 КПК України: наркотичний засіб - знищити; автомобіль «Мерседес Спринтер» повернути власнику, оскільки не встановлена його обізнаність щодо незаконності використання транспортного засобу; спортивну сумку з предметами одягу та імітаторами наркотичного засобу - знищити; мобільний телефон - повернути власнику.

На підставі ст.124 КПК України судові витрати на проведення судової експертизи слід стягнути з обвинуваченого.

На час досудового слідства щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави. Прокурор у дебатах заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, пропонуючи в межах всього інкримінованого обвинувачення обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Оскільки суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 лише в частині інкримінованого обвинувачення і доцільність призначення покарання з випробуванням, а попередня поведінка обвинуваченого відповідала процесуальним вимогам, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу не вбачаються.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у вигляді 5(п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і повідомлятиме кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтиметься в інспекцію для реєстрації.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк його тримання під вартою з 10 серпня 2013 року по 12 серпня 2013 року включно.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому за ч.3 ст.305 КК України обвинуваченні за відсутністю в його діях складу злочину.

Речові докази : порошкоподібну речовину загальною масою 299,89 грама з вмістом 103,5 грама кокаїну, які зберігаються в камері речових доказів СВ УСБУ України у Волинській області, знищити;

автомобіль «Мерседес Спринтер», номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_5, надати останньому в повне розпорядження;

мобільний телефон «IPhone» моделі А1428 ІМЕІ НОМЕР_2, який зберігається в камері речових доказів СВ УСБУ України у Волинській області, повернути ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 306(триста шість) гривень 50 копійок судових витрат.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - заставу.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 120000(сто двадцять тисяч) гривень, яка внесена на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області №37315003000983 в ГУ ДКСУ у Волинській області(МФО803014, код ЄДРПОУ 26276277), повернути заставодавцю ОСОБА_12.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя Чишій С.С.

Судді: Войтюк Л.М.

Павлусь О.С.