Ухвала суду № 37227891, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6429/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 816/6429/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області третя особи: Приватне підприємство "Полтава-Люкс"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення від 09 жовтня 2013 р. №0010801701 та №0010551701.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України, та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований 13 серпня 2009 р. Виконавчим комітетом Полтавської міської ради в якості фізичної особи-підприємця, номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №2 588 000 0000 023460. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 62).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 107-108) видами діяльності позивача є: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;49.32 Надання послуг таксі; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З 13 вересня 2013 р. по 19 вересня 2013 р. ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивача від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 21533,00 грн, відображеного у податковій декларації з ПДВ за червень 2013 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх.№9043354554 від 18 липня 2013 р. ), за результатами якої складено акт №1025/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 26 вересня 2013 р., яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за червень 2013 року на суму 19338 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за червень 2013 року на суму 21533 грн (а.с. 9-18).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві 09 жовтня 2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0010801701, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 21533,00 грн (а.с. 19); - №0010551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 24172,50 грн, в тому числі 19338,00 грн - основний платіж, 4834,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 20).

Зменшуючи позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2013 року в розмірі 21533,00 грн та збільшуючи суму грошового зобов'язання з ПДВ на 24172,50 грн, податковий орган виходив з наступного: згідно договору про фінансовий лізинг №00007724 від 13 червня 2013р. позивачем (лізингоодержувачем) придбано у ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) легковий автомобіль Volkswagen Golf VІІ 1,4 TSI 2013 року випуску, який є власністю лізингодавця до моменту повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, передбачених договором лізингу; суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець не може бути власником нерухомого або рухомого майна, а придбання, спорудження, будівництво такого майна суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований платником ПДВ, може здійснюватися ним виключно, як фізичною особою, тому право на податковий кредит за операцією з придбання, спорудження, будівництва зазначеного майна у позивача не виникає; позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо використання легкового автомобіля Volkswagen Golf VІІ у межах своєї господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення - рішення не обґрунтовані та підлягають скасуванню.

Позивачем на підставі договору про фінансовий лізинг №00007724 від 13 червня 2013 року отримано в користування на умовах фінансового лізингу від ТОВ "Порше Лізинг Україна" легковий автомобіль Volkswagen Golf VІІ 1,4 TSI, 2013 року випуску, вартістю 29531,00 доларів США (240662,88 грн), та отримано послуги по підготовці документів для укладення договору та реєстрації вказаного автомобіля (адміністративний платіж, реєстраційний платіж) на суму 4562,48 грн (а.с. 21-28).

Умовами договору про фінансовий лізинг №00007724 від 13 червня 2013 р. передбачений порядок сплати та суми лізингових платежів визначені в графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), який є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Зазначений автомобіль отримано позивачем згідно податкових накладних №4924 від 26 червня 2013 р. на суму 240662,88 грн., в тому числі ПДВ - 40110,48 грн., № 4341 від 17 червня 2013 р. на суму 4562,48 грн., в тому числі ПДВ - 760,41 грн., видаткової накладної № 004780 від 26 червня 2013, виписаних ТОВ "Порше Лізинг Україна", та акту прийому-передачі до договору лізингу №00007724 від 13 червня 2013 (а.с. 29-30, 192-193).

Кошти за надані постачальником - ТОВ "Порше Лізинг Україна" послуги по підготовці документів для укладення договору та пов'язані з реєстрацією автомобіля (адміністративний платіж, реєстраційний платіж) в сумі 4562,48 грн. сплачено позивачем згідно платіжного доручення №8 від 17 червня 2013 р. (а.с. 76).

Лізингові платежі згідно умов договору про фінансовий лізинг також сплачуються позивачем як фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 31-33, 78, 80, 82).

Зазначений легковий автомобіль Volkswagen Golf зареєстрований ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України у м. Києві з присвоєнням державного номерного знаку АА3308 МХ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія САР077371 від 22 червня 2013 р. (а.с. 63).

26 червня 2013 р. позивачу видано № 1 про введення в експлуатацію легкового автомобіля Volkswagen Golf VІІ 1,4 TSI 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , інвентарний номер 3, та встановлено для нього строк експлуатації 5 років, з нарахуванням амортизації прямолінійним методом у розмірі 208,83 грн на місяць (а.с. 34).

На підставі наказу №1 від 26 червня 2013 Р. складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - автомобіля Volkswagen Golf VІІ, згідно якого комісією у складі позивача та його працівника - водія ОСОБА_2 прийнято вказаний автомобіль для використання у господарській діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 35).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Відповідно до абз. 3 п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що у позивача право на збільшення податкового кредиту за червень 2013 року на суму ПДВ у розмірі 40871,00 грн. за результатами господарської операції з придбання в ТОВ "Порше Лізинг Україна" у лізинг легкового автомобіля Volkswagen Golf виникає з моменту отримання ним об'єкту фінансового лізингу (автомобіля Volkswagen Golf) згідно акту прийому-передачі від 26 червня 2013 р.

Згідно вимог статті 198 Податкового кодексу України необхідною умовою, яка визначає правомірність формування платником податків податкового кредиту, є використання отриманого товару, послуг у господарській діяльності такого платника податків.

Здійснення підприємницької діяльность в межах зареєстрованих видів діяльності та використання легкового автомобіля Volkswagen Golf у власній господарській діяльності для надання транспортних послуг на користь ПП "Полтава Люкс" підтверджується договором перевезення та експедирування вантажів від 01 серпня 2012 р. №1/8-1, укладеного між позивачем та ПП "Полтава Люкс", товарних накладних, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ та платіжних доручень (а.с. 50, 109-125, 161-185).

Судовим розглядом встановлено, що між ПП "Полтава Люкс" та позивачем укладено договір перевезення та експедирування вантажів №1/8-1 від 01 серпня 2012 р., на виконання умов якого останнім у вересні та жовтні 2013 року автомобілем Volkswagen Golf VІІ 1,4 TSI, державний номерний знак НОМЕР_2, здійснювались перевезення належного ПП "Полтава Люкс" вантажу (електротоварів) на користь його покупців, що підтверджується актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 р. № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Аналогічні положення містить частина 2 статті 128 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 325 Цивільного кдексу України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до с т. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Нормами Господарського кодексу України передбачено, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що чинне законодавство не передбачає такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені положеннями Податкового кодексу України.

На час включення до складу податкового кредиту червня 2013 року сум ПДВ, нарахованих в ціні отриманого у лізинг автомобіля (що згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається постачанням товару) та отриманих послуг по реєстрації вказаного автомобіля, позивача права власності на автомобіль Volkswagen Golf не набув, проте вказана обставина не позбавляє його права включати такі суми ПДВ до складу податкового кредиту червня 2013 року в зв'язку з фактичним отриманням 26.06.2013 об'єкту фінансового лізингу, оскільки таке право прямо передбачено абзацом 3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 жовтня 2013 р. № 0010801701 та № 0010551701 та визнати їх протиправними і скасувати.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 816/6429/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.