Вирок № 37224037, 03.02.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5980/13-к

Провадж. №1-кп/639/39/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря - Гриценко М.В.,

прокурора - Сагун М.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 29.03.2013 року в ЄРДР під №1203220500000968, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ковяги Валківського району Харківської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначається в обвинувальному акті, ОСОБА_2 згідно договору від 16.02.2013 р. прийнята на роботу в якості реалізатора до продуктового магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

З метою забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать ФО-П ОСОБА_1, між останнім та ОСОБА_2 укладено договір від 16.02.2012 р. про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого ОСОБА_2 виконувала роботу продавця, безпосередньо пов'язану із прийняттям, продажем (відпуском) переданих їй цінностей; приймала на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей і у зв'язку з викладеним зобов'язана: дбайливо ставитися до переданих їй матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання шкоди; своєчасно повідомляти керівництву підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених їй матеріальних цінностей; приймати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей.

В період з вересня 2012 року по грудень 2012 року ОСОБА_2, працюючи на ФО-П ОСОБА_1 в продуктовому магазині за адресою: АДРЕСА_2 на посаді реалізатора в гастрономічному відділі, будучи матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 16.02.2012 р., привласнила товарно-матеріальні цінності на суму 7611 грн., чим завдала ФО-П ОСОБА_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 191 КК України, тобто привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у скоєнні нею кримінальних правопорушень визнала повністю, щиро розкаялася, погодилася з кваліфікацією вчинених нею діянь, пояснила суду, що інкриміноване їй кримінальне правопорушення дійсно скоїла за наведених в обвинувальному акті обставин. Мотивувала свою злочинну поведінку невиплатою ФО-П ОСОБА_1 їй заробітної плати та пояснила, що інші працівники магазину також привласнювали товарно-матеріальні цінності за період часу її роботи. Заявлений ОСОБА_1 цивільний позов визнала частково, в частині стягнення з неї на відшкодування матеріальної шкоди 7611 гривень, оскільки саме на таку суму скоїла привласнення товару.

Окрім повного визнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, вона також підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами:

Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який показав суду, що є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2, де розташований продуктовий магазин, з 16.02.2012 року на роботу у вказаному магазині оформлена ОСОБА_2 з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, в період роботи до січня 2013 року працювала без вихідних. Після чого була проведена інвентаризація, в результаті якої було виявлено нестачу товару в розмірі 61668,13 грн. Після цього ОСОБА_2 на зв'язок перестала виходити;

Показаннями свідка ОСОБА_4, яка показала суду, що ОСОБА_2 у вказаний період працювала в магазині, будучи матеріально відповідальною особою, зволікала в поданні щотижневих звітів, для чого їй неодноразово надавався час, після чого у січні 2013 року вона не вийшла на роботу, після чого була проведена інвентаризація;

Дослідженими в судовому засіданні письмовими показаннями свідка ОСОБА_5, яка на стадії досудового розслідування давала аналогічні показання (матеріали кримінального провадження, а.с. 161-162, 165-166);

Висновком судово-економічної експертизи № 37 від 30.04.2013 р. (матеріали кримінального провадження, а.с. 56-62), відповідно до якого, виходячи з наданих для дослідження документів, нестача товарно-матеріальних цінностей в торгівельній точці (магазині), розташованому за адресою: АДРЕСА_2, за період роботи матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2, становить 57948, 16 грн.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною, її дії кваліфіковано правильно. Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 1 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірене особі.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає її щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, в ході судового розгляду не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують, обтяжують покарання, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного кримінального правопорушення.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_2 встановлено, що вона на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружена, офіційно не працює, раніше не судима, має постійне місце реєстрації та проживання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що цілі покарання ОСОБА_2 можуть бути досягнуті без її ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі строком у межах санкції ч. 1 ст. 191 КК України, але зі звільненням її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов'язків передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 76 КК України.

Крім того, до ОСОБА_2 належить застосувати позбавлення права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 1 рік, беручи до уваги вчинення нею кримінального правопорушення, пов'язаного з її діяльністю саме як матеріально відповідальної особи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1, з урахуванням часткового визнання його обвинуваченою, суд вважає необхідним задовольнити частково в рамках розміру спричиненої шкоди та пред'явленого обвинувачення.

Суд також виходить з того, що відповідно до наданих суду пояснень як обвинуваченої, так і інших учасників процесу, письмових доказів ОСОБА_2 була не єдиною матеріально-відповідальною особою з числа працівників магазину, та частково визнала заявлений позов.

Судові витрати по справі на проведення експертного дослідження суд вважає необхідним стягнути зі ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки у вигляді не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Строк відбування покарання обчислювати з 3 лютого 2014 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди 7611 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1532 гривні 50 копійок (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров