Рішення № 37222526, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 913/2891/13

10.02.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ»

До

Публічного акціонерного товариства «Коровай»

Про

стягнення 30 568,70 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» про стягнення 30 568,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.10.2013 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.10.2013 року матеріали справи № 913/289/13 для вирішення спору по суті було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва, оскільки правочин укладено з філією, яка не має статусу юридичної особи і не може бути відповідачем у давній справі, у зв’язку з відсутності у останньої на те відповідних повноважень наданих їй ПАТ «Коровай».

Згідно автоматичного розподілу справ від 05.12.2013 року, справу № 913/2891/13 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 09.12.2013 р. справа № 913/2891/13 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 17.01.2014 р.

13.01.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання позивача про розгляд зазначеної справи за відсутності його представника за наявними в матеріалах справи документами.

Також представником позивача були подані пояснення по справі, в яких останнім було повідомлено, що після подання зазначеного позову відповідачем частково було оплачено боргу у розмірі 20 085,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 10 483,70 грн.

Представник відповідача в судове засідання 17.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд даної справи до 10.02.2014 р.

Представники сторін у судове засідання 10.02.2014 року повторно не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «КОРОВАЙ» (покупець) був укладений договір поставки № 24021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця товар (сировина для кондитерського хлібопекарського виробництва), зазначений у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що вартість поставленого товару встановлюється в гривнях. Погодження ціни на момент укладення договору здійснюється на основі специфікації.

Умовами п. 2.4 договору передбачено, що сума договору орієнтовано складає 4 мільйони гривень.

Згідно з п. 4.3 даного договору, датою поставки товару вважається день фактичної його передачі покупцю, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної (акту приймання-передачі, накладної чи іншого документа тотожного змісту).

Відповідно до п. 5.1 договору, платниками по договору вважаються філіали покупця, які зазначені в додатку № 2 до договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору, поставка сировини мала здійснюватися до наступних філій відповідача: Луганський хлібокомбінат, Антрацитський хлібокомбінат, Краснолучцький хлібокомбінат, Краснодонський хлібокомбінат, Свердловський хлібокомбінат, Северодонецький хлібокомбінат.

В п. 5.2 вищезазначеного договору вказано, що покупець здійснює оплату протягом 21 календарних дня з отримання товару на склад.

У відповідності до вимог п. 5.2 договору, зобов’язання по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових кошті з поточного рахунку покупця.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 24021 від 03.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ» поставило Публічному акціонерному товариству «КОРОВАЙ» сировину на суму 135 060,00 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору, поставлений товар оплатив частково, у зв’язку з чим його заборгованість на момент подання позовної заяви складала 30 568,75 грн. Зокрема, заборгованість за поставку товару до Луганського хлібокомбінату складає 20 085,00 грн., Краснолучцького хлібокомбінату 3 333,75 грн., Краснодонського хлібокомбінату 1 405,00 грн. та Северодонецького хлібокомбінату становить 5 745,00 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» про стягнення 30 568,75 грн. боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 21 календарних дня з отримання товару на склад.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 24021 від 03.01.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ» поставило Публічному акціонерному товариству «КОРОВАЙ» сировину на суму 135 060,00 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач в порушення умов договору, поставлений товар оплатив частково, у зв’язку з чим його заборгованість за договором складає 10 483,70 грн. Зокрема, заборгованість за поставку товару до Краснолучцького хлібокомбінату 3 333,75 грн., Краснодонського хлібокомбінату 1 405,00 грн. та Северодонецького хлібокомбінату становить 5 745,00 грн.

При цьому, представником позивач у своїх проясненнях від 09.01.2014 р. повідомлено суду, що відповідачем після подання зазначеного позову відповідачем було оплачено боргу у розмірі 20 085,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 10 483,70 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 20 085,00 грн. боргу за поставлений товар підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Отже наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 10 483,70 грн. боргу за договором поставки № 24021 від 03.01.2012 р.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10 483,70 грн.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

У випадках застосування статті 80 ГПК України, суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат, тобто про покладення таких витрат або на позивача, або на відповідача у справі.

Об’єктом справляння судового збору згідно положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є сам факт подання до суду позовної заяви, за результатами розгляду якої судом вчинені відповідні дії – вирішено питання про порушення провадження у справі, винесено відповідну ухвалу, здійснено повідомлення учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, витребувано у сторін необхідні для розгляду справи документи та інше.

В разі, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір між сторонами частково було врегульовано внаслідок сплати відповідачем 20 085,00 грн., проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього. У зв’язку з чим, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, оскільки часткову сплату заборгованості було здійснено після подання позивачем позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 20 085,00 грн. боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КОРОВАЙ» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Зрошувальна, 5, к. 204, код ЄДРПОУ 00381350 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІЛА-ТОРГ» (місцезнаходження: 91034, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 96-ж/1, код ЄДРПОУ 36991282) 10 483 (десять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 70 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.