Ухвала суду № 37222373, 12.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дворников М.С.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року справа №253/9387/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Манаєві М.В., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Бакурової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 253/9387/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області, Державної пенітенціарної служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про визнання дій неправомірними та стягнення частини недоплаченої одноразової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (далі - відповідач-1), Державної пенітенціарної служби України (далі - відповідач-2), в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів стосовно відмови у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" у розмірі трирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 року "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції", стягнути з відповідачів частину недоплаченої одноразової допомоги у розмірі 78366,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20 січня 2012 року, під час проходження служби на посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Калінінської виправної колонії № 27 Управління Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області, він, перешкоджаючи протиправним діям засудженого ОСОБА_4, отримав від останнього удар ножем у живіт, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, а в подальшому - присвоєння ОСОБА_2 медико-соціальною експертною комісією ІІІ групи інвалідності. Дані обставини, на думку позивача, є підставою для виплати йому, як особі, що отримала інвалідність ІІІ групи під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, на підставі абз. 5 пп. 2 п. 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 707 (далі - Порядок № 707), у розмірі трирічного грошового забезпечення. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 18770,00 грн. відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у розмірі трирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" від 12.05.2007 № 707. Стягнуто з Управління Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області на користь ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової допомоги у розмірі 18770,00 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач № 2 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмову у задоволені позову, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, проти чого заперечував позивач.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2012, приблизно о 22:40 годин, старший лейтенант внутрішній служби ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні чергової частини Калінінської виправної колонії №27, яка розташована за адресою: м. Горлівка, вул. Немировича-Данченка, 9, виконував свої службові обов'язки чергового помічника начальника установи. Водночас, засуджений ОСОБА_4, будучи у стані алкогольного сп'яніння, бажаючи підвисити свій авторитет серед осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, зайшов у приміщення чергової частини колонії і усвідомлюючи, що ОСОБА_2 є робітником правоохоронного органу та знаходиться при виконанні службових обов'язків, почав вимагати від останнього звільнити із дисциплінарного ізолятора засудженого ОСОБА_5, поміщеного туди 20.01.2012. ОСОБА_2 відмовив у задоволенні вимог засудженого ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю законних підстав для звільнення з дисциплінарного ізолятора засудженого ОСОБА_5 та, підійшовши до першого, у свою чергу, зажадав, щоб він покинув приміщення чергової частини. Після цього засуджений ОСОБА_4, діючи вмисно, наніс ОСОБА_2 принесеним з собою ножем один удар у лівий бік, в область живота, спричинивши йому колото-різане торакоабдомінальне поранення зліва з пошкодженням діафрагми, селезінки, селезінкового куту товстої кишки, що ускладнилося лівостороннім гемотораксом, геморагічним шоком ІІ ступеню, котрий відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя у момент спричинення. Відповідно до висновку службового розслідування по факту тяжких тілесних ушкоджень під час виконання службових обов'язків черговим помічником начальника установи відділу нагляду і безпеки старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_2 від 30.01.2012 тілесні ушкодження, що отримані останнім, визнано такими, що сталися при виконанні службових обов'язків в охороні громадського порядку, громадського безпеки та боротьбі із злочинністю (а.с. 5-7). Згідно з довідкою МСЕК № 014026, серія 10 ААА, на підставі акту огляду МСЕК № 807 від 07.05.2012 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків, визначено ступень втрати професійної працездатності в розмірі 60% (а.с. 122, 157-158). 26.09.2012 повноважною комісією Державної пенітенціарної служби України, за наслідками розгляду матеріалів щодо призначення і виплати матеріальної допомоги, було вирішено призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку з установленням інвалідності, яка настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися у період проходження служби у розмірі 28155,60 грн., про що свідчить витяг з протоколу № 5-12 від 26.09.2012 (а.с. 110). Для розрахунку одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 707 взяті наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 925,0 грн., підвищення до посадового окладу за середній рівень безпеки 5% - 46,25 грн., за звання - 115,0 грн., надбавка за вислугу років 20% - 217,25 грн., разом - 1303,50 грн. Розрахунок проведений наступним чином: 1303,50 х 36 міс. (ІІІ група інвалідності) х 60% (ступень втрати професійної працездатності) = 28156,00 грн. Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачі не вважають, що позивач отримав травму під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, а отже, не вбачають підстав для нарахування йому грошової допомоги за правилами абз. 5 пп. 2 п. 1 Порядку № 707.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ (частини 1, 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"). Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 707. Відповідно до пп. 2 п. 1 цього Порядку одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією. Наведені правила підпункту 2 пункту 1 Порядку № 707 диференціюють розмір грошової допомоги у залежності від обставин, за яких стався нещасний випадок, зокрема, якщо нещасний випадок стався під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьби із злочинністю - грошова допомога сплачується інвалідам відповідних груп у стовідсотковому розмірі грошового забезпечення за п'ять, чотири та три роки відповідно. Якщо нещасний випадок стався із службовцем у період проходження служби, але не під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбою із злочинністю, грошова допомога виплачується у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією. Згідно з п. 3 Порядку № 707 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, серед іншого, є припинення або запобігання злочинам та правопорушенням. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів мають право, серед іншого, вимагати від засуджених, осіб, узятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства, застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію" та іншими законами України. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримав травму, яка потягла за собою його інвалідність, безпосередньо від злочинний посягань засудженого ОСОБА_4, який ударив ОСОБА_2 ножем у живіт після того, як ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, в рамках своїх повноважень, вимагав від першого припинити протиправні дії. Вина засудженого ОСОБА_4 доведена вироком Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області, який набрав чинності 19.03.2013 (а.с. 11-14, 159-199). Більш того, факт отримання тілесних ушкоджень старшим лейтенантом ОСОБА_2 саме при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю визнано за наслідками службового розслідування та відображено у відповідному висновку від 30.01.2012 (а.с. 5-7).

Крім того, згідно копії свідоцтва про хворобу № 5/5 від 09.04.2012 року поранення, яке отримав ОСОБА_2 20.01.2012 року, пов'язане з виконанням службових обов'язків.

Таким чином позивачу, як інваліду ІІІ групи, має бути виплачена грошова допомога на підставі абз. 5 пп. 2 п. 1 Порядку № 707 у розмірі трирічного грошового забезпечення. Відповідно до п. 3 Порядку № 707 розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством. Щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення була передбачена Указом Президента України від 31.08.2001 № 771/2001, який вносив зміни до Указу Президента України від 04.10.1996 № 926 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ". Вказані Укази втратили чинність відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 "Про внесення змін до Указу Президента України від 14.04.1999 № 379 та визнання такими, що втратили чинність деяких Указів Президента України". Отже, до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та відсоткова надбавка за вислугу років, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийняв до уваги доводи представника відповідачів, що позивачем для обрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно взятий середній заробіток. Згідно з довідкою Калінінської виправної колонії № 27 від 29.08.2013 № 158 посадовий оклад позивача складав 925,0 грн., підвищення до посадового окладу за середній рівень безпеки 5% - 46,25 грн., за звання - 115,0 грн., надбавка за вислугу років 20% - 217,25 грн., разом - 1303,50 грн. (а.с. 121). Грошова допомога відповідно до абз. 5 пп. 2 п. 1 Порядку № 707 складає: 1303,50 грн. х 36 місяців = 46926,00 грн. Таким чином позивачу має бути доплачена різниця між цією сумою та сумою, яка була йому сплачена, а саме: 46926,00 - 28156,00 = 18770,00 грн. Відповідно до абз. 2 пункту 7 Порядку № 707 МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати. За таких обставин суд першої інстанції прийшов вірного висновку про неправомірність дій Державної пенітенціарної служби України щодо відмови ОСОБА_2 у донарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 18770,00 грн. та необхідність стягнення цієї суми на його користь з Управління Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 253/9387/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 253/9387/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Державної пенітенціарної служби України у Донецькій області, Державної пенітенціарної служби України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про визнання дій неправомірними та стягнення частини недоплаченої одноразової допомоги - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя А.А.Блохін Судді : Г.М.Міронова І.В. Юрко