Постанова № 37222364, 18.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року Справа № 811/3812/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Колос»

до відповідача 1: Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

до відповідача 2: Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з додатковою відповідальністю «Колос» звернулось з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 078,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року замінено заявленого відповідача на правонаступника Знам'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Головне управління Міндоходів у Кіровоградській області, ухвалою 18.02.2014 року його статус змінено на другого відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції, на думку відповідача, не носять реального характеру.

В судовому засіданні представником позивача та представниками відповідачів надано письмове клопотання про подальший розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, яке судом задоволене (а.с.71-72 Т.2).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 21 по 27 травня 2013 року посадовою особою Знам'янської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 31.01.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Світ Кормів», за результатами якої складено акт №107/22/03758772 від 30.05.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 28 062,00 грн., а саме: за листопад 2011 року в сумі 6 697,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 9 617,00 грн., за січень 2012 року в сумі 11 748,00 грн. (а.с.9-20 Т.1).

12 червня 2013 року Знам'янською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 078,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8 Т.1).

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем до Знам'янської ОДПІ подавались декларації з ПДВ (скорочені), зокрема, за листопад 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 245 844,00 грн., до складу якого включено також ПДВ у сумі 6 696,67 грн.; за грудень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 255 276,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 9 616,66 грн.; за січень 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 112 694,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 11 747,50 грн. (а.с.107-113, 135-140, 165-169 Т.1).

Даний податковий кредит сформовано за податковими накладними виданими ТОВ «Світ Кормів» по придбанню білково-вітамінних добавок, на підставі договору №285 від 29.08.2011 року. Товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних, оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем в акті. Транспортування здійснено продавцем, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.37-44, 179-181, 184-186 Т.1, 10-18 Т.2).

Знам'янська ОДПІ ГУ Міндоходів у кіровоградській області вважає, що податкові накладні видані ТОВ «Світ Кормів» за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається зі змісту акту одним із видів діяльності ТДВ «Колос», як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ (с/г виробник) є, зокрема, діяльність по розведенню великої рогатої худоби та свиней в зв'язку з чим позивачем отримано ліцензію на виробництво, зберігання і реалізацію племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин (а.с.11 Т.1).

Судом встановлено, що позивач придбані білково-вітамінні добавки використав у відгодівлі тварин, в підтвердження чого надано звіти про рух продуктів і матеріалів та відомості витрат кормів за відповідні місяці (а.с.187-250 Т.1, 1-9 Т.2).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.209.2. ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.209.15.1. п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, це, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді в зв'язку з придбанням ТДВ «Колос» виробничих факторів. При цьому ТОВ «Світ Кормів» на момент її виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України він обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Суд вважає, що зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Світ Кормів», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Акт перевірки свідчить про те, що нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Але доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Натомість встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем здійснене реальне придбання виробничих факторів, а тому висновки акту перевірки в цій частині є безпідставними.

Судом встановлено, що податкове-повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 078,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалось позивачем до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В рішенні за результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області вказано, що податкове-повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року скасовано та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28 062,00 грн. основного платежу та 7 015,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.26-28 Т.1).

Судом встановлено, що рішення Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про розгляд первинної скарги мотивоване абзацом «в» та «г» п.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.11.2012 року №1203 (надалі - Положення №1203).

Відповідно до п.14 Положення №1203 орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

абзац "в" - скасовує податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і задовольняє скаргу платника податків повністю;

абзац "г" - збільшує суму грошового зобов'язання.

При цьому, згідно п.п.60.1.2 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання. У такому випадку згідно п.60.3. ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Натомість відповідно до п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В ході розгляду справи встановлено, що за результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області первинної скарги сума грошового зобов'язання не збільшилась в розумінні абзац "г" п.14 Положення №1203, а тому посилання в рішенні на його збільшення є безпідставним.

Судом встановлено, що всупереч вимог п.14 Положення №1203, Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області прийнято рішення, мотивоване двома абзацами цього пункту - "в" та "г", що дало підстави, в тому числі, і для самого Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, трактувати його двояко.

В судовому засіданні представник Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не міг пояснити суду чи є відкликаним податкове повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року чи ні, підстав мотивування рішення за результатами розгляду первинної скарги абзацами і "в", і "г" п.14 Положення №1203 представник управління не навів, натомість повідомив, що на сьогодні грошове зобов'язання в сумі 35 078,00 грн. за позивачем рахується як неузгоджене (оскаржується в суді).

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що за результатами розгляду первинної скарги нове податкове повідомлення-рішення не виносилось, зважаючи на протиправність рішення Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області за наслідками розгляду первинної скарги з підстав, викладених вище, беручи до уваги той факт, що саме ж Головне управління Міндоходів у Кіровоградській області не може визначитись з тим скасувало воно податкове повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року чи ні, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача та визнати протиправним і скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 23 серпня 2013 року №1927/10/10-208, винесене Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області.

Судом встановлено, що Знам'янською ОДПІ винесено податкову вимогу від 23.09.2013 року №963-11 з вимогою сплатити грошове зобов'язання, в тому числі і в сумі 35 078,00 грн., що визначене податковим повідомленням-рішенням №0000252200 від 12 червня 2013 року (а.с.30 Т.1).

В судовому засіданні представник Знам'янської ОДПІ пояснив, що нове податкове повідомлення-рішення не виносилось, в обліковій картці платника податку змінено лише структуру грошового зобов'язання позивача до сплати без зміни його загальної суми (з 35 078,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на 28 062,00 грн. основного платежу та 7 015,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій), а податкова вимога сформована за податковим повідомленням-рішенням №0000252200 від 12 червня 2013 року, винесеним на підставі п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Передумовою застосування пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України є доведення у встановленому порядку використання сум коштів, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання цієї пільги згідно з законом з питань відповідного податку.

Відповідачами в даному провадженні не доведено використання позивачем сум податку на додану вартість, що не сплачені до бюджету внаслідок застосування податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям надання цієї пільги, а тому нарахування до сплати грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0000252200 від 12 червня 2013 року є протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 172,06 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» від 23 серпня 2013 року №1927/10/10-208, винесене Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252200 від 12 червня 2013 року, винесене Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 078,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Колос», код ЄДРПОУ 03758772 (27422, с. Дмитрівка, Знам'янський р-н, Кіровоградської обл., вул. Фрунзе, 2-А) судовий збір у розмірі 172,06 грн. (сто сімдесят дві грн. 06 коп.) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова