Постанова № 37222356, 05.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/14515/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Тарасенко Р.В. - пред. за дов. № 28 від 09.01.2014.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р.

у справі № 910/14515/13 (головуючий суддя - Дупляк О.М., судді: Капцова Т.П., Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд»

про відшкодування шкоди в порядку регресу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі №910/14515/13 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" 24 990,00 грн. - страхове відшкодування в порядку регресу та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» в редакції, чинній на момент звернення до суду та на час прийняття скаржуваного рішення, звільняє страхувальника від відповідальності за не повідомлення страховика про настання ДТП. Скаржник вважає безпідставним висновок суду про те, що винний у вчиненні ДТП Якимчук Ю.О. не був позбавлений можливості (перебуваючи у відрядженні) повідомити страховика про ДТП.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з її доводами, вважає скаргу необґрунтованою та такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права, оскільки всупереч нормам ст. 33 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» страхувальником було повідомлено страховика про ДТП, яка сталася 02.08.2010, лише 10.08.2010, у зв'язку з чим до позивача перейшло право вимоги до відповідача у сумі виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою від 13.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 05.02.2014.

В судове засідання 05.02.2014 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвалу суду від 13.01.2014 представник відповідача отримав 17.01.2014.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 24 990,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем (страхувальником) не виконано обов'язку щодо повідомлення позивача (страховика) про ДТП у строки, встановлені підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент ДТП), а саме, відповідачем було повідомлено позивача про ДТП, яка сталася 02.08.2010, лише 10.08.2010, що вбачається з повідомлення про страховий випадок, яке позивач отримав під розпис за вх. № 16655.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що водій Якимчук Ю.О. мав поважні причини не виконання обов'язку щодо вчасного повідомлення про ДТП, які зумовлені тим, що останній перебував у відрядженні, що підтверджується копією посвідчення про відрядження, виданого 02.08.2010 за № 404.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (страхувальник) 01.07.2010 було укладено Поліс № ВЕ/4700046 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником за яким є відповідач, а забезпечений транспортний засіб - "ЗІЛ-131", державний номер АТ 9209 АХ.

У місті Сколе 02.08.2010 на а/д № 6 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортного засобу "ЗІЛ-131", державний номер АТ 9209 АХ, який належить на праві власності відповідачу та перебував під керуванням працівника відповідача Якимчука Юрія Олексійовича та транспортного засобу марки "АСU396294ШД", державний номер ВС 4509 ВО, який належить на праві власності Сколівській центральній районній лікарні та перебував під керуванням Славитяка Івана Олексійовича та транспортного засобу марки "Mercedes", державний номер 05107 РЕ, що належить Щуфану Йосипу Івановичу та перебував під керуванням Феде Івана Михайловича.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 у справі № 3-1103/2010р. Якимчука Юрія Олексійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки "Mercedes", державний номер 05107 РЕ.

Відповідно до Звіту від 06.08.2010 автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу марки "Mercedes", державний номер 05107 РЕ, вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу склала 56.309,61 грн.

Водій пошкодженого транспортного засобу "Mercedes", державний номер 05107 РЕ звернувся до позивача із заявою від 26.11.2010 про виплату страхового відшкодування.

Згідно з Полісом № ВЕ/4700046, укладеним між позивачем та відповідачем, ДТП було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 272 від 01.04.2011, відповідно до якого сплата страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу "Mercedes", державний номер 05107 РЕ підлягала в сумі 24.990,00 грн.

Дану суму страхового відшкодування позивач виплатив власнику пошкодженого транспортного засобу "Mercedes", державний номер 05107 РЕ, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3062 від 05.04.2011 на суму 8.330,00 грн., № 0003377 від 12.04.2011 на суму 8.330,00 грн. та № 0003590 від 19.04.2011 на суму 8.330,00 грн., загалом 24.990,00 грн.

Позивач, звертався до відповідача з Претензією вих. № 942/0/17-11 від 20.04.2011, яку згідно з поштовим повідомленням отримано уповноваженим представником відповідача 28.04.2011, про виплату страхового відшкодування. Відповідач відповіді на таку заяву позивачу не надіслав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток

Згідно з п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При урегулюванні спірних правовідносин підлягає застосовуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент настання страхового випадку, оскільки підставою виникнення обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку - ДТП, внаслідок якої спричинено шкоду.

Підпунктом ґ пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на час настання страхового випадку) встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Варто зазначити, що неможливість такого повідомлення має підтверджуватись документально.

Про настання страхової події страхувальник мав повідомити позивача в триденний строк, тобто, до 05.08.2010.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, є безпідставними, з огляду на наступне:

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що знаходився у відрядженні не перешкоджало водію Якимчуку Ю.О. виконати покладений на нього обов'язок згідно вимог підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо повідомлення страховика про ДТП не пізніше трьох робочих днів. Оскільки форма такого повідомлення нормами законодавства не передбачена, а в матеріалах справи не міститься доказів того, що відповідачем були вчинені дії на виконання свого обов'язку щодо повідомлення страховика.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013р. у справі №910/14515/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14515/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха