Постанова № 37222318, 07.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 р. Справа № 804/14239/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріСтепаненко В.В. Новченко Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області третя особа Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача по нарахуванню заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску є неправомірними, оскільки ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, не приймає добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу №Ф-48 від 09.10.2013 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не прибув, про дачу, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа у судове засідання не прибула. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 22.02.1996 року в якості фізичної особи-підприємця.

З січня 2012 року позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_3 від 09.08.2007 року позивач є пенсіонером за віком.

Внаслідок набрання чинності Законом України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» органи Міністерства доходів і зборів України здійснюють адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.10.2013 року.

На підставі даних, отриманих від Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, в картці особового рахунку з єдиного внеску у позивача обліковувалась недоїмка у сумі 8658,71 грн., яка виникла до 01.10.2013 року, у зв'язку з чим 09 жовтня 2013 року Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48 на суму 8658,71 грн.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року нараховано позивачу до сплати борг на суму 1698,23 грн.; за період з січня 2012 року по грудень 2012 року виставлено вимогу №Ф-413 від 07.03.2013 року про сплату боргу на суму 4572,42 грн.; за період з січня 2013 року по березень 2013 року виставлено вимогу №Ф-736 від 15.05.2013 року про сплату боргу на суму 1194,03 грн.

Не погоджуючись з виставленими вимогами, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 оскаржила вищезазначені вимоги до суду.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі №2а/0470/4521/12 визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у звільненні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень-грудень 2011 року та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 перерахунок нарахованого до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень-грудень 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.11.2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження по даній справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року по справі №804/4218/13-а, зокрема, визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області №Ф-413 від 07 березня 2013 року про сплату недоїмки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року по справі №804/7394/13-а визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу №Ф-736 від 15.05.2013 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України від 07 липня 2011 року №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою закріплено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відтак, з 06.08.2011 року звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсії на пільгових умовах призначаються відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд звертає увагу, що частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, суд вважає, що позивач, як фізична-особа підприємець, що є пенсіонером за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, не повинен сплачувати єдиний внесок.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування вимоги Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №Ф-48 від 09.10.2013 року зі сплати суми недоїмки єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8658,71 грн.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску за серпень 2011 року-червень 2013 року з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Отже, дії по нарахуванню єдиного внеску у випадку наявної заборгованості на картці особового рахунку платника є обов'язком, а не правом податкового органу.

Визнання дій відповідача неправомірними щодо нарахування єдиного внеску не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки внаслідок реалізації повноважень податкового органу було винесено вимогу №Ф-48 від 09.10.2013 року.

З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, їх правова оцінка судом на відповідність встановленої законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області закрити картку особового рахунку та скасувати облікові дані в сумі 8658,71 грн. суд зазначає, що Законом України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» до органів Міністерства доходів і зборів України перейшли права та обов'язки щодо адміністрування єдиного внеску.

Ведення карток особових рахунків платників на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Порядком, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N21-2 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за N988/18283.

Так, пунктом 10.4 вказаного Порядку закріплено, що при повній ліквідації платника - юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою в обліку проводяться такі операції: за платниками, які не мають заборгованості, картка платника закривається, облікові показники враховуються у звітності поточного року; за платниками, які мають заборгованість, на підставі відомостей з реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, наданих державним реєстратором, копій свідоцтва про смерть фізичної особи, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та даних картки особового рахунку керівник відповідного органу Пенсійного фонду видає наказ про списання сум заборгованості такого платника. Списані суми боргу відображаються у відповідних графах карток особових рахунків платників із знаком "мінус".

Таким чином, закриття картки особового рахунку можливо лише у випадках, які наведені вище. Зважаючи, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в процесі припинення підприємницької діяльності відсутні, суд вважає, що слід відмовити у позовній вимозі про зобов'язання відповідача закрити картку особового рахунку.

Проте, враховуючи, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-48 на суму 8658,71 грн. винесено Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області протиправно, суд вважає, що для захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно скасувати облікові дані в сумі 8658,71 грн. на картці особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» реєстр страхувальників - автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску - страхувальників. Реєстр страхувальників формує та веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів, Пенсійний фонд та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 8 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №458 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1646/24178, після надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, фізичної особи - підприємця або повідомлення про закриття відокремленого підрозділу із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, якщо на дату отримання такого повідомлення відсутній борг та закриті картки особових рахунків такого платника, орган доходів і зборів знімає платника єдиного внеску з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.

Судом встановлено, що підприємницьку діяльність ОСОБА_3 не припинено, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача внести запис до реєстру страхувальників про зняття позивача з обліку платника єдиного внеску.

Щодо вимоги позивача про допущення судового рішення до негайного виконання, суд зауважує, що статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік постанов суду, які виконуються негайно. Враховуючи те, що постанова по даній справі за змістом позовних вимог до вказаного переліку не включена, законних підстав, щоб допустити постанову суду до негайного виконання, судом не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 09.10.2013 року №Ф-48 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8658,71 грн.

Зобов'язати Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скасувати облікові дані в сумі 8658,71 грн. на картці особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко