Ухвала суду № 37222104, 11.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4059/12/2170

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоолексіївський елеватор" до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000132301 від 19.06.2012 року, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 4658 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо неправомірності вищевказаного рішення податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що в порушення п.п.198.1, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України та ст.215, 216 Цивільного Кодексу України, а саме позивачем укладено угоди з ПП "ТД Бастіон", які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2011 року, а тому податковим органом правомірно прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.05.2012 року по 29.05.2012 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з ПП "ТД Бастіон" за лютий 2011 року, про що складено акт №433/22-1/32952590, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України, а саме укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем розміру свого податкового кредиту з ПДВ, за лютий 2011 року, у розмірі 4657 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ПП "ТД Бастіон" укладено угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, тобто є нікчемними, а тому позивачем неправомірно включено розмір ПДВ, по господарських операціях з даним контрагентом, до складу свого податкового кредиту.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132301 від 19.06.2012 року, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, на суму 4658 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Статтею 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Правила формування податкового кредиту визначені ст.198 цього ж Кодексу, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних відповідно до Закону для віднесення певних сум до валових витрат, не є безумовною підставою для включення до валових витрат, якщо податковий орган доведе, зокрема, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем завищено розмір свого податкового кредиту з ПДВ, за лютий 2011 року, у розмірі 4657 грн.

На формування розміру ПДВ вплинули господарські операції позивача з ПП "ТД Бастіон" щодо придбання охоронних послуг, які виконано на підставі договору №15 від 19.07.2010 року.

На підтвердження даних господарських відносин судом зібрано наступні документи: копія договору (а.с.48), протокол узгодження погодинної оплати праці (а.с.54), податкова накладна, акти здачі-прийняття робіт, рахунок-фактура, платіжне доручення (а.с.55-59).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що дійсно між позивачем та вищевказаним підприємством укладено договір надання охоронних послуг, а належними документами розкрито сутність проведених операцій із зазначенням конкретної роботи, яку виконано та оплачено, часу її виконання та об'єктів, які знаходились під охороною.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що належними доказами підтверджено зазначений розмір ПДВ позивача за вказаний період, а тому оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу для визнання даних операцій безтоварними, є безпідставними, оскільки предметом вказаного договору є надання охоронних послуг та характер даних послуг не передбачає складання жодних ТТН між замовником та виконавцем послуг, що вказує на суто формальний підхід податкового органу у дослідженні реальності проведених операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло