Постанова № 37221670, 27.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року 17 год. 20 хв. Справа № 808/8069/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Вініченко С.В.

Прошина С.В.

від відповідача: Ратієв Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: скасування податкових повідомлень-рішень № 0000832620, 0000812620, 0000802620 та 0000822620 від 03.10.2013

ВСТАНОВИВ:

14.10.2013 Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000832620 від 03.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254 766,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 219 039 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 35 727,00 грн.;

- №0000812620 від 03.10.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60 260 грн.;

- №0000802620 від 03.10.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 66 399,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 11 237,75 грн.;

- №0000822620 від 03.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 237,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 93 407 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7 830,00 грн.

Вказані податкові рішення були прийнято на підставі Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платниками податків ТОВ «ТД «Владар - Харків» за січень 2011 року, ПП «ТЦ «Продсервіс» за період з січня 2010 року по травень 2011 року, ТОВ «ВТП «Аріана» за періоди серпень-жовтень 2010 року, травень-червень 2011 року, ПП «Турбо-К» за червень 2010 року, ПП «НВО «Індустрія Інвест» за березень 2011 року № 139/26-00/00186542 від 20.09.2013.

Акт перевірки було складено співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів) на підставі п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтованими та незаконними у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.01.2014, відповідно до ст. 160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності встановив, що відповідно до висновків Акту перевірки № 139/26-00/00186542 від 20.09.2013 встановлено наступні порушення ПАТ "ЗФЗ" податкового законодавства:

- п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 219 039,00 грн., в т.ч. по періодам:

за три квартали 2010 року в сумі 91 261 грн.;

за 2010 рік в сумі 142 904;

за І квартал 2011 року в сумі 18 285 грн.;

за ІІ квартал 2011 року в сумі 57 850 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 60260 грн., у тому числі за:

вересень 2010 року - 25 731 грн.;

жовтень 2010 року - 21 216 грн.;

грудень 2010 року - 9 973 грн.;

квітень 2011 року - 5 340 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 66 399 грн., у тому числі за:

жовтень 2010 року - 46 947 грн.;

травень 2011 року - 21 452 грн.

- 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на сум 93 407 грн., у тому числі за:

листопад 2010 року на суму 31 316 грн.;

січень 2011 року на суму 23 243 грн.;

лютий 2011 року на суму 4 711 грн.;

березень 2011 року на суму 5 285 грн.;

червень 2011 року на суму 28 852 грн.

В обґрунтування висновку про порушення ПАТ «ЗФЗ» вимог п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.7.1, п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України на сторінках з 6 по 25 Акту перевірки наводяться дані щодо господарських операцій проведених ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та укладених договорів з іншими юридичними особами, в розрізі кожного контрагента.

При цьому, крім даних, щодо осіб, з якими ПАТ «Запорізький завод феросплавів» мало договірні відносини наводяться дані щодо інших юридичних осіб, з якими підприємство не мало договірних відносин (таких як ТОВ «Авелон-Д», ТОВ «Ліон», ТОВ «Турбопласт Україна», ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ «Сапсан», ТОВ «ВИНКАНА», ТОВ «Палада», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «АЛЬГІЗ-СТ», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», ТОВ «ВІНКАРА СЕРВІС» та інші). Щодо таких осіб зазначається, що вони не знаходяться за юридичною адресою, не мають основних фондів, транспортних засобів, на підприємстві працевлаштована 1 особа, відповідь на запит не отримана та таке інше.

На підставі перевірок або висновків про неможливість проведення перевірки цих осіб в Акті перевірки зроблено висновок про відсутність у контрагентів ПАТ «ЗФЗ» адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань у перевіряємих періодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках Акту перевірки, то для встановлення наявності чи відсутності підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необхідним є дослідження висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

В Акті перевірки наведені дані, щодо господарських взаємовідносин ПАТ «ЗФЗ» з такими контрагентами як ТОВ «ТД «Владар - Харків» у січні 2011 року, ПП «ТЦ «Продсервіс» за період з січня 2010 по травень 2011 року, ТОВ «ВТП «Аріана» за періоди серпень-жовтень 2010 року, травень-червень 2011 року, ПП «Турбо-К» за червень 2010 року, ПП «НВО «Індустрія Інвест» за березень 2011 року. Згідно з даними Акту перевірки господарські взаємовідносин з вказаними підприємствами не підтверджені

Судом встановлено, що ПАТ «ЗФЗ» дійсно мало господарські взаємовідносини з вказаними підприємствами, придбавало у зазначених контрагентів товари (роботи, послуги), для цілей використання у власній господарській діяльності, сплачувало за придбані товари (роботи, послуги) грошові кошти разом з ПДВ, та отримувало відповідні податкові накладні. Суми сплаченого ПДВ спочатку відносилися до податкового кредиту, а в подальших періодах заявлялися до бюджетного відшкодування з дотриманням вимог ст. 7 Закону про ПДВ, ст. 200 Податкового кодексу України.

Придбаний товар було отримано ПАТ «ЗФЗ» та використано у власній господарській діяльності.

В свою чергу, контрагенти ПАТ «ЗФЗ» на виконання вимог Закону про ПДВ та Податкового кодексу України декларували податкові зобов'язання з ПДВ перед бюджетом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168).

Керуючись наведеними нормами Закону про ПДВ, ПАТ «ЗФЗ», здійснивши оплату за продукцію разом з ПДВ та отримавши податкові накладні, відносило суму сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

У відповідності із п. 7.2.3 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

У відповідності із п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (був чинний у період формування податкового кредиту) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу п. 7.7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Аналогічні положення містяться і в статтях 198, 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи той факт, що ПАТ «ЗФЗ» заявляло до бюджетного відшкодування тільки ті суми, які дорівнюють фактично сплаченим сумам ПДВ на користь контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, висновок про порушення п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зроблений в Акті перевірки є необґрунтованим, суперечить положенням даного законодавчого акту та спростовується наявними первинними документами.

Судом встановлено, що ПАТ «ЗФЗ» не мало жодного відношення до господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку зазначених в Акті перевірки третіх осіб (таких як ТОВ «Авелон-Д», ТОВ «Ліон», ТОВ «Турбопласт Україна», ТОВ «ЮСАЕМ», ТОВ «Сапсан», ТОВ «ВИНКАНА», ТОВ «Палада», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «АЛЬГІЗ-СТ», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», ТОВ «ВІНКАРА СЕРВІС» та інші), не мало можливості якимось чином контролювати чи впливати на податкових облік цих осіб, тому не може нести відповідальність за можливі порушення, допущені цими підприємствами.

ПАТ «ЗФЗ» понесло витрати по сплаті ПДВ в ціні товару, сплативши його постачальникам, що відображено в розрахунках бюджетного відшкодування, які подавалися разом з деклараціями з ПДВ, а також підтверджується первинним документами, які надавалися при проведенні перевірки та зазначені в Акті перевірки.

Відповідно до статті 61 Конституції України, відповідальність має індивідуальний характер - ПАТ «ЗФЗ» не може бути притягнуто до відповідальності чи позбавлено права, передбаченого законом за порушення, які можливо допустила інша особа.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен платник податків зобов'язаний оплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України). Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України не встановлено зобов'язань покупця сплачувати ПДВ до бюджету, тоді коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою.

Таким чином, суд вважає, що дані відносно третіх осіб, з якими Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» не мало правових відносин, наведені в Акті перевірки неправомірно та безпідставно. Дані стосовно матеріальних ресурсів, найманих працівників, місцезнаходження та звітності вказаних осіб, не підтверджують і не можуть підтверджувати порушення вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168, ст. 198, 200 Податкового кодексу України з боку Публічного акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів». Так само право на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість визначається виключно на підставах встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» № 168 та Податковим кодексом України. Отримання чи не отримання відповіді на запит зроблений податковим органом або неможливість проведення перевірки контрагентів платника податків, також не може свідчити про порушення вимог податкового законодавства з боку платника податків та про відсутність у нього права на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином - є фіктивним. Отже фактично в Акті перевірки мова йдеться про фіктивні правочини. Відповідно до ч.2 цієї ж статті фіктивний правочин визнається недійсним судом. Але, в акті перевірки відсутня інформація про визнання недійсними вказаних договорів. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, відсутність судових рішень про визнання цих правочинів недійсними, свідчить про недостовірність висновків про недійсність правочинів, вчинених ПАТ «ЗФЗ» та його контрагентами. Визнавати фіктивність або недійсність (з підстав недодержання вимог ст. 203 ЦК України) правочинів є компетенцією суду, а не Акту перевірки органу ДПС. А тому, недостовірними є й похідні від цього висновки про завищення ПАТ «ЗФЗ» податкового кредиту, відсутність у товариства права на бюджетне відшкодування та заниження податку на прибуток та додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

ПАТ «ЗФЗ» знаходилось в договірних відносинах з ТОВ «ТД «Владар - Харків» у січні 2011 року, ПП «ТЦ «Продсервіс» у період з січня 2010 по травень 2011 року, ТОВ «ВТП «Аріана» у періоди серпень-жовтень 2010 року, травень-червень 2011 року, ПП «Турбо-К» у червні 2010 року, ПП «НВО «Індустрія Інвест» у березні 2011 року, за якими настало реальне виконання умов договорів сторонами. Показники податкової звітності ПАТ «ЗФЗ» складені на підставі належним чином оформлених первинних документів по реально здійсненим операціям, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, які були пред'явлені під час проведення позапланової виїзної перевірки.

Чинним законодавством України не передбачена солідарна відповідальність платників податків щодо нарахування та сплати податків до бюджету. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на прибуток або податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування валових витрат покупцем та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та бюджетного відшкодування. Якщо контрагент (постачальник), або його контрагент (постачальник), не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, валових витрат та бюджетне відшкодування, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру валових витрат, сплати податку на додану вартість в ціні товару (роботи, послуги).

Обґрунтування висновків Акту перевірки про відсутність реально вчинених господарських операцій між ПАТ «ЗФЗ» та його контрагентами, обумовлюються зокрема тим, що на перевірку ПАТ «ЗФЗ» не надало товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей, подорожні листи, тому відсутня необхідна первинна документація по взаємовідносинах з даними контрагентами.

Проаналізувавши обставини справи, суд з'ясував, що такі висновки та доводи Акту перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, отже, він не обов'язковий до виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності.

Наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 за №483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» встановлена форма товарно-транспортної накладної. Дія вказаного наказу зупинена відповідно Повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції № 10/68 від 15.05.2006.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, форма товарно-транспортної накладної не має всіх необхідних реквізитів первинного документу. Отже, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для невключення витрат з придбання ТМЦ до складу витрат, які враховуються при оподаткуванні податком на прибуток.

Крім того, слід зазначити, що ПАТ «ЗФЗ» за взаємовідносинами з ТОВ «ТД «Владар - Харків» у січні 2011 року, ПП «ТЦ «Продсервіс» у період з січня 2010 по травень 2011 року, ТОВ «ВТП «Аріана» у періоди серпень-жовтень 2010 року, травень-червень 2011 року, ПП «Турбо-К» у червні 2010 року, ПП «НВО «Індустрія Інвест» у березні 2011 року не укладав жодних договорів перевезення товару, що також виключає необхідність складання товарно-транспортних накладних та подорожних листів.

Більш того, висновок Акту перевірки про обов'язковість оформлення приймання-передачі товару лише шляхом оформлення товарно-транспортних накладних не ґрунтується на вимогах жодного нормативно-правового акту, а тому є безпідставним.

Щодо подорожніх листів, то слід зазначити, що відповідно до наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Тобто подорожній лист може підтверджувати лише роботу автомобіля і водія автотранспортного підприємства. Однак, ПАТ «ЗФЗ» не є автотранспортним підприємством, а здійснює діяльність щодо виготовлення та реалізації феросплавної продукції.

З огляду на викладене подорожній лист також не є первинним бухгалтерським документом, який є підставою для формування витрат та податкового кредиту щодо придбання товару у продавця.

Таким чином, ПАТ «ЗФЗ» вказані витрати було включено до податкових витрат та віднесено податок на додану вартість до податкового кредиту на підставі, зокрема, відповідних видаткових накладних, актів приймання-передачі постачальника, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 № 996-ХIV та відповідають її вимогам.

Оскільки, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо скасування оскаржуваних рішень.

Відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростували доводи позивача.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про неправомірне збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254 766,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 219 039 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 35 727 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60 260 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 66 299 грн. та застосуванням штрафних санкцій на суму 11 237,75 грн., збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 237 грн. в тому числі за основним платежем на суму 93 407 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7 830,00 грн.

Згідно із ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи зазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000832620 від 03.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 254 766,00 грн., в тому числі за основним платежем суму 219 039 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 35 727,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000812620 від 03.10.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 60 260 грн.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000802620 від 03.10.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 66 399,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 11 237,75 грн.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000822620 від 03.10.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 101 237,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 93 407 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7 830,00 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» витрати на сплату судового збору у сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький