Ухвала суду № 37220855, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/800/11966/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМороз Л. Л., Стрелець Т. Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагс-Віта" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагс-Віта" до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рагс-Віта" звернулось з позовом до Хмельницької митниці про скасування рішення про визначення митної вартості товару № 400000004/2012/000015/1 від 10 серпня 2012 року та картки відмови у митному оформленні товару № 400050000/2/00449 від 10 серпня 2012 року, стягнення з Державного бюджету України суму переплати податку на додану вартість та мита на загальну суму 16 915 грн. 30 грн.

Постановою Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницький апеляційний адміністративний суд від 31 січня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 2 від 17 травня 2012 року, укладеного з фірмою "ХМК" (Туреччина) на умовах СРТ Хмельницький, позивач придбав килимові вироби, моделі Кадділак та Сирена, загальною договірною вартістю 67 626 дол. 55 центів США.

10 серпня 2012 року декларантом позивача до митного оформлення зазначеного товару подана ВМД № 400050000/2012/011913 від 10 серпня 2012 року з рівнем митної вартості імпортованого товару 67 626 дол. 55 центів США, визначеної за договірною ціною, яка у гривнях складає 540 539 грн. 01 коп.

Для підтвердження заявленої у декларації митної вартості, окрім контракту з додатком від 04 липня 2012 року, позивач надав відповідачеві акт митного огляду товару від 05 серпня 2012 року, повідомлення про намір увезення товару від 02 серпня 2012 року, міжнародну товарно-транспорту накладну (СМR) 000153 від 01 серпня 2012 року, рахунок-фактуру (інвойс) 000104 від 01 серпня 2012 року, пакувальні листи та два види продукції та сертифікат походження товару від 01 серпня 2012 року.

Після вивчення зазначених вище документів відповідач у графі "для відміток митного органу" декларації митної вартості до ВМД № 400050000/2012/011913 від 10 серпня 2012 року зазначив, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на транспортування, страхування і навантаження). Зобов'язав позивача у відповідності до п. 3 ст. 53 МК України подати додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Ознайомившись з переліком документів, які додатково вимагались митним органом, представник позивача 10 серпня 2012 року письмово повідомив останнього про те, що додаткові документи позивач надавати не буде. Зазначене підтверджується підписом представника позивача на декларації митної вартості та листом позивача від 10 серпня 2012 року № 10/8.

З'ясувавши, що позивач не має наміру подати додаткові документи, відповідач прийняв спірне рішення № 400000004/2012/000015/1 від 10 серпня 2012 року про коригування митної вартості, яким визначив митну вартість товару (килимів машинного способу виробництва) в сумі 74776 дол. США 01 центів (597684 грн. 72 коп.) на рівні 7,4629 дол. США за одиницю товару, та видав картку відмови в митному оформленні товару № 400050000/2/0449 від 10 серпня 2012 року.

Не погоджуючись з визначеною відповідачем митною вартістю, позивач 14 серпня 2012 року подав відповідачеві додаткові документи для підтвердження митної вартості (договір продажу № 015753 між виробником товару і продавцем, калькуляцію вартості товару та фактуру серії А № 055192), а 15 серпня 2012 року звернувся з проханням про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання.

Листом від 15 серпня 2012 року № 10/3-16/4761 відповідач погодив митне оформлення товару "килими машинного виробництва" за митною вартістю, визначеною у рішенні № 400000004/2012/000015/1 від 10 серпня 2012 року, під гарантійне зобов'язання.

В результаті опрацювання додаткових документів, наданих позивачем 14 серпня 2012 року, відповідач дійшов висновку, що немає підстав для скасування рішення № 400000004/2012/000015/1 від 10 серпня 2012 року про коригування митної вартості, оскільки договір купівлі-продажу між виробником товару та продавцем не містить інформації про предмет договору та його вартість, а визначена на основі калькуляції вартості ціни продажу одного метра килимів (моделі Кадділак складає 6,667 дол. США і моделі Селена - 5,552 дол. США ) загальна вартість продажу 7515,75 кв. м килимів моделі Кадділак та 2503,95 кв. м килимів моделі Селена складає 58421 дол. США 21 центів, не відповідає інформації, наведеній у фактурі № 055192 від 30 липня 2012 року, та повідомив про це позивача листом від 22 серпня 2012 року № 10/3-14/4958.

Не погоджуючись із рішенням митного органу та карткою відмови у митному оформленні товару, позивач звернувся до адміністративного суду, в якому також просив стягнути з Державного бюджету на користь Товариства суму переплати податку на додану вартість та мита на загальну суму 16 915 грн. 30 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем доведена правомірність рішення № 400000004/2012/000015/1 від 10 серпня 2012 року, картки відмови у митному оформленні товару № 400050000/2/00449 від 10 серпня 2012 року, а відтак і сплати позивачем до бюджету митних платежів в сумі 16915 грн. 30 коп.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів, яким, в тому числі, передбачено надання транспортних (перевізні) документів а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів у випадках, коли умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також страхових документів у разі, якщо здійснювалося страхування.

За приписами частини третьої вказаної статті, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу приписів частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, воно обов'язково має містити, в тому числі, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також посилання на наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

З аналізу вказаних статей вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як вбачається з наявних матеріалів, оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої позивачем митної вартості товару прийнято внаслідок того, що позивачем не надано документів для перевірки правильності заявленої митної вартості товару, а саме: відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на транспортування, страхування і навантаження).

Тобто сумніви у правильності заявленої позивачем митної вартості виникли у відповідача через відсутність у позивача відомостей про розмір витрат на транспортування, страхування і навантаження задекларованого товару.

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, зовнішньоекономічним контрактом № 2 від 17 травня 2012 року, на підставі якого позивач придбав у фірми «ХМК» (Туреччина) задекларовані товари, передбачено їх продаж на умовах СРТ Хмельницький згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Відповідно до Інкотермс-2000 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Термін СРТ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

При цьому, саме продавець несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

Умови СРТ передбачають обов'язок продавця з надання позивачу звичайних транспортних документів відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення (наприклад, оборотного коносаменту, необоротної морської накладної, документу внутрішнього водного транспорту, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

Однак конкретизації щодо порядку та строку виконання продавцем вказаного обов'язку ІНКОТЕРМС не містять, натомість передбачають можливість надсилання цих документів покупцю електронним шляхом та не виключають їх передачу разом із товаром у пункті призначення.

Покупець за умовами СРТ зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу, прийняти поставку товару та одержати товар від перевізника в названому місці.

Зобов'язання з укладення договорів перевезення та страхування у покупця відсутні.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах СРТ передбачає, що в фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та навантаження), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку праву митного органу на витребування документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а також страхових документів, передує його обов'язок з'ясувати, чи не включені таківитрати у вартість товару згідно з умовами контракту, та чи здійснювалось страхування товару.

Таким чином, витребування митницею доказів на підтвердження розміру вже включених до сплаченої позивачем ціни товару витрат є необґрунтованим, тому відмова в митному оформленні товару за першим методом з підстав ненадання витребуваних документів є неправомірною.

Суди першої та апеляційної інстанцій наведених обставин не врахували, помилково відмовили позивачу в його вимогах про скасування рішення митниці та картки відмови в митному оформленні, на підставі чого відмовили у вимогах про відшкодування зайво сплачених позивачем податків та зборів без здійснення перевірки їх розрахунку.

Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагс-Віта" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: