Ухвала суду № 37220829, 17.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8920/13-а

17.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/8920/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Суворова С.В. ) від 16.10.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУДІ ТЕС" (вул. Київська, буд.76 офіс 505, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Строй" (вул. Петропавловська, буд.3, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2013 адміністративний позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим форми "Р" №0009282210 від 03.09.2013 щодо нарахування ТОВ "Руді ТЕС" податку на прибуток приватних підприємств в сумі 218 768,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 54 862,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим форми "Р" №0009292210 від 03.09.2013 щодо нарахування ТОВ "Руді ТЕС" податку на додану вартість в сумі 32 922,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 8 570,50 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача - ТОВ "Руді ТЕС" суму сплаченого судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2013 скасувати та прийняте нове рішення по справі, яким у задоволені позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУДІ ТЕС" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2013 року: № 0009282210 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 218768,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 54862,00 грн. та № 0009292210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31 922,00 грн., за штрафними санкціями - 8 570,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених первинних документів в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ «Євро Строй», що відповідає вимогам податкового законодавства України, через що прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.09.2013 №0009282210, №0009292210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи зазначені податкові повідомлення-рішення, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. До того ж, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовані висновки відповідача, викладені в акті перевірки, тому спірні податкові повідомлення-рішення, які прийняти з порушенням норм податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 03.09.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0009282210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання у розмірі 273 630,00 грн., з яких за основним платежем 218 768,00 грн., за штрафними санкціями 54862,00 грн.; №0009292210 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41492,50 грн., у тому числі за основним платежем 32 922,00 грн., за штрафними санкціями 8 570,50 грн..

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 20.08.2013 №670/22-10/36291468 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток 218 768,00 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 32 922,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем були досліджені первинні документи позивача, а саме: головна книга за 2010-2011 рік, зворотно-сальдові відомості, видаткові накладні, виписки банку з додатками, відомості ведення податкового обліку, фінансові звітності та ін.., через що відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Євро Строй» не підтверджені первинними документами.

Із такими висновками відповідача не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач у період, що перевірявся виступав підрядною організацією у правовідносинах з ТОВ «Таврида Электрик Днепр», ТОВ «Зета Соляр» на підставі договорів підряду: №А/SOLAR-КРПЗ від 01.08.2012, №А/PIVI-КРПЗ від 01.08.2012, №ZET- КРПЗ-ЕС-04-12; 07.08.2012 між позивачем та ТОВ «Євро Строй» укладено договори субпідряду №А/SOLAR-КРПЗ-ЕС та №А/PIVI-КРПЗ-ЕС щодо здійснення робіт (будівництво будівлі КРПЗ (комплексна розподільча підстанція закритого типу), комплекс робіт по підключенню КРПЗ-10 кВ на СЕС), придбання товарів (комп'ютерні програми),

Заявником апеляційної скарги не враховано. що до матеріалів справи позивачем надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: відповідні податкові накладні, видаткова накладна, довідки про вартість виконаних будівельних робіт: за вересень 2012 року; акти виконаних будівельних робіт: за вересень 2012 року; підсумкові відомості ресурсів: за вересень 2012 року; накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; оборотно-сальдові відомості; картки рахунку; податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 року з додатками, податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року з додатками; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; та виконавча документація - технічне завдання на виконання підключення СЕС ТОВ «Зета Солар» до КРПЗ-10 кВ в с. Перово Сімферопольського району АР Крим, робочі проекти Архітектурно-будівельні рішення КРПЗ-10 кВ.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що оплата за надані послуги та виконані роботи здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень, зазначених у виписках банку, а матеріали справи містять фотокопії об'єктів будівництва (будівництво будівлі КРПЗ) згідно договорів, укладених позивачем з ТОВ «Євро Строй», які вказують на фактичне виконання сторонами договірних зобов'язань.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі, як обгрунтування висновків акту перевірки та підставу прийняття спірних повідомлень-рішень, надання позивачем до перевірки не підписаних посадовими особами та не скріплених печатками актів прийому виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2, КБ-3), а також надання факсових копій податкових накладних, оскільки висновки відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт ф. КБ-2 та довідками про вартість виконаних робіт ф. КБ-3, підписаних сторонами та скріплених печатками позивача та ТОВ «Євро Строй», а також наявними у позивача оригіналів податкових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи.

До того ж, слід зазначити, що якщо під час перевірки у позивача були не підписані акти виконаних робіт та відсутні податкові накладні, відповідач на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України мав право призначити документальну позапланову перевірки ТОВ «Євро Строй» та переконатися у наявності або відсутності актів виконаних робіт, податкових накладних. Крім того, відповідач згідно абзацу 3 пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України мав право перенести термін перевірки до дати відновлення позивачем податкових накладних, якщо такі були у неналежному стані на строк, встановлений абзацом 2 пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 Податкового кодексу України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами, на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що документи, що долучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід зазначити, що позивач і його контраген мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Отже, первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що з метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, використання матеріалів в господарський діяльності позивача, тобто, такі фактичні дані, які підтверджують господарські операції.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано. Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між позивачем та його конртагентами.

В порушенні вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової служби України від 22.12.2010 №984, акт перевірки не містить оцінки конкретних господарських операцій вчинених між позивачем та контрагентом з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що вказує на необґрунтованість зроблених висновків, а також вказують на формальний підхід відповідача до проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття спірних повідомлень-рішень від 03 вересня 2013 року: № 0009282210 та № 0009292210, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 03 вересня 2013 року: № 0009282210 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 218768,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 54862,00 грн. та № 0009292210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31 922,00 грн., за штрафними санкціями 8 570,50 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.10.2013 у справі № 801/8920/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко