Постанова № 37220647, 18.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 5017/2643/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Шевченко В. В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсарь М.О. - за дорученням

від відповідача: Ельчібекян І.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 17 січня 2014 року

у справі № 5017/2643/2012

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 111.029.341 грн. 03 коп.

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. по справі № 5017/2643/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р. позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі Компанія) задоволені частково та з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі ПАТ) на користь Компанії стягнуто: 32.163.892 грн. 93 коп. -боргу, 1.938.473 грн. 77 коп. - 3% річних, 3.731.380 грн. 04 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 700.000 грн. - пені та 24.929 грн. 81 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині позову - відмовлено.

25.12.2013 р. ПАТ звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про розстрочку виконання названого судового рішення строком на 120 місяців шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами, а саме щомісячними платежами в розмірі 321.322 грн. 30 коп., починаючи з січня 2014 р., посилаючись на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки останній знаходить у скрутному фінансовому становищі, яке викликано специфікою його основного різновиду господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом та, відповідно, її законодавчим регулюванням, що унеможливлює використання заявником доходу, отриманого від продажу природного газу, на погашення присудженої до стягнення заборгованості, оскільки це б суперечило алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.08.2012 № 1000, усі ці обставини роблять неможливим своєчасне виконання рішення суду.

У відзиві на заяву відповідача Компанія заперечувала проти її задоволення з посиланням на те, що наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2013 р. (суддя Желєзна С.П.) заява ПАТ задоволена частково та виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. про стягнення боргу у сумі 38.558.676 грн. 55 коп. розстрочено на 60 місяців за наступним графіком:

- протягом періоду з січня 2014 р. по грудень 2018 р. включно ПАТ зобов'язане щомісячно перераховувати на користь Компанії грошові кошти в сумі 642.644 грн. 91 коп.

- протягом січня 2019 р. ПАТ зобов'язане перерахувати на користь Компанії грошові кошти в сумі 642.626 грн. 86 коп., в решті частині заяви ПАТ - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що матеріали справи свідчать про відсутність у заявника реальної можливості здійснити повне погашення присудженої до стягнення за рішенням суду від 22.10.2012 р. заборгованості в загальному розмірі 38.558.576 грн. 55 коп. через законодавчу специфіку регулювання господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим тарифом та отримання доходів від неї та враховуючи, що господарська діяльність ПАТ на території Одеської області відіграє провідну соціальну роль, місцевий суд дійшов до висновку, що наведені боржником обставини ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу вказує на неможливість виконання цього рішення суду заявником на теперішній час разовим платежем та задовольнив заяву ПАТ про надання йому розстрочки виконання судового рішення шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами строком на 60 місяців.

Вирішуючи питання про термін, на який відповідачеві надається розстрочка виконання судового рішення, місцевий суд, враховуючи майнові інтереси обох сторін, дійшов до висновку про те, що надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 120 місяців призведе до істотного порушення майнових інтересів Компанії, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань відповідача у спірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі Компанія посилаючись на те, що ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм як процесуального, так і матеріального права та просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви боржника про розстрочку виконання рішення суду, оскільки наведені боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник Компанії доводи апеляційної скарги підтримав.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник ПАТ просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. по справі № 5017/2643/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р. позовні вимоги Компанії задоволені частково та з ПАТ на користь Компанії стягнуто: 32.163.892 грн. 93 коп. - боргу, 1.938.473 грн. 77 коп. - 3% річних, 3.731.380 грн. 04 коп. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 700.000 грн. - пені та 24.929 грн. 81 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині позову -відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи -наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження своїх доводів заявник надав суду ліцензію АВ № 597357 від 04.11.2011 р., виданою Національною комісією регулювання електроенергетики України, якою ПАТ було надано право на провадження господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родових за регульованим тарифом протягом строку дії ліцензії з 17.03.2010 р. по 16.03.2015 р.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає господарська діяльність із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

Аналогічні положення щодо отримання відповідної ліцензії на здійснення господарської діяльності як постачання природного газу містяться у приписах ст. 6 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу".

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" та Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 (з наступними змінами та доповненнями), Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі -НКРЕ) визначена органом ліцензування, зокрема господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

При викладених обставинах, місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що господарська діяльність із постачання природного газу в будь-якому разі може здійснюватись суб'єктами господарювання виключно після отримання ними відповідної ліцензії. В свою чергу, при здійсненні даного виду господарської діяльності обов'язковим є дотримання ліцензійних умов - нормативно-правового акту, яким встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для здійснення даного виду господарської діяльності.

В свою чергу, у відповідності до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 (з наступними змінами та доповненнями), Національна комісія регулювання електроенергетики України була визначена органом ліцензування зокрема господарської діяльності із постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07. 2010 р. № 2467-VI діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, крім діяльності інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", на яких вимога щодо отримання таких ліцензій не поширюється. Ліцензія на провадження діяльності, пов'язаної з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до приписів ст. 8 України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензійні умови є нормативно - правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Так, згідно із п. п. 1.2, 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. № 11 (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Ліцензійні умови) дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ (далі - газ) за регульованим тарифом. Постачання газу за регульованим тарифом - це вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що проводиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов, за встановленими правилами ціноутворення. Тариф на постачання газу - це установлений НКРЕ розмір оплати послуг із постачання газу за 1000 м куб. газу. Газорозподільними мережами (розподільними газопроводами) є майновий виробничий комплекс, який складається з організаційно і технологічно пов'язаних об'єктів, призначених для транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ від газорозподільних станцій до споживачів.

Таким чином, вирішальним критерієм, за яким здійснюється розподіл господарської діяльності із постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом, є суб'єктний склад споживачів, визначений ліцензійними умовами: продаж природного газу юридичним та фізичним особам, які є кінцевими споживачами природного газу та споживають його у власних побутових цілях (населення), може здійснюватись виключно за регульованим тарифом; у випадку, якщо юридична особа або фізична особа - підприємець має намір використовувати природний газ у власній господарській діяльності, вона здійснює придбання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.2.2, 3.3, 3.6.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом можливе при наявності у ліцензіата розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Ліцензіат не має права: передоручати будь-кому обов'язок щодо отримання плати за реалізований споживачам газ. Ліцензіат здійснює постачання газу на договірних засадах та за регульованими цінами і тарифами. Ліцензіат має право одержувати від споживачів, яким він постачає газ, плату за цінами, які формуються, виходячи з установлених НКРЕ правил ціноутворення на газ та послуги з його транспортування, розподілу, зберігання та постачання.

Відповідно до п. 13 ст. 1, ст.ст. 12, 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року № 5007-VI (з наступними змінами та доповненнями) фіксованою ціною є обов'язкова для застосування суб'єктами господарювання ціна, встановлена Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить встановлення тарифів на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанією здійснювався продаж природного газу на користь ПАТ, але не з метою забезпечення особистих споживчих потреб останнього, а тому ПАТ не є кінцевим споживачем придбаного на підставі договору газу, що, в свою чергу, свідчить про поставку газу за даним договором за нерегульованим тарифом відповідно до вимог ліцензійних умов з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Подальша реалізація газу ПАТ населенню, відповідно до отриманої останнім ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом серії АВ № 597357 від 04.11.2011 р. НКРЕ, не перебуває у прямої залежності від необхідності придбання цього газу саме за регульованим тарифом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ПАТ як постачальник природного газу за регульованим тарифом здійснюючи відповідну господарську діяльність зобов'язаний дотримуватись вищезазначених ліцензійних умов та забезпечувати продаж газу населенню та іншим кінцевим споживачам виключно за регульованою ціною, яка встановлена компетентним органом державної влади, та не має право змінювати вказані тарифи в сторону їх збільшення з метою отримання прибутку.

Згідно ст. 18 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки. Гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ. Гарантовані постачальники та їх структурні підрозділи у двомісячний строк після опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4) поточний рахунок гарантованого постачальника. На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників, їх структурних підрозділів, а також суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, що здійснює продаж природного газу гарантованим постачальникам, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями суб'єктів ринку природного газу. На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що будь-які грошові кошти, які на теперішній час надходять на користь ПАТ від його контрагентів в якості плати за спожитий природний газ підлягають зарахуванню на відкритий для цієї мети банківський рахунок із спеціальним режимом використання. На грошові кошти, які перебувають на вказаному рахунку із спеціальним режимом використання неможливо звернути стягнення. Крім того, ПАТ позбавлене можливості здійснювати розпорядження цими коштами, оскільки відповідні кошти щоденно розподіляються в порядку, передбаченому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1000 від 02.08.2012 та вищенаведеним вимогам закону.

Таким чином, місцевий суд дійшов до правомірного висновку щодо наявності істотних законодавчих обмежень щодо можливості використання ПАТ грошових коштів, отриманих в якості плати за природний газ, що був реалізований споживачам за регульованим тарифом, в процесі здійснення відповідного різновиду господарської діяльності, який є основним для відповідача. Крім того, отримання плати за транспортування газу власними розподільчими мережами є основним джерелом прибутку ПАТ. Заявник наголошує, що за рахунок вказаних грошових коштів забезпечується надійна, безаварійна та безпечна подача газу споживачам, утримується аварійна газова служба та працівники підприємства, виконуються роботи з капітального та поточного ремонту газопроводів та газового обладнання газорегуляторних пунктів та шафних регуляторних пунктів, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на вищевикладене, місцевий суд, надаючи оцінку доказам відповідача про неспроможність останнього виконати рішення господарського суду на теперішній час дійшов до обґрунтованого висновку, що такі обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі з огляду на фінансову неспроможність відповідача виконати рішення суду, що в свою чергу вказує на неможливість виконання вказаного рішення суду ПАТ на теперішній час разовим платежем з незалежних від його волі причин.

При цьому, місцевий суд правомірно виходив з того, що розстрочення виконання судового рішення строком на 120 місяців призведе до істотного порушення майнових інтересів Компанії внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну та розміру виконання зобов'язань відповідача у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим суд першої інстанції, враховуючи майнові інтереси Компанії, правомірно дійшов до підставного висновку про розстрочення виконання судового рішення шляхом щомісячного погашення присудженої до стягнення заборгованості рівними частинами строком на 60 місяців, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та зазначеному законодавстві України.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що розстрочення виконання рішення суду може привести до негативних наслідків для позивача матеріали справи не містять та в порушення приписів ст. 33 ГПК України останнім таких доказів не надано.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 17.01.2014 року у справі № 5017/2643/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.02.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.