Рішення № 37220599, 06.02.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р. Справа № 923/1627/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Агросинтез-плюс", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1", м. Каховка Херсонської

області

про стягнення 4 808 206,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Приватного підприємства "Агросинтез-плюс" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (відповідач) про стягнення 4 808 206,71 грн. заборгованості, з яких 426 571,01 грн. основного боргу (заборгованості з оплати товару), 208 222,29 грн. пені, 1 663 737,10 грн. штрафу та 2 509 676,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст. 509, 512-516, 525, 526, 536, 625-629, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 202, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та твердженнями про порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договорами поставки на умовах товарного кредиту №ТК291210/1 від 29.12.2010р. та № ТК201211/2 від 20.12.2011р., які було укладено між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", а також, про укладення між позивачем та ТОВ "Корпорація "Агросинтез" договору про відступлення права вимоги № 201012/2 від 20.10.2012р., за яким до позивача перейшли права кредитора у зобов'язаннях між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та відповідачем, які виникли із вказаних договорів поставки № ТК291210/1 та № ТК201211/2.

Ухвалою суду від 25.11.2013р. за заявою позивача було вжито заходів забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, у розмірі, що відповідає ціні позову.

Ухвалою суду від 26.12.2013р за заявою позивача вказаний арешт майна та грошових коштів відповідача скасовано.

Відповідач, всупереч вимог суду згідно з ухвалами від 25.11.2013р. та 12.12.2013р., не надав суду відзив на позовну заяву та витребувані судом від відповідача докази погашення заборгованості. При цьому, у поданому суду 26.12.2013р. клопотанні № 70/13 від 25.12.2013р., за підписом представника відповідача, зазначено: "Товариство погоджується з сумою позову не в повному обсязі, так як відповідно до акту заліку зустрічних однорідних вимог № 23/12/1-11 від 23 грудня 2013 року заборгованість по договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК291210/1 від 29.12.2010р. погашена в повному обсязі, а згідно позовних вимог заборгованість ТОВ "Геліос-1" по даному договору визначена в сумі 75426,42 грн., яка тягне за собою нарахування пені та штрафних санкцій" (а.с.122).

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Про відкладення розгляду справи на 09.01.2014р. присутніх у судовому засіданні 26.12.2013р. представників сторін було повідомлено судом, про що зазначено у протоколі судового засідання від 26.12.2013р. (а.с.126). При цьому, ухвали суду від 26.12.2013р. про відкладення розгляду справи на 09.01.2014р., від 09.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 21.01.2014р. та від 21.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 06.02.2014р. було надіслано судом сторонам рекомендованими листами, відповідно до ст.64 ГПК України, за адресами сторін, зазначеними у позовній заяві. Вказані рекомендовані листи з ухвалами суду від 26.12.2013р., 09.01.2014р. та 21.01.2014р. без вручення сторонам до суду не поверталися. Ухвалу суду від 25.11.2013р. про порушення провадження у даній справі було надіслано відповідачеві судом, саме, за зазначеною у позовній заяві адресою відповідача, рекомендованим листом з повідомленням, та отримано 02.12.2013р. відповідачем за цією адресою, що підтверджується повідомленням про вручення даного рекомендованого листа (а.с.101).

Всупереч вимог суду згідно з ухвалами від 26.12.2013р., 09.01.2014р. та 21.01.2014р. сторони не надали суду акт заліку зустрічних однорідних вимог № 23/12/1-11 від 23.12.2013р.: оригінал цього акту - на огляд суду в судове засідання, а належним чином засвідчену його копію - в матеріали справи. Про причини вказаного суду не повідомлено.

Всупереч вимог суду згідно з ухвалами від 09.01.2014р. та від 21.01.2014р. сторони не надали суду письмові докази (копії платіжних доручень, виписок банку та ін.) на підтвердження сплати, повністю або частково, спірних 4 808 206,71грн., а також, письмові докази врегулювання спору в позасудовому порядку, якщо таке врегулювання мало місце. Про причини цього суду не повідомлено.

Від сторін не надходило заяв та клопотань щодо судових засідань 09.01.2014р., 21.01.2014р. та 06.02.2014р.

Суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 06.02.2014р. Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/1627/13. Розгляд справи за відсутності представників сторін, при тому, що сторони належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 21.01.2014р строк розгляду справи продовжено понад двомісячний строк, до 06.02.2014р.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (надалі - Корпорація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (надалі - відповідач) було укладено два договори поставки на умовах товарного кредиту, 29.12.2010р. - договір № ТК291210/1 (надалі - договір № ТК291210/1) та 20.12.2011р. - договір № ТК201211/2 (надалі - договір № ТК201211/2). Згідно з п. 1.1, п.7.1.1, п.7.2.1 цих договорів Корпорація (постачальник за цими договорами) зобов'язалася поставити та передати у власність відповідачеві (покупцю за цими договорами) у зумовлені договорами строки насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин (надалі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов цих договорів, з додатковими угодами та специфікаціями до цих договорів. Згідно з п.2.1. цих договорів найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару вказуються у специфікаціях до цих договорів, які є невід'ємними складовими цих договорів. Згідно з п.2.3. та п. 5.1. цих договорів вартість кожного з них складається з суми всіх специфікацій, які складеного до кожного з цих договорів, при цьому, складовими вартості кожного з цих договорів є ціна товару та проценти за користування товарним кредитом. Згідно з п. 5.1. цих договорів Корпорація надає відповідачеві товарний кредит у розмірі отриманого та неоплаченого відповідачем товару на період з дати отримання відповідачем товару до дати оплати цього товару на умовах цих договорів. Згідно з п. 4.1. та п.4.2. цих договорів поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно Інкотермс у редакції 2000) склад постачальника (Корпорації), з місцерозташуванням - м.Запоріжжя, вул.Виборгська,12, якщо інше не буде визначено у специфікаціях до договорів. При цьому, товар може постачатися покупцю партіями. Згідно з п. 4.2. цих договорів Корпорація зобов'язалася поставити відповідачу товар у строки, які вказано у специфікаціях до даних договорів, за умови надходження на поточний рахунок Корпорації у строки, які вказано у тих самих специфікаціях, авансових платежів в оплату товару. Відповідно до п. 6.1. цих договорів відповідач зобов'язався здійснити оплату товару у строки та у розмірах, які вказано у специфікаціях до договорів. Згідно з п. 6.2. цих договорів оплата товару здійснюється відповідачем у національній валюті України, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Корпорації. Згідно з п. 8.3. цих договорів у разі, якщо відповідач у належний (визначений у відповідній специфікації до договору) строк не здійснить сплату на користь Корпорації авансового платежу за відповідний товар, то Корпорація має право відмовитися в односторонньому порядку від виконання договорів № ТК291210/1 та № ТК201211/2. Згідно з п.7.1.2. цих договорів відповідач зобов'язався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти товар і передати в обмін на нього Корпорації належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

До договору № ТК291210/1 Корпорацією та відповідачем було складено 10 (десять) специфікацій, згідно з якими Корпорація зобов'язалася передати відповідачеві товар загальною вартістю 7 978 459,07 грн. (а.с.28-30, 32-38).

На підставі видаткових накладних (а.с.44, 45, 47, 48, 50, 51, 53-55, 57, 58, 60-62, 64, 65, 67, 69-71, 73, 75, 76, 78, 79, 81) та згідно довіреностей відповідача (а.с.46, 49, 52, 56, 59, 63, 66, 68, 72, 74, 77, 80, 82) Корпорація передала відповідачу товар загальною вартістю 7 489 629,76 грн. з зазначеного у раніше вказаних специфікаціях товару загальною вартістю 7 978 459,07 грн. Ці видаткові накладні підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Доказів іншого під час розгляду справи відповідач суду не надав. Часткова поставка товару вартістю 488 829,31 грн. за специфікаціями (а.с.29, 30, 38) не відбулася через невиконання відповідачем умов договору щодо сплати відповідних авансових платежів за товар.

Таким чином, вартість договору № ТК291210/1 становить 7 520 916,58 грн., складовими якої є 7 489 629,76 грн. вартості товару та 31 286,82 грн. процентів за користування товарним кредитом.

До договору № ТК201211/2 Корпорацією та відповідачем було складено 2 (дві) специфікації, згідно з якими Корпорація зобов'язалася передати відповідачеві товар загальною вартістю 4 780 624,79 грн. (а.с.41-43).

На підставі видаткової накладної (а.с.83) та згідно з довіреністю відповідача (а.с.84) Корпорація передала відповідачеві товар загальною вартістю 1 782 504,84 грн. з зазначеного у цих двох специфікаціях товару загальною вартістю 4 780 624,79 грн. Вказану видаткову накладну підписано представником відповідача та скріплено печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Доказів іншого під час розгляду справи відповідач суду не надав. Поставка товару вартістю 2 998 119,95 грн. за специфікацією (а.с.42-43) не відбулася через невиконання відповідачем умов договору щодо сплати відповідних авансових платежів за товар.

Таким чином, вартість договору № ТК201211/2 становить 1 785 332,02 грн., складовими якої є 1 782 504,84 грн. вартості товару та 2 827,18 грн. процентів за користування товарним кредитом.

Згідно із специфікаціями до договору № ТК291210/1 відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості отриманого на підставі цього договору товару таким чином:

- за специфікацією № 1 від 29.12.2010р. (а.с.28) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 46 437,30 грн. з вартості товару у строк не пізніше 03.02.2011р., а також, 139 311,90 грн. залишку вартості товару та 854,96 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 2 від 29.12.2010р. (а.с.29) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 1 512 750,60 грн. з вартості товару у строк не пізніше 03.02.2011р., а також, 4 538 251,80 грн. залишку вартості товару та 23 427,56 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 3 від 29.12.2010р. (а.с.30) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 388 068,05 грн. з вартості товару у строк не пізніше 03.02.2011р., а також, 1 123 416,07 грн. залишку вартості товару та 6 432,71 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 4 від 27.04.2011р. (а.с.32) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 17 308,50 грн. з вартості товару у строк не пізніше 29.04.2011р., а також, 51 925,50 грн. залишку вартості товару та 253,23 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 5 від 28.04.2011р. (а.с.33) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 305,85 грн. з вартості товару у строк не пізніше 01.05.2011р., а також, 917,54 грн. залишку вартості товару та 4,35 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 6 від 11.05.2011р. (а.с.34) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 106,71 грн. з вартості товару у строк не пізніше 11.05.2011р., а також, 320,13 грн. залишку вартості товару та 1,46 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 7 від 24.05.2011р. (а.с.35) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 2 126,28 грн. з вартості товару у строк не пізніше 26.05.2011р., а також, 6 378,84 грн. залишку вартості товару та 26,39 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 8 від 06.06.2011р. (а.с.36) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 17 077,44 грн. з вартості товару у строк не пізніше 07.06.2011р., а також, 51 232,32 грн. залишку вартості товару та 195,10 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 9 від 14.06.2011р. (а.с.37) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 6 139,38 грн. з вартості товару у строк не пізніше 15.06.2011р., а також, 18 418,14 грн. залишку вартості товару та 66,10 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 25.10.2011р.;

- за специфікацією № 10 від 11.07.2011р. (а.с.38) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 4 294,67 грн. з вартості товару у строк не пізніше 14.07.2011р., а також, 11 678,47 грн. залишку вартості товару та 1,46 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 01.10.2011р.

Згідно із специфікаціями до договору № ТК201211/2 відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості отриманого на підставі цього договору товару таким чином:

- за специфікацією № 1 від 20.12.2011р. (а.с.41) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 534 751,45 грн. з вартості товару у строк не пізніше 20.01.2012р., а також, 1 247 753,39 грн. залишку вартості товару та 7 828,37 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 01.10.2012р.

- за специфікацією № 2 від 27.12.2011р. (а.с.42-43) відповідач зобов'язався оплатити товар двома платежами, сплативши 899 435,98 грн. з вартості товару у строк не пізніше 20.01.2012р., а також, 2 098 683,96 грн. залишку вартості товару та 7 014,78 грн. процентів за користування товарним кредитом у строк не пізніше 01.10.2012р.

Відповідач не здійснив оплати вартості отриманого на підставі договорів №ТК291210/1 та № ТК201211/2 товару належним чином (у повному обсязі та у встановлені у цих договорах строки).

У позовній заяві позивач стверджує про сплату відповідачем 4 520 815,72 грн. на користь Корпорації в рахунок оплати за договором № ТК291210/1, згідно з платіжними дорученнями (а.с.8-9). Проте, копії цих платіжних доручень не додано до позову. Разом з цим, відповідачем твердження позивача про часткову, у сумі 4 520 815,72 грн., оплату відповідачем на виконання його зобов'язань за договором № ТК291210/1 не спростовуються. Таким чином, факт проведення відповідачем часткових, у вказаному розмірі, розрахунків за договором № ТК291210/1 не є спірним при розгляді даної справи.

Також, у позовній заяві позивачем стверджується про сплату 1 434 187,43 грн. відповідачем на користь Корпорації в рахунок оплати за договором № ТК201211/2, згідно з платіжними дорученнями (а.с.10). Проте, копії цих платіжних доручень не додано до позову. Відповідачем твердження позивача про часткову, у сумі 1 434 187,43 грн., оплату відповідачем на виконання його зобов'язань за договором № ТК201211/2 не спростовуються. Таким чином, факт проведення відповідачем часткових, у вказаному розмірі, розрахунків за договором № ТК201211/2 не є спірним при розгляді даної справи.

В свою чергу, при розгляді даної справи позивачем а ні підтверджено, а ні спростовано твердження відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно акту від 23.12.2013р. № 23/12/1-11.

Станом на час розгляду даної справи, з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати товару за договором № ТК291210/1, повернення відповідачем Корпорації товару вартістю 1 782 504,84 грн. на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № ВП-0000010 (а.с.85), а також проведення 23.12.2011р. відповідачем та Корпорацією заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 142 169,60 грн. за відповідним актом (а.с.86) та проведення відповідачем та Корпорацією звірки стану взаєморозрахунків станом на 01.06.2011р за відповідним актом (а.с.89-90), заборгованість відповідача з оплати товару за договором № ТК291210/1 складає 75 426,42 грн.

Станом на час розгляду даної справи, з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати товару за договором № ТК201211/2 та листа Корпорації від 23.03.2012р. № 52/12-юр (а.с.87) заборгованість відповідача з оплати товару за договором №ТК201211/2 складає 351 144,59 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача за договорами № ТК291210/1 та №ТК201211/2 складає 426 571,01 грн.

426 571,01 грн. = 75 426,42 грн. + 351 144,59 грн.

20.10.2012р. Корпорація та позивач уклали між собою договір відступлення вимоги (цесії) № 201012/2 (а.с.24). Згідно з цим договором Корпорація (цедент за договором) в порядку та на умовах даного договору передала позивачеві (цесіонарій за договором), в порядку ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України, а позивач, в свою чергу, прийняв від Корпорації належне Корпорації право вимоги як кредитора у зобов'язанях, які виникли з договорів № ТК291210/1 та № ТК201211/2, до відповідача - боржника у цих зобов'язаннях. Зокрема, згідно з п.2 даного договору відступлення вимоги позивач набув права вимагати від відповідача виконання наступних зобов'язань:

- сплати суми основної заборгованості у розмірі 426 571,01 грн.;

- сплати всіх зазначених у договорах № ТК291210/1 та № ТК201211/2 та виконання інших передбачених договором та законом зобов'язань в разі невиконання (порушення) передбачених вказаними договорами зобов'язань.

Згідно з п. 7 даного договору відступлення вимоги Корпорація зобов'язана повідомити відповідача про відступлення вимоги протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання даного договору. Корпорація надіслала відповідачеві 19.11.2012р повідомлення в порядку п. 7 цього договору відповідним листом № 169/12 від 23.10.2012р. (а.с.25). Цього листа Корпорації отримано відповідачем 23.11.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.25).

Також, 19.11.2012р. позивач надіслав відповідачеві вимогу № 83/12-юр від 15.11.2012р (про погашення 351144,59 грн. заборгованості з оплати товару за договорами № ТК291210/1 та № ТК201211/2 (а.с.88). Цю вимогу позивача отримано відповідачем 23.11.2012р., що підтверджується поштовим повідомлення (а.с.88). Проте, дану вимогу позивача залишено відповідачем без задоволення та будь-якої відповіді на дану вимогу відповідачем не надано. Докази іншого у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно з ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит, зокрема, з відстроченням платежу. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5 договору № ТК291210/1 та п. 8.5 договору № ТК201211/2 сторони цих договорів (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що згідно ч.3 ст. 692, ст. 694, ст. 536 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати будь-якого платежу відповідач сплачує постачальнику товару проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується за формулою: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов'язанні. При цьому, згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. Згідно з ч. 1 ст. 516 цього ж Кодексу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договорами № ТК291210/1 та № ТК201211/2 не передбачено необхідності отримання згоди відповідача (покупця за цими договорами та боржника у грошових зобов'язаннях з оплати товару, які виникли з цих договорів) на здійснення заміни кредитора у зобов'язанні.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких підтверджених належними доказами заперечень щодо наявності у відповідача 426 571,01 грн. заборгованості за договорами № ТК291210/1 та № ТК201211/2. Також, під час розгляду даної справи відповідач не надав суду доказів сплати вказаної, у сумі 426 571,01 грн., заборгованості, повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 426 571,01 грн. заборгованості за договорами № ТК291210/1 та № ТК201211/2 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень п. 8.5 договору № ТК291210/1 та норм ст. 536, ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст.694 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 1 870 419,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення зобов`язань з оплати товару за договором № ТК291210/1. Також, згідно положень п. 8.5 договору №ТК201211/2 та норм ст. 536, ч. 3 ст. 692, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 639 256,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення зобов`язань з оплати товару за договором №ТК201211/2.

Разом (по двох цих договорах) позивачем нараховано відповідачу 2509676,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

2 509 676,31 грн. = 1 870 419,40 грн. + 639 256,91 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 2 509 676,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (а.с.18-20) судом перевірений та встановлено, що цей розрахунок є правильним. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких підтверджених належними доказами заперечень щодо правильності нарахування йому позивачем вказаних 2 509 676,31 грн. процентів. Також, під час розгляду даної справи відповідач не надав суду доказів сплати вказаних 2 509 676,31 грн. процентів, повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 509 676,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.3 договору № ТК291210/1 та п. 8.2.3 договору № ТК201211/2 сторони цих договорів (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що за порушення строків оплати товару за договором відповідачем сплачує постачальнику товару пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2.3 договору № ТК291210/1 сторони цього договору (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що при простроченні понад 30 календарних днів строку оплати товару за договором відповідач сплачує постачальнику, додатково до вказаної пені, штраф у розмірі 10 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до п. 8.2.3 договору № ТК201211/2 сторони цього договору (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що при простроченні понад 30 календарних днів строку оплати товару за договором відповідач сплачує постачальнику, додатково до вказаної пені, штраф у розмірі 30 % від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до п. 8.6 договору № ТК291210/1 та п. 8.6 договору № ТК201211/2 сторони цих договорів (відповідач та постачальник товару) домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за кожним з вказаних договорів здійснюється до моменту виконання таких зобов'язань, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки.

Згідно положень п.8.2.3 договору № ТК291210/1 та норм ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, з урахуванням обмеження максимального розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання встановленого згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем нараховано відповідачеві 157 274,57 грн. пені за порушення зобов`язань з оплати товару за договором № ТК291210/1. Також, згідно положень п.8.2.3 договору №ТК201211/2 та норм ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, з урахуванням обмеження максимального розміру пені за прострочення виконання грошового зобов'язання встановленого згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві 50947,72 грн. за порушення зобов`язань з оплати товару за договором № ТК201211/2.

По двох зазначених договорах позивачем нарахована відповідачеві пеня у загальному розмірі 208 222,29 грн. = 157 274,57 грн. + 50 947,72 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 208 222,29 грн. пені (а.с.15-17) судом перевірений та встановлено, що цей розрахунок є правильним. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких підтверджених належними доказами заперечень щодо правильності нарахування йому позивачем вказаних 208 222,29 грн. пені Також, під час розгляду даної справи відповідач не надав суду доказів сплати цих 208 222,29 грн. пені, повністю або частково.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 208 222,29 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно положень п.8.2.3 договору № ТК291210/1 та норм ст.ст.230-232 Господарського кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 11 281 374,87 грн. штрафу за порушення зобов`язань з оплати товару за договором № ТК291210/1. Також, згідно положень п.8.2.3 договору № ТК201211/2 та норм ст.ст.230-232 Господарського кодексу України позивачем нараховано відповідачеві 535 599,61 грн. штрафу за порушення зобов`язань з оплати товару за договором № ТК201211/2.

По двох зазначених договорах позивачем нараховано відповідачеві штраф у загальному розмірі 11 816 974,48 грн. = 11 281 374,87 грн. + 535 599,61 грн.

Розрахунок вказаних 11 816 974,48 грн. штрафу (а.с.11) судом перевірений та встановлено, що цей розрахунок є правильним.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду будь-яких підтверджених належними доказами заперечень щодо правильності нарахування йому позивачем вказаних 11 816 974,48 грн. штрафу.

При цьому, з цих 11 816 974,48 грн. нарахованого відповідачеві штрафу позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише 1 663 737,10 грн. штрафу, складовими якого є 1128137,49 грн., що становить 1/10 частку від нарахованого позивачем відповідачеві штрафу за п.8.2.3 договору № ТК291210/1, та 535 599,61 грн. - нарахований позивачем відповідачеві штраф за п.8.2.3 договору № ТК201211/2 у повному обсязі.

1 663 737,10 грн. = 1 128 137,49 грн. + 535 599,61 грн.

При розгляді даної справи відповідач не надав суду доказів сплати цих 1663737,10 грн. штрафу, повністю або частково.

Заявлення позивачем до стягнення з відповідача лише 1 128 137,49 грн. або 1/10 частки від нарахованого позивачем відповідачеві штрафу у сумі 11 281 374,87 грн. за п.8.2.3 договору № ТК291210/1 є правом позивача та об'єктивно не порушує законних прав та охоронюваних законом інтересів відповідача. Доказів іншого не встановлено судом.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 663 737,10 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи в повному обсязі як позовні вимоги про стягнення штрафу, так і позовні вимоги про стягнення пені за порушення договірних зобов'язань суд виходить з наступного. Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, а також щодо визначення розміру штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України ("Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення"), оскільки згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. Тобто, пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір штрафних санкцій. Враховуючи наведене, встановлення сторонами договору штрафу у вказаному його розмірі за невиконання або неналежне виконання умов господарського договору, а також передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу узгоджується із приписами ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Приймаючи рішення по суті спору за наявними у справі доказами, а не залишаючи позов без розгляду, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд виходив з наступного. У п.4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч. 1 ст. 81 ГПК України можливе лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто, за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (ст. 65 ГПК України) або в порядку ст. 38 ГПК України, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Суд витребував від обох сторін згідно з ухвалами від 26.12.2013р., 09.01.2014р. та 21.01.2014р. акт заліку зустрічних однорідних вимог № 23/12/1-11 від 23.12.2013р.: оригінал цього акту - на огляд суду в судове засідання, а належним чином засвідчену його копію - в матеріали справи. Обидві сторони вказаний акт, в оригіналі чи в копії, суду не надали. Про причини цього сторони не повідомили суду.

Суд витребував від обох сторін згідно з ухвалами від 09.01.2014р. та 21.01.2014р. письмові докази (копії первинних документів, платіжних доручень, виписок банку та ін.) на підтвердження сплати, повністю або частково, заявлених до стягнення 4808206,71грн., а також, письмові докази врегулювання спору в позасудовому порядку, якщо таке врегулювання мало місце. Обидві сторони вказані документи, в оригіналі чи в копії, суду не надали. Про причини цього сторони не повідомили суду.

Неподання суду сторонами, зокрема, позивачем вказаних акту заліку зустрічних однорідних вимог та інших доказів погашення (повністю або часткового) спірного боргу, а також, письмових доказів врегулювання спору в позасудовому порядку, не позбавляє суд можливості вирішити даний спір між сторонами по суті.

При цьому, суд не визнавав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання 06.02.2014р. Їхня неявка в судове засідання 06.02.2014р. не перешкоджає розгляду справи № 923/1627/13 та не унеможливлює розгляд даної справи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", із змінами та доповненнями, рішення з господарського спору повинно прийматися судом у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів та письмовими поясненнями. Згідно з ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 426 571,01 грн. з оплати товару, отриманого відповідачем на підставі договорів № ТК291210/1 та № ТК201211/2. Докази повного або часткового погашення вказаної заборгованості шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, за актом № 23/12/1-11 від 23.12.2013р., шляхом сплати відповідачем певних грошових сум на користь позивача або ж в інший спосіб у матеріалах справи відсутні. Також, під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів сплати відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення з відповідача 208 222,29 грн. пені, 1 663 737, 10 грн. штрафу та 2 509 676, 31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється у повному обсязі, у зв'язку із цим судовий збір повністю, у сумі 68 820,00 грн., покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, якщо позовну заяву подано після подання заяви про забезпечення позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

У п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами та доповненнями, вказано, що зазначене у абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" зменшення розміру судового збору з позовної заяви здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднані їх в одному документі. При цьому, передбачене абз. 3 ч. 2 ст.6 Закону України "Про судовий збір" зменшення розміру судового збору не ставиться у залежність від результатів судового розгляду.

В один і той самий день, 22.11.2013р., з днем подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача 4 808 206,27 грн. заборгованості, позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення даного позову, сплативши за подання цієї заяви, у відповідності до п.п.2.3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" 1720,50 грн. судового збору (або у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати), згідно з квитанцією банку від 14.11.2013р. № 7708.161.1 (а.с.99).

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням положень п. 2.5. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р № 7 поверненню позивачеві підлягає 1720,50 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, а також ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (місцезнаходження - 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Південна, 1-В; ідентифікаційний код юридичної особи 30380358; р/р2600210862 в Херсонській обласній дирекції АППБ "Аваль" МФО 352093) на користь Приватного підприємства "Агросинтез-плюс" (місцезнаходження - 69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, буд.3; ідентифікаційний код юридичної особи 32814569; р/р26001019069864 в ПАТ "Банк Кіпру" м. Київ, МФО 320940) 426 571 (чотириста двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 01 коп. заборгованості за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 29.12.2010р. № ТК291210/1 та від 20.12.2011р. № ТК201211/2, 208 222 (двісті вісім тисяч двісті двадцять дві) грн. 29 коп. пені, 1 663 737 (один мільйон шістсот шістдесят три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 10 коп. штрафу, 2 509 676 (два мільйони п'ятсот дев'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 31 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному підприємству "Агросинтез-плюс" (місцезнаходження - 69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського,буд.3; ідентифікаційний код юридичної особи 32814569) зі спеціального рахунку державного бюджету (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1720 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією банку від 14.11.2013р. № 7708.161.1 за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Оригінал квитанції банку від 14.11.2013р. № 7708.161.1 знаходиться у матеріалах судової справи № 923/1627/13.

Суддя К.В. Соловйов