Рішення № 37220574, 17.02.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3418/13

За позовом: Селянського (фермерського) господарства „Світанок"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Консевича Анатолія Анастазійовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Головієнко П.В., довіреність від 05.06.2009р.

від відповідача: Шестопалов О.О., довіреність №111113/3 від 11.11.2013р.; КрушенівськийР.О., довіреність №150313 від 15.03.2013р.;

від третьої особи: не з`явився

В засіданні 17.02.2014 р. приймали участь представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: про визнання привласнення коштів в сумі 89000грн. ПАТ „Імексбанк" шляхом списання з поточного рахунку СФГ „Світанок" протиправним;

про стягнення з зобов'язання ПАТ „Імексбанк" на користь СФГ „Світанок" 89000грн., 517,04грн. судових витрат.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, надав пояснення від 08.01.2014р. за вх.№36/14, від 06.02.2014р. за вх.№3105/14, від 07.02.2014р. за вх.№3208/14, заяву про уточнення позовних вимог від 08.01.2014р. за вх.№32/14, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, прийнятій судом до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про визнання списання коштів в сумі 89000грн. з поточного рахунку СФГ „Світанок" ПАТ „Імексбанк" незаконним; про зобов'язання ПАТ „Імексбанк" повернути незаконно списані кошти з поточного рахунку у ПАТ „Імексбанк" СФГ „Світанок" в розмірі 89000грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.06.2012р. у справі №12/38-НМ стягнуто з ПАТ „Імексбанк" на користь СФГ „Світанок" 89000грн., на виконання якого 05.12.2012р. було видано відповідний наказ. Згідно вказаного виконавчого документу 15.01.2013р. постановою Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ було відкрито виконавче провадження, яке закрито 12.03.2013р. у зв'язку з виконанням виконавчого документу в повному обсязі та стягнуто визначену заборгованість на підставі меморіального ордеру №625 від 21.01.2013р. При цьому, за меморіальним ордером №625 від 21.01.2013р. кошти на рахунок СФГ „Світанок" не перераховувались, про що свідчить виписка по операціях за період з 01.01.2013р. по 18.02.2013р. Кошти на рахунок СФГ „Світанок" були перераховані ПАТ „Імексбанк" 19.02.2013р. та в той же час списані з рахунку СФГ „Світанок" на користь ПАТ „Імесбанк" в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №191 від 29.10.2007р. Однак, позивач вважає таке списання коштів незаконним, оскільки станом на 19.02.2013р. СФГ „Світанок" не мав заборгованості перед ПАТ „Імексбанк" по кредиту за договором №191 від 29.10.2007р. Кредитна заборгованість фермерського господарства внаслідок заміни 22.06.2011р. боржника у зобов'язанні на поручителя Консевича А.А. була погашена останнім. Таким чином, всі права кредитора по договору №191 від 29.10.2007р. перейшли до Консевича А.А. З врахуванням викладеного, позивач вважає неправомірним списання відповідачем коштів з його рахунку у спірній сумі, що і стало підставою для позивача звернутися до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 15.01.2014р. за вх.№564/14, де зазначає, що позивач порушував умови договору кредиту №191 в частині строків повернення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість, що і стало підставою для списання коштів з рахунку позичальника в сумі 89000грн. (як то передбачено у п.2.5. договору кредиту №191), перерахованих банком позичальнику на виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 29.06.2010р. Крім того, відповідач зазначив, що кошти отримані ним в рахунок погашення кредитної заборгованості позивача за кредитним договором №191 від поручителя згідно договору поруки №191/5 від 24.03.2011р., були повернуті банком поручителю у зв'язку з розірванням договору поруки.

Ухвалою суду від 23.12.2013р. залучено до участі у справі Консевича А.А. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Консевич А.А. в судові засідання не з`являвся, пояснення по суті спору та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Позивач 08.01.2014р. надіслав до суду заяву за вх.№30/14 про розгляд справи без участі представника СФГ „Світанок".

Клопотання сторін від 23.12.2013р. за вх.№39197/13 про відкладення розгляду справи, від 23.12.2013р. за вх.№39357/13, від 27.01.2014р. за вх.№2038/14, від 10.02.2014р. за вх.№3515/14 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 10.02.2014р. згідно ч.3 ст.69 ГПК України, за клопотанням відповідача від 27.01.2014р. за вх.№2-307/14, строк розгляду справи продовжено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

29.10.2007р. між АКБ „Імексбанк", правонаступником якого є ПАТ „Імексбанк", (кредитор) та СФГ „Світанок" (позичальник) було укладено договір кредиту №191, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді разового кредиту в сумі 64990грн. зі сплатою 19% річних строком до 28.10.2008р., з узгодженим сторонами графіком погашення кредиту (п.1.1. договору).

30.10.2007р. між ПАТ „Імексбанк" та СФГ „Світанок" в рахунок забезпечення виконання зобов'язань позичальника по договору кредиту №191 від 29.10.2007р. було укладено договір застави майна, належного СФГ „Світанок", згідно з яким було передано в заставу банку колісний трактор, про що складено акт обстеження, оцінки та передачі майна в заставу від 30.10.2007р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.06.2012р. у справі №12/38-НМ за позовом СФГ „Світанок" до ПАТ „Імексбанк" про зобов'язання вчинити певні дії (заява про зміну способу та порядку виконання рішення) змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 29.06.2010р. щодо повернення ПАТ „Імексбанк" СФГ „Світанок" трактора колісного, стягнуто з ПАТ „Імексбанк" на користь СФГ „Світанок" 89000грн. вартості трактора, присудженого до повернення внатурі за рішенням суду від 29.06.2010р. у названій справі.

На виконання вказаної ухвали 07.06.2012р. видано відповідний наказ, за результатами звернення якого стягувачем до примусового виконання постановою першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 15.01.2013р. було відкрито виконавче провадження. Як вбачається із постанови першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 12.03.2013р. згадане виконавче провадження було закрито у зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого документу, в підтвердження чого наявні меморіальні ордери №625 від 21.01.2013р. та №7623 від 19.02.2013р. на суму 89000грн. кожний, а також виписки по рахунку СФГ „Світанок" за 19.02.2013р., за період з 19.02.2013р. по 27.01.2014р.

За договором поруки №191/5 від 24.03.2011р., укладеним між Консевичем А.А. та ПАТ „Імексбанк", Консевич А.А. виступив поручителем перед банком за виконання СФГ „Світанок" зобов'язань по кредитному договору №191 від 29.10.2007р., про що ПАТ „Імексбанк" листом №553 від 07.07.2011р. повідомив СФГ „Світанок".

За актом приймання-передачі від 07.07.2011р. ПАТ „Імексбанк" передав, а КонсевичА.А. прийняв документи, що стосуються правовідносин сторін по договору кредиту №191 від 29.10.2007р., у зв'язку з повним погашенням останнім як фінансовим поручителем заборгованості фермерського господарства за договором кредиту №191 від 29.10.2007р.

Згідно квитанцій №9491 від 10.05.2011р., №126/9 від 27.05.2011р., №10210 від 12.04.2011р., №11213 від 24.03.2011р., №10944 від 19.05.2011р., №11651 від 04.05.2011р., від 24.03.2011р., від 29.03.2011р. поручитель Косневич А.А. здійснив погашення кредитної заборгованості СФГ „Світанок" за договором кредиту №191 від 29.10.2007р.

Листом від 13.09.2012р. Консевич А.А. висунув вимогу до СФГ „Світанок" про повернення суми, сплаченої ним згідно договору поруки №191/5 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача по договору кредиту №191 від 29.10.2007р.

Однак, 18.02.2013р. між ПАТ „Імексбанк" та Консевичем А.А. було підписано договір про розірвання договору поруки №191/5, згідно з яким сторони домовились про повернення банком поручителю сплачених ним коштів в сумі 47209грн. в рахунок погашення заборгованості СФГ „Світанок" по кредитному договору, а поручитель повернув банку оригінали договору кредиту №191 та документи до нього, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 18.02.2013р.

Крім того, на підтвердження своєї позиції стосовно відсутності у нього заборгованості по кредиту перед відповідачем позивач надав суду ухвалу Верховного суду України від 02.02.2011р. у справі за позовом АКБ „Імексбанк" до СФГ „Світанок, Головієнка П.В., Головієнка І.П., Суховця І.М. про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Головієнка І.П. до АКБ „Імексбанк" про стягнення коштів, згідно якої рішення Брусилівского районного суду Житомирської області від 07.10.2009р. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04.03.2010р. в частині задоволення позову АКБ „Імексбанк" до СФГ „Світанок" про стягнення заборгованості скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Також, позивач надав суду ухвалу Брусиловського районного суду Житомирської області від 13.07.2011р. у зазначеній справі, якою позов в частині АКБ „Імексбанк" до Головієнка П.В., Головієнка І.П., Суховця І.М. про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Однак, як свідчать виписки по рахунку СФГ „Світанок" у ПАТ „Імексбанк" за період з 01.01.2010р. по 01.02.2014р. станом на момент списання банком коштів з рахунку позичальника, тобто, 19.02.2013р. у СФГ „Світанок" була наявна заборгованість по кредиту та процентах, у зв'язку з чим банком було здійснено правомірне списання коштів в рахунок її погашення.

Також, позивач надав суду довідку Бурсилівського РВ УМВС України в Житомирській області №3217 від 04.07.2013р. про реєстрацію 03.07.2013р. заяви СФГ „Світанок" стосовно підроблення ПАТ „Імексбанк" меморіального ордеру №6256 від 21.01.2013р. про перерахування 89000грн. на рахунок СФГ „Світанок", однак, доказів прийняття з цього приводу судового рішення за результатами розгляду кримінальної справи суду не надав.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що невідповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.15 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

За положеннями ч.1 ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

За положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач станом на момент списання банком згідно п.2.5. договору №191 від 29.10.2007р. коштів в сумі 89000грн. мав заборгованість по кредиту, що перевищувала означену суму, отже вказане списання є правомірним, з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначених коштів є безпідставною та задоволенню судом не підлягає.

Стосовно позовної вимог позивача про визнання привласнення коштів в сумі 89000грн. ПАТ „Імексбанк" шляхом списання з поточного рахунку СФГ „Світанок" протиправним суд зазначає, що вона не відповідає передбаченим чинним законодавством способам захисту прав у господарському судочинстві.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, та не підлягають судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір за розгляд майнової вимоги про стягнення з відповідача 89000грн. відноситься за рахунок позивача в сумі 1720,50грн., однак, з врахуванням того, що згідно квитанції №14103/з9 від 13.08.2013р. позивачем було сплачено 1780грн. судового збору, що за відліком суми судового збору за розгляд майнової вимоги складає 59,50 грн., наявна недоплата судового збору позивачем в сумі 1087,50грн. за розгляд другої позовної вимог немайнового характеру про визнання протиправним списання відповідачем коштів., яка підлягає стягненню з позивача до державного бюджету України.

Так як, судом відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю не підлягає судом задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 517,04грн. судових витрат, понесених позивачем за час розгляду судом даної справи.

Неявка третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення третьої особи про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 17.02.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались третій особі за адресою зазначеною у договорі поруки №191/5, у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Світанок" (12642, Житомирська область, Брусиловський район, с. Биків, вул. Житомирська,229, код 32549072) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: ГУДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ - 37607526, Банк одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Коростишівську ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області 1087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 50коп. судового збору за розгляд позовної вимоги немайнового характеру.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.02.2014р.

Суддя Малярчук І.А.