Рішення № 37220377, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/395 10.02.14

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» Деснянського району міста Києва

про стягнення 140.492,95 грн.

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кравчик С.М., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 690413 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст. 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 107.334,18 грн основного боргу за період з 01.10.2006 по 01.05.2009, 28.579,13 грн інфляційної складової боргу та 4.579,64 грн 3% річних за період з 01.11.2006 по 01.05.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 (суддя Самсін Р.І.) порушено провадження у справі № 22/395 та призначено до розгляду на 17.09.2009.

Відповідачем подано відзив на позов б/н, б/д, в якому останній зазначив, що заборгованість за період з 01.10.2006 по 01.05.2009 не визнає, оскільки розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 433 від 29.12.2001 житловий і нежитловий фонд, що перебував на балансі відповідача з 01.02.2002, був переданий на баланс Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, відтак, як зазначає відповідач, останній не є споживачем наданих позивачем послуг. Також зазначив, що між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва укладено договір доручення від 01.02.2002, згідно з яким останній є споживачем послуг позивача, відтак з 01.02.2002 має й розраховуватись за надані позивачем послуги. Враховуючи викладене просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, а також зобов'язати позивача зробити тристоронню звірку розрахунків між останнім, відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва.

Ухвалою суду від 17.09.2009 зупинено провадження у справі № 22/395 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131 та № 8/588.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 справу № 22/395 передано для здійснення автоматичного розподілу, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Відповідно до наказу голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131 визнано протиправними та скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 640 від 30.05.2007, № 641 від 30.05.2007, № 642 від 30.05.2007, № 643 від 30.05.2007.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.2009 касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ «Київгума» до виконавчого органу Київської міської ради МДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Компанія ФАХ» на постанову Шевченківського шонного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ хиївгума» до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного іміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП «Компанія &АХ» задоволено, ухвалу КААС від 10.04.2012 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-1552/11 апеляційну скаргу ПП «Компанія ФАХ» залишено без задоволення, а постанову Шевченківського айонного суду м. Києва від 25.06.2011 - без змін.

Ухвалою суду від 29.11.2013 справу № 22/395 прийнято суддею Дупляк О.М. до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.12.2013.

Представником позивача у судовому засіданні 12.12.2013 надано суду заяву про уточнення позовних вимог б/н від 12.12.2013, відповідно до якої останній, у зв'язку з погашенням відповідачем боргу, просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за теплову енергію у розмірі 107.334,18 грн та стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 28.579,13 грн та 3 % річних в сумі 4.579,64 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивач 23.12.2013 через відділ канцелярії суду подав письмові пояснення б/н від 20.12.2013, в яких зазначив про стан справ № 8/131 та № 8/588.

Позивач також 09.01.2014 через відділ канцелярії суду подав клопотання б/н від 06.01.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів, у тому числі письмового пояснення щодо відсутності у господарському суді чи іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 13.01.2014 справу № 22/395 передано для розгляду судді Бондарчук В.В., у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13.01.2014 справу № 22/395 прийнято суддею Бондарчук В.В. до свого провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 справу № 22/395 передано для розгляду судді Дупляк О.М., у зв'язку з виходом судді Дупляк О.М. з лікарняного.

Ухвалою суду від 23.01.2014 справу № 22/395 прийнято суддею Дупляк О.М. до свого провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014.

У судовому засіданні 27.02.2014 представником позивача надано клопотання б/н від 27.01.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 10.02.2014 представник позивача надав клопотання б/н від 07.02.2014 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2014 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підтвердження належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, призначеного на 10.02.2014, судом до матеріалів справи № 22/395 долучено витяг з реєстру поштових відправлень від 31.01.2014 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом установлено, що 01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - позивач, постачальник) та Державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкових територій «Житлоремфонд» Ватутінського району ЖЕК-1301 (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 690413 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача за період з 01.10.2006 по 01.05.2009 виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунку останнього склала 107.334,18 грн. Разом з цим позивачем також нараховано 28.579,13 грн інфляційної складової боргу та 3 % річних в сумі 4.579,64 грн.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як установлено судом, згідно з відомостями обліку до договору, визначення кількості спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до Договору розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими позивачу Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями 54,42 грн за опалення та гаряче водопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 9, 10 додатку № 2 до Договору відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РВТ-6 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання. Відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі облікових карток та відомостей обліку споживання теплової енергії за період з жовтня 2006 р. по травень 2009 р. підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем суми боргу в цей період за поставлену теплову енергію вартістю 107.334,18 грн.

Судом установлено, що відповідач сплатив позивачу наявну заборгованість у розмірі 107.334,18 грн, що підтверджується довідкою позивача за період з травня по вересень 2009 р. про надходження коштів за спожиту від позивача теплоенергію.

Пунктом 4.4 (абз. 1) постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 92.167,03 грн, погашення якого відбулося в липні - вересні 2009 р., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з цим в абзаці 3 п. 4.4 вказаної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, оскільки, як встановлено судом, відповідачем сплачувалась заборгованість за спірним договором у сумі 107.334,18 грн, згідно з наданою позивачем довідкою про надходження коштів, в період з травня по вересень 2009 р., тобто до звернення позивача з даним позовом (30.06.2009 - дата звернення з позовом згідно з штампом вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва), на підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 15.167,15 грн (6.369,13 грн за травень 2009 р. та 8.798,02 грн за червень 2009 р.).

Позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 28.579,13 грн інфляційних втрат та 4.579,64 грн 3% річних за весь період прострочення (з 01.11.2006 по 01.05.2009).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає, зокрема, в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене вище, в межах заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає стягеннню інфляційні втрати в сумі 28.579,13 грн та 3 % річних в сумі 4.579,64 грн за період з 01.11.2006 по 01.05.2009.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 22/395 в частині стягнення основного боргу в сумі 92.167,03 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187763) інфляційних втрат в сумі 28.579 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 13 коп., 3 % річних в сумі 4.579 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 64 коп. та 2.506 (дві тисячі п'ятсот шість) грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя О.М. Дупляк