Ухвала суду № 37220346, 19.02.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 лютого 2014 року Чернігів Справа № 825/512/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кравченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Міндоходів про зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позов поданий після закінчення строків звернення до суду.

Своє клопотання представник відповідача обґрунтовує наступним.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що спір пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби. Посилання позивача на статтю 233 КзпП України, якою для звернення до суду з позовом про стягнення належної працівникові заробітної плати передбачено необмежений строк, вважає безпідставним та помилковим, оскільки сам законодавець визначив, що строк є необмеженим лише у разі порушення законодавства про оплату праці та у випадку стягнення заробітної плати, а не середнього заробітку. В даному ж випадку, причиною звернення до суду є неправомірне, на думку позивача, несвоєчасне поновлення його на роботі, і ні про які порушення законодавства про оплату праці не йдеться взагалі. Предметом стягнення також є не заробітна плата, а середній заробіток.

Представник позивача в судовому засіданні з приводу заявленого клопотання просив відмовити в його задоволенні.

Суд вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 у справі № 2а/2570/1697/2012 за період з 14.06.2012 по 10.06.2013.

Пунктом 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття публічної служби - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108 необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат

Отже, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 99, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко