Ухвала суду № 37219847, 14.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4307/13 14.11.2013 14.11.2013 14.11.2013

Провадження №22-ц/784/3406/13

Головуючий у першій інстанції Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю:

представника скаржника (відповідача) ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи (позивачки) ОСОБА_4,

представника органу діяльність якого оскаржена Олексенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на ухвалу

Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2013 року

постановлену за скаргою

ОСОБА_6 на дії та бездіяльність державних виконавців Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - державний виконавець Заводський ВДВС, державний виконавець),

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 30 листопада 2009 року розглянуто спір між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 20 грудня 2011 року вказане рішення районного суду в частині виділення у власність позивачки 9/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнення грошової компенсації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

У власність ОСОБА_7 передані будівельні та оздоблювальні матеріали та інше майно, що були використані сторонами при самочинному спорудженні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» зі складом на місці 93/100 часток житлового будинку з магазином, розташованих у АДРЕСА_1 загальною вартістю 523853 грн., перелік яких міститься у матеріалах судової будівельно-технічної експертизи № 120-330 від 9 березня 2010 року.

20 квітня 2012 року за заявою стягувача і на підставі виконавчого листа про передачу у власність ОСОБА_7 будівельних і оздоблювальних матеріалів та іншого майна, яке було використане під час самочинного будівництва магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», було відкрито виконавче провадження Заводським ВДВС.

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця. Він вказував, що рішенням суду його зобов'язано передати будівельні матеріали. Але державний виконавець виходив за адресою АДРЕСА_1 для передачі матеріалів у вигляді приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є неправомірним. Незважаючи на те, що приміщення магазину є окремим об'єктом, на ремонт якого ним використовувалися будівельні матеріали для ремонту, та він повідомляв державних виконавців про готовність передати матеріали в розібраному вигляді за іншою адресою, державний виконавець 2 липня 2013 року склала акт про демонтаж приміщення магазину. Крім того, на думку заявника рішення суду не підлягає примусовому виконанню, оскільки виконане після набрання законної сили рішення про визнання на будівельні матеріали права власності (справа № 490/7256/13-ц).

Посилаючись на викладене, скаржник просив визнати дії державного виконавця Заводського ВДВС по передачі будівельних матеріалів, призначеної на 19 липня 2013 року, протиправними. Також він просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про перевірку наявності майна що належить передати за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язати державного виконавця провести перевірку наявності вказаних матеріалів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2013 року скарга залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, про визнання бездіяльності державного виконавця Заводського ВДВС неправомірною та покласти обов'язок провести перевірку наявності вказаних ним в скарзі будівельних матеріалів в будинку по вул. Кірова, в тому числі шляхом надання відповідного доручення Ленінському ВДВС ММУЮ. На думку апелянта, ухвала постановлена всупереч обставинам справи, судовим рішенням, вимогам процесуального закону та Закону України «Про виконавче провадження».

Представник Заводського ВДВС та представник кредитора (позивачки), заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити ухвалу суду без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу суд встановив, що на виконанні у Заводському ВДВС знаходилося виконавче провадження по виконанню рішення суду в частині передачі будівельних та оздоблювальних матеріалів, які використані при самочинному будівництві магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Дії по примусовому виконанню рішення проводилися за виконавчим листом, виданим на підставі рішення суду. Судове рішення виконувалося з урахуванням постановленої ухвали суду Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2013 року. Вказаною ухвалою державний виконавець зобов'язаний виконати рішення суду в частині передачі матеріалів та іншого майна, яке було використане сторонами під час самочинного будівництва магазину по АДРЕСА_1 за актом передачі, згідно переліку матеріалів відповідно експертизі, з яких складається нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».

У зв'язку з чим, суд дійшов правильного висновку, що немає підстав визнавати неправомірними дії держаного виконавця Заводського ВДВС щодо організації примусового виконання судового рішення без участі боржника, за адресою АДРЕСА_1. Також є правильними висновки суду про відсутність підстав визнавати, що державний виконавець допустил неправомірну бездіяльність при виконанні рішення суду.

Правова оцінка дій учасників виконавчого провадження з точки зору законодавства, що регулює виконання судового рішення, обґрунтована, а доводи апелянта суперечать викладеному вище та судовим рішенням.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: