Рішення № 37219443, 14.02.2014, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

262/7452/13-ц

2/262/257/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року

Пролетарський районний суд м.Донецька у складі

головуючої судді Кирилюк Н.А.

при секретарі Кузнецовій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна компанія "Громада" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої підприємству

встановив:

позивач звернувся з вказаним позовом, в якому вказав, що відповідач перебував з ним у трудових відносинах, працюючи водієм, під час виконання яких, керуючи автомобілем МАЗ 533702, д/н НОМЕР_3 06.09.2012 року о 7 годині 30 хвилин, рухаючись по вул.Челюскінцев у м.Донецьку, при зміні напрямку руху, не впевнився у безпеці маневру, не врахував дорожні умови та вчинив зіткнення з автомобілем ВАЗ д/н НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_2, який був травмований. Відповідно до рішення суду з позивача на користь потерпілого в ДТП стягнуто 3000 грн., в тому числі 470 грн. - сума матеріальної шкоди, та 2529,30 грн. - компенсація за моральну шкоду. Просив стягнути суму, що сплачена на корсить потерпілого, в порядку регреса з відповідача, який визнаний винним у ДТП та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні обгрунтуванню позовної заяви.

Відповідач заперечував проти позову, вказавши, що мирова угода, що була укладена у справі за позовом потерпілого в ДТП, зобов'язувала його сплатити 1500 грн. у якості компенсації за спричинену моральну шкоду. Він свої зобов'язання виконав, а сплачувати суму, яку позивач сплатив потерпілому він не зобов'язаний.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається, між сторонами виникли відносини, що регулюється Кодексом законів про працю України.

Стаття 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення, покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтреси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише у межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіянної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Стаття 132 КЗпП України передбачає, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації при виконанні трудових обов"язків, працівники, з вини яких заподіно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до ст.134 КЗпП України визначено випадки, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини підприємству, установі, організації, а саме: між працівником та підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості та інших цінностей, переданих йому для збереження або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоду завдано діями працівника, які мають однаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції); відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків, службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні праціника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (вуписком), перевезенням або застосування у процесі виробництва переданиї їм цінностей.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 при матеріальній відповідальності в межах середнього заробітку, він визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацюваний час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу від 07.08.2012 № 105-к на посаду водія прийнято ОСОБА_1 з іспитовим строком 2 місяця (а.с.3).

30 серпня 2012 року видано наказ про звільнення позивача за власним бажанням з 12.09.2012 року (а.с.4).

Між працівником ОСОБА_1 та ТОВ ЕК "Громада" укладено договір б/н від 07.08.2012 року про матеріальну відповідальність , відповідно до якого працівник, який займає посаду водія приймає на себе зобов'язання щодо повної матеріальної відповідальності за збереження ввірених підприємством матеріальних цінностей, та у зв"язку з вищенаведеним зобов'язується обережно ставитися до речей підприємства, які надані йому для збереження, використання або для іншої мети та приймати усі необхідні заходи щодо збереження ввірених йому речей; своєчасно повідомляти уповноважений орган підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню збереження наданих працівникові матеріальних цінностей; після закінчення робочої зміни, повернути матеріальні цінності підприємству, надані працівнику для виконання ним своїх трудових обов"язків у стані, не гіршому, аніж на момент прийняття. Відповідно до 3 пункту договору у разі незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди та її відшкодування проводиться згідно діючого законодавства України (а.с.28).

Відповідно до наказу № 119/10 від 03 вересня 2012 року за ОСОБА_1 було закріплено автомобіль марки МАЗ 2011 р.в. р/н НОМЕР_3 (а.с.25).

Пролетарським районним судом м.Донецька, встановлено, що 06.09.2012 року о 07.30 у м.Донецьку по вул.Челюскінців, 276 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "МАЗ 533702", державний номер НОМЕР_3, при зміні напрямку руху, не переконався у безпеці, не врахував дорожні умови, та скоїв зіткнення з автомобілем "ВАЗ" державний номер НОМЕР_6, в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, тим самим ОСОБА_1 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України. (а.с.5).

Як вбачається з копії ухвали Київського районного суду м.Донецька у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ТОВ "Спілка заводів важкого машинобудування", ПрАТ "НФСК "Добробут" про відшкодування шкоди, завданої ДТП, визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та представником ТОВ ЕК "Громада" ОСОБА_4 Умовами вказаної угоди було те, що позивач відмовляється від подальшого розгляду справи, а відповідач ОСОБА_1 виплачує йому грошову суму у розмірі 1500 грн. на час підписання угоди, ТОВ ЕК "Громада" відшкодовує шкоду, завдану працівником підприємства ОСОБА_5 при ДТП у розмірі 3000 грн. (а.6).

З платіжного доручення від 26.07.2013 року видно, що ТОВ ЕК "Громада" сплатила на рахунок ОСОБА_2 відповідно до постанови суду 26.06.2012 року 3000 грн. (а.с.7).

Таким чином, з огляду на те, що діями відповідача завдано шкоди підприємству у вигляді проведення зайвих грошових виплат, викликаних порушенням працівником обов'язків, а також враховуючи, що відсутні правові підстави стягувати з відповідача шкоду у повному розмірі, суд стягує завдану шкоду у розмірі 2077 грн.47 коп., а саме середній заробіток, враховуючи, що особа працювала 2 місяці та отримала за цей період заробітну плату у розмірі 4159 грн.93.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 213, 215,218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна компанія "Громада" до ОСОБА_1 про стягнення завданої шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_5, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічна компанія "Громада" (ІК з ЄДР 35729859, м.Донецьк, смт. Ларино, вул.Горько, 58, р/р 26001305440074 в ТВБВ 10004/043 ФИЛ ДОУ ТА Ощадбанк м.Донецьк, МФО 335106) шкоду, завдану підприємству у розмірі 2077 грн.47 коп., судові витрати у розмірі 229 грн.40 коп., всього 2306 грн.87 коп.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляціної скарги, рішення якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст виготовлений 19 лютого 2014 року.

Суддя

14.02.2014 року