Ухвала суду № 37217242, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 818/8103/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 818/8103/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія"

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвалія" (далі - позивач, ТОВ "Конвалія"), звернувся до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Шосткинської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Конвалія», здійсненої на підставі наказу № 316 від 14 травня 2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Конвалія» код ЄДРПОУ 14024122»;

- визнати протиправними дії Шосткинської ОДПІ щодо складання акту перевірки ТОВ «Конвалія» від 23.05.2013 р. № 487/22-005/14024122;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ від 02.08.2013 р. № 0000262201 про збільшення ТОВ «Конвалія» грошового зобов'язання з ПДВ на суму 168445 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 42111 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Конвалія". В результаті проведення перевірки складено акт, на підставі висновків якого відповідачем виписано спірне податкове повідомлення-рішення. Із зазначеним податковим повідомленням - рішенням ТОВ "Конвалія" не погоджується, вважає його такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, всі правочини, вчинені ТОВ "Конвалія", відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства України. Також звертав увагу на те, що наказ про проведення перевірки скасований судом, підстав для проведення позапланової перевірки у відповідача не було.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.13 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" до Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, дій щодо складання акту перевірки протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Шосткинською ОДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ "Украдор" за період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. , за результатами якої складено акт від 23.05.2013р. №487/22-005/14024122 (а.с.13-17) (далі - акт перевірки).

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013р. №0000262201 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 168445 основного платежу, 42111грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.30).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки, відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013р. №0000262201 року відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та дій щодо складання акту перевірки протиправними, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, у відповідача наявні правові та законні підстави для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлені факти, що свідчать про можливі порушення. В даному випадку для цього і існує наявна необхідність щодо виявлення або спростування певних фактів, шляхом проведення перевірки.

Згідно до вимог пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Рішення про призначення позапланової виїзної перевірки приймається керівником податкового органу за наявності підстав передбачених ст. 78 Податкового кодексу України, якою, зокрема, визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом № 316 від 14.05.2013р. було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Конвалія".

Даний наказ є формою реалізації суб'єкта владних повноважень своїх владних управлінських функцій, який надає право на проведення перевірки та на підставі якого така проводиться.

Враховуючи те, що на час проведення перевірки з 15.05.2013р. по 17.05.2013р. наказ від 316 від 14.05.2013 р. не був скасований Шосткінська ОДПІ проводила перевірку на правових підставах.

При цьому, наказ на перевірку є актом індивідуальної дії, який після його виконання вичерпав свою дію, податкова інспекція склала акт перевірки, винесла податкове повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження в межах даної справи.

Слід звернути увагу позивача на те, що податковим органом дійсно вже перевірявся аналогічний період діяльності ТОВ "Конвалія" у 2012 р., про що складено акт від 04.07.2012р., але згідно висновків акту перевірки зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарської діяльності, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до ст. 78, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та дій щодо складання акту перевірки протиправними визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно винесеного спірного податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013р. №0000262201 (а.с.30), колегією суддів встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що правовою підставою для нарахування грошового зобов'язання в розмірі 168445 грн. податку на додану вартість Шосткінська ОДПІ визначила безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Украдор" у квітні 2012р.

Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Конвалія" та ТОВ "Украдор" був укладений договір №1 від 30.03.2012р. поставки нафтопродуктів, згідно якого ТОВ "Украдор" зобов'язується передати у власність ТОВ "Конвалія" нафтопродукти в асортименті, найменування, ціна, кількість та загальна вартість якого визначається в рахунках-фактурах або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору(а.с.39).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (передано на складі постачальника).

Як докази реального виконання угоди, представником позивача до суду першої інстанції надано накладні на поставку товару від 28.04.2012р. №3,4,5 (а.с.40-42), рахунки - фактури (а.с.43-45), платіжні доручення (а.с.46-50), податкові накладні від 28.04.2012р. (а.с.52-54).

Відповідно умов договору, товар повинен бути переданий зі складу постачальника, тобто ТОВ "Украдор", натомість, як зазначив представник позивача, товар зберігався на складі іншої особи - МПП "Рай", який є директором і ТОВ "Конвалія" і МПП "Рай".

Згідно наданих представником документів неможливо встановити факт передачі товару від ТОВ "Украдор" до ТОВ "Конвалія", і в подальшому реалізацію від ТОВ "Конвалія" до ТОВ "Конвалія-Ш",

В суді першої інстанції представник позивача зазначив, що 28.04.2012р. товар ТОВ "Конвалія" було реалізовано ТОВ "Конвалія-Ш", при цьому встановити особу, яка отримала товар неможливо, в накладних міститься лише підпис невідомої особи (а.с.71-72).

Відповідно до ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.5, 6 ст.267 Цивільного кодексу України).

Жодні докази на підтвердження внутрішнього переміщення товару (нафтопродуктів) в межах складу МПП "Рай" від продавця - ТОВ "Украдор" до покупця - ТОВ "Конвалія" відсутні.

Позивачем не надано документів на підтвердження перевірки якості пального, як того вимагає п. 2.1.1 Договору зберігання, укладеного між МПП "Рай" та ТОВ "Украдор" та ТОВ "Конвалія" (а.с.145,147), в наданих документах зазначено лише загальну кількість та ціну товару.

При цьому слід зазначити, що Інструкція з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердж. Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року N 271/121, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за N 762/14029, поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Як свідчать надані відповідачем документи, зокрема, акт зустрічної перевірки ТОВ "Украдор" від 02.11.2012р. (а.с.92-138), 28.04.2012р. ТОВ "Конвалія-Ш" було виписано податкові та видаткові накладні про постачання ПММ до ТОВ "Украдор", в цей же день ТОВ "Украдор" виписало податкові та видаткові накладні про постачання ПММ позивачу, позивач в цей же дань виписало податкові та видаткові накладні про постачання товару ТОВ "Конвалія-Ш", яке знову ж в один день виписало податкові та видаткові накладні про постачання ПММ ТОВ "Украдор".

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони і з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями п.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержанню на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договорами, укладеними між ТОВ "Украдор" та ТОВ "Конвалія" .

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистика та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Украдор", колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні), всупереч приписам ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій між ТОВ " Конвалія "" та ТОВ "Украдор".

Враховуючи відсутність належних доказів реальності господарських операцій з поставки ТОВ "Украдор" нафтопродуктів позивачеві, колегія суддів приходить до висновку, що наявність видаткових та податкових накладних не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за спірною угодою по зазначеним контрагентом.

Враховуючи зазначені факти, надані позивачем докази на підтвердження реальності угоди, є простим документообігом, а не доказовою базою обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу, які викладенні в акті перевірки, відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013р. №0000262201 року відповідає нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 05.12.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвалія" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013р. по справі № 818/8103/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.