Ухвала суду № 37217234, 03.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 р.Справа № 818/7495/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариство "Сумихімпром", Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 818/7495/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митницї Міндоходів

про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

21.08.2013 року, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивачі) звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача від 22.02.2013 року №805130000/2013/000036/1 про коригування митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого мита у розмірі 27 506,31 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 280 564,38 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року позов було задоволено частково.

Скасовано рішення відповідача від 22.02.2013 року №805130000/2013/000036/1 про коригування митної вартості товарів.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

Зазначає, що відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення сум надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Митного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що для митного оформлення позивачем сирійського фосфату кальцію змеленого було надана декларація №805130000/2013/001715 від 20.02.2013 року з зазначенням ціни товару 11 919 401,39 грн. (1491230,00 доларів за курсом долару США 7,993).

22.02.2013 року відповідачем було прийнято рішення №805130000/2013/000036/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 145, 00 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

22.02.2013 року відповідачем була видана картка відмови у прийняття митної декларації митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00028.

За результатами розгляду заяви позивача зазначений товар був випущений у вільний обіг на підставі митної декларації від 04.03.2013 року №805130000/2013/002244 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом.

Крім цього, позивачем забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визаченою декларантом та сумою митних платежів, шляхом надання гарантії у вигляді грошової застави на депозитний рахунок митниці у розмірі 308 070,69 грн., яка перерахована до Державного бюджету України оскільки позивачем не була підтверджена заявлена митна вартість товару.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ч.1.3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ст. 49 МК України митною вартість товарів, які переміщають через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 5 статті 58 МК України каже, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Ч.3 ст.58 МК України зазначає,що жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ч.6 ст.54 МК України каже,що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості

Ч.9,2 ст.58 МК України зазначає,що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні;

розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

У приписів ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Матеріали справи свідчать про те, що в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з компанією "Tolexis International Limited" з якою був укладений контракт №1409 RPD про поставку фосфариту виробництва Сирія в кількості 300 000 метричних тон.

Для митного оформлення до митної декларації позивачем були надані наступні документи, а саме:

картка облвку особи, яка здійснює операції з товарами від 13.11.2012 року №805/2012/0000152; контракт від 14.09.2013 року №1409 RPT, додаткові угоди №№3,4 до контракту №1409 RPT, рахунок-фактура (інвойс) від 05.02.2013 року №02066, коносамент №1 від 03.02.2013 року, залізничні накладні від 16.02.2013 року №42134924, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 03.02.2013 року, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2721 від 14.02.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2721 від 16.02.2013 року, декларацію про походження товару №02066 від 05.02.2013 року.

Митним органом були витребувані додаткові документи для визначення митної вартості товару.

Позивачем був наданий лист ДП "Укрпромзовнішекпертиза" від 21.02.2013 року.

Свою позицію про те, що заявлена ціна товару не перевищувала вартість оплаченого товару, позивач підтверджує платіжними дорученнями від 15.03.2013 року №117 та від 18.03.2013 року №121, та залізничними накладними від 16.02.2013 року №42134924, від 14.02.2013 року №42103481, від 13.02.2013 року №42077305, від 12.02.2013 року №42060897.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованність тверджень позивача про те, що згідно до митної декларації від 20.20.2013 року №805130000/2013/001715 кількість заявленого до митного оформлення товару становила 11471000 кг, вартість 1491230,00 доларів США (1199401,39 грн.), тому вартість фосфоритів за одну метричну тону складє 130,00 доларів США, що співпадає з ціною товару за тону метричну, вказаній як у додатковій угоді №4 від 25.01.2013 року до контракту №1409 RPT і в рахунку-фактурі (інвойсі) від 05.02.2013 року №02066.

Таким чином, колегія суддів, вважає що відповідачем не могло бути застосований другорядний метод визначення вартості товару.

Посилання апеляційної скарги відповідача про те, що на час пред"явлення до митного органу партії товару на момент подачі митної декларації ціна вже була сплачена, а тому розмір реальної (фактичної) митної вартості товарів мав підтверджуватися відповідними платіжними дорученнями із посиланням на реквізити рахунку-фактури, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки окаржуване рішення не містить посилань на зазначену причину для його постановлення.

Стосовно частини позовних вимог стягнення з Державного бюджету України 27 056,31 грн. надмірно сплаченого мита та 280564,38 грн. надмірно сплаченого податку на додану вартість, то колегія суддів зауважує наступне.

За правилами частини 1 ст.54 Миного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частина 3 вказаної вище статті каже, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів у зв"язку з порушенням визначеного статею 55 МК порядку її визначення.

Аналізуючи приписи статей 54,55 МК України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд встановивши протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з Державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Апеляційна скарга позивача не містить спростувань вказаних висновків суду.

Судом першої інстанції були правильно з"ясуовані обставини справи, що мають значення для справи, застосовані норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Сумихімпром", Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.10.2013р. по справі № 818/7495/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.02.2014 р.