Постанова № 37217118, 11.02.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 907/924/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Марко Р.І.

при секретарі судового засідання І.Борщ

від позивача - Кич А. М. ( представник за довіреністю)

від відповідача( скаржник) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд", б/н від 12.12.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 р. (суддя В.В. Мокану)

у справі № 907/924/13

за позовом Приватного Підприємства "Застава", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд", с. Розівка Закарпатська область,

про стягнення 62 964,0 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 року у справі № 907/924/13 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт Вуд" на користь приватного підприємства „Застава» 62964 грн. заборгованості за товар згідно договору купівлі - продажу № 27 від 18.05.2011 року, а також 1720 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач, отримавши товар за укладеним договором купівлі - продажу, не оплатив його, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Разом з тим, конклюдентними діями відповідача, які полягають у врахуванні сум вартості товару по спірних накладних при визначенні сум податкового кредиту по ПДВ та зверненні до адміністративного суду з позовом, у якому наголошено на виконанні договору з боку ПП „Застава", зокрема, здійсненні поставки по накладних, що є предметом вимог у даній справі, підтверджено отримання відповідачем товару по спірних у даній справі накладних.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що суд першої інстанції повинен був зупинити розгляд даної справи до винесення рішення у справі за апеляційною скаргою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 року по справі за позовом ТОВ «Еліт Вуд» про скасування податкового повідомлення рішення, оскільки в ході розгляду згаданої справи могли бути встановлені факти, що могли мати істотне значення для вирішення даної справи, зокрема факт здійснення поставки товарів за договором купівлі - продажу № 27 від 18.05.2011 року. Крім того, вищевказана постанова не могла бути застосована судом першої інстанції при вирішенні даного спору з підстав ненабрання нею законної сили.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Заяви про відкладення розгляду справи не подавав.

Апеляційним господарським судом явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Приписами ст.ст. 22, 28 ГПК України зазначено, що брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком, та коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується. Крім того, у відповідності до ст.77 ГПК України, суд має право, а не зобов'язаний відкласти розгляд справи.

Відтак, апеляційний господарський суд, з врахуванням згоди представника позивача, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між приватним підприємством „Застава" та товариством з обмеженою відповідальністю „Еліт Вуд" 18.05.2011 року був укладений договір купівлі - продажу № 27 (надалі - Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця дошку із свіжо пиляної деревини згідно специфікації, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити товар; кількість, якість, технічні характеристики товару передбачено у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Умовами договору передбачено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з моменту прийому товару на складі покупця та складання акту прийому - передачі товару, а також отримання від постачальника накладної на поставлений товар та рахунку (п. 4.1).

Сторонами узгоджено, що здача - прийняття товару здійснюється на основі видаткової накладної й акту прийому - передачі, який підписується сторонами; акт прийому - передачі складається у двох екземплярах по одному для кожної сторони; разом з актом прийому - передачі товару постачальник передає покупцю наступну документацію: видаткову накладну, податкову накладну, карантинний сертифікат, рахунок - фактуру, детальну специфікацію та інші документи, що дозволяють вивіз товару за межі області (п. 6.1).

На виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 341 764 грн. 50 коп. по наступних видаткових накладних: № ВН - 21/05 від 21.05.2011 року на суму 25002 грн., № ВН - 22/06 від 22.06.2011 року на суму 25755 грн., № ВН - 09/08 від 09.08.2011 року на суму 28575 грн., № ВН -19/08 від 19.08.2011 року на суму 27778 грн.50 коп., № ВН - 30/08 від 30.08.2011 року на суму 23175 грн., № ВН - 01/09 від 01.09.2011 року на суму 25587 грн., № ВН - 02/09 від 02.09.2011 року на суму 24487 грн.50 коп., № ВН - 21/09 від 21.09.2011 року на суму 20733 грн., № ВН - 04/10 від 04.10.2011 року на суму 21838 грн. 50 коп., № ВН - 04/10 від 04.10.2011 року на суму 31099 грн. 50 коп., № ВН - 14/10 від 14.10.2011 року на суму 24771 грн., № ВН - 08/12 від 08.12.2011 року на суму 16989 грн., № ВН - 10/12 від 10.12.2011 року на суму 18259 грн. 50 коп., № ВН - 14/12 від 14.12.2011 року на суму 19009 грн. 50 коп., № ВН - 17/12 від 17.12.2011 року на суму 8704 грн. 50 коп.

Оригінали видаткових накладних, підписаних представниками обох сторін без зауважень, містяться у матеріалах справи.

Оплату товару відповідачем здійснено частково в сумі 278 800,0 грн. Факт оплати підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень відповідача (арк. справи №№ 138 - 152 Т.1) та копіями виписок по особовому рахунку позивача (арк. справи №№ 99 - 111 Т.1).

Неоплаченим є товар по накладних № ВН - 08/12 від 08.12.2011 року на суму 16989 грн., № ВН - 10/12 від 10.12.2011 року на суму 18259 грн. 50 коп., № ВН - 14/12 від 14.12.2011 року на суму 19009 грн. 50 коп., № ВН - 17/12 від 17.12.2011 року на суму 8704 грн. 50 коп., крім того, до суми недоплати включено залишок заборгованості станом на 01.12.2011 року в розмірі 1 грн. 50 коп.

Сума недоплати покупця за отриманий товар складає 62 964,0 грн. та становить предмет позову у даній справі.

Заборгованість ТОВ „Еліт Вуд" перед ПП „Застава" в сумі 62964,0 грн. також підтверджена двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 року, факт підписання якого відповідачем не заперечується (а.с. 98 Т.1).

Станом на момент розгляду спору в апеляційному порядку, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаного боргу.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Встановлено, що акти прийому - передачі товару сторонами згідно умов договору не укладались. На підтвердження факту передачі товару позивачем долучено до матеріалів справи оригінали всіх видаткових накладних, оригінали товарно - транспортних накладних на доставку товару, рахунки - фактури.

Умовами договору передбачено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з моменту прийому товару на складі покупця та складання акту прийому - передачі товару, а також отримання від постачальника накладної на поставлений товар та рахунку (п. 4.1).

Відтак, в межах господарських відносин між сторонами за укладеним Договором відповідачем частина товару була оплачена і без складення актів прийому - передачі товарів на підставі наявних видаткових накладних згідно п.4.1. Договору та виставлених рахунків.

Відповідач зазначає, що у всіх видаткових накладних не зазначені прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - отриманні товару від покупця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всі накладні містять відтиски печаток обох сторін. Слід зазначити, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки юридичної особи на документі, вчиненому в письмовій формі. Наявність печатки юридичної особи на спірному документі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу. (постанови Вищого господарського суду України від 13.03.2013 року у справі № 5028/7/17/2013, від 29 травня 2013 року у справі № 18/37/2012/5003).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права»).

В даному випадку, відповідач не заперечив факту одержання товару по спірних видаткових накладних та не спростував факту неоплати отриманого від позивача товару за видатковими накладними.

Заперечення відповідача проти задоволення позову ґрунтуються в основному на висновках Ужгородської МДПІ, викладених у акті перевірки від 06.03.2013 року № 365/22-0/33868861, яким встановлено завищення ТОВ «Еліт Вуд» податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП „Застава" у сумі 22742 грн., що мало наслідком прийняття податкових повідомлень - рішень від 21.03.2013 року.

Однак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним і допустимим доказом порушення відповідачем саме договірних зобов'язань між сторонами. Такий оцінюється лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, скаржник у своїй апеляційній заяві зазначає, що господарський суд першої інстанції у своєму рішенні про задоволення позову керувався Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.06.13 року по справі № 8074/997/13-а за позовом ТОВ «Еліт Вуд» про скасування податкового повідомлення - рішення, однак вказана постанова не набрала законної сили, оскільки була оскаржена протилежною стороною, докази чого містяться у даній справі.

З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в будь якому випадку факти, встановлені рішенням адміністративного суду у адміністративній справі, не матимуть преюдиціального значення для даного господарського спору, факти, зазначені в ньому, підлягатимуть доказуванню у загальному порядку.

Крім того, факт здійснення поставки товарів за договором купівлі - продажу не може встановлюватися у адміністративній справі за адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку наявні достатні та допустимі докази для самостійного вирішення господарськими судами питання щодо здійснення поставки товарів за договором купівлі - продажу № 27 від 18 травня 2011 року в межах даного спору про стягнення боргу за договором купівлі - продажу № 27 від 18 травня 2011 року.

Водночас, апеляційний господарський суд вважає, що факт здійснення поставки товарів за договором купівлі - продажу № 27 від 18 травня 2011 року є підтвердженим належними та допустимими доказами у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача 62964,0 грн. заборгованості за товар згідно договору купівлі - продажу № 27 від 18.05.2011 року.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 року у справі № 907/924/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вуд", б/н від 12.12.2013 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Марко Р.І.