Ухвала суду № 37217059, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/23504/13

17.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУГАНСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ “МАРШАЛ”

до публічного акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ”

про стягнення 191.571,32 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛУГАНСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ “МАРШАЛ” звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ” про стягнення з останнього заборгованості в сумі 191.571,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 927/23504/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 927/23504/13 позов задоволено повністю.

13 лютого 2014 року до господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУГАНСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ “МАРШАЛ” від 11.02.2014 № 4 про забезпечення позову (далі – заява).

Позивач свою заяву мотивує тим, що відповідач протягом пів року не виконує свої грошові зобов’язання за договором поставки від 14.06.2013 і навмисно ухиляється від виконання і затягує час до моменту здійснення оплати отриманого ним товару в сумі 189.388,80 грн.

Таким чином, на думку позивача наведена вище обставина може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (далі – Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд, дослідивши заяву позивача та додані до неї документи, дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, оскільки саме лише припущення про можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення без підтвердження даних обставин відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Отже, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти, які належать відповідачеві.

Таким чином, керуючись ст.ст. 66, 67, 89 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУГАНСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ “МАРШАЛ” про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать публічному акціонерному товариству “УКРГАЗВИДОБУВАННЯ”, відмовити.

Суддя С.В. Балац