Рішення № 37217055, 10.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24836/13 10.02.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Торговий Альянс Норд»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн»Простягнення 424 309,28 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дроздов А.І - дов. № б/н від 03.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Альянс Норд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою «Вікотек Дистриб'юшн» про стягнення 381 192,56 грн. основного боргу, 12 574,31 грн. пені, 1 524,77 грн. інфляційних нарахувань, 29 017,64 грн. тридцять відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № ТАН-950 від 03.07.2013 р.

Ухвалою суду від 23.12.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.01.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а в судовому засіданні 24.01.2013 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги в частині основного боргу визнав.

У судовому засіданні 24.01.2014 р. на підставі статті 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 10.02.2014 р.

Представник позивача у судовому 10.02.2014 р. надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2014 р. не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у даному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Торговий Альянс Норд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» (покупець) 03.07.2013 року було укладено договір купівлі-продажу № ТАН-950, відповідно до пункту 1.2 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві побутову техніку, у кількості в асортименті та по цінам, що зазначені у власних прайс-листах продавця, або додатках до договору та остаточно узгоджуються в накладних, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.4 вище зазначеного договору вказано, що товар, що є власністю продавця, передається за місцезнаходженням складу продавця в регіоні знаходження покупця на його вибір.

Відповідно до п. 1.5 договору, загальна кількість товару, що є предметом даного договору, його часткове співвідношення (асортимент) за групами, видами, марками та типами узгоджуються сторонами засобами факсимільного, телефонного зв'язку або засобами електронної пошти та остаточно визначаються сторонами у накладних.

Згідно з п 3.1 договору, приймання товару за кількістю та асортиментом здійснюється відповідно до видаткової накладної.

Умовами п. 3.2 договору встановлено, що датою передачі товару покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар. Перехід права власності на товар, що продається на умовах стовідсоткової попередньої оплати відбувається в момент його передачі від продавця до покупця. Право власності на товар, що продається на умовах відстрочення оплати, переходить від продавця до покупця з моменту повної оплати вартості товару.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар згідно до умов розрахунків, зазначених у відповідних додатках до договору та остаточно узгоджених у розрахункових документах, що є невід'ємними частинами цього договору, за домовленістю сторін по одній із наступних умов:

5.1.1. Попередня оплата повної суми вартості товару;

5.1.2. Відстрочення оплати на строк, що не перевищує 45 (сорок п'ять) календарних днів від дати придбання (передачі) товару покупцю за цим договором.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що в усіх випадках, коли товар придбається без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити його не пізніше 45 календарних дні з дати придбання (передачі) товару за цим договором.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору купівлі-продажу № ТАН-950 від 03.07.2013 р. на адресу відповідача було поставлено товар на загальну суму 381 192,56 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем у строки передбачені умовами договору, не було здійснено оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 381 192,56 грн.

23.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення існуючої заборгованості. Зазначена вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 381 192,56 грн. основного боргу, 12 574,31 грн. пені, 1 524,77 грн. інфляційних нарахувань, 29 017,64 грн. тридцять відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № ТАН-950 від 03.07.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що в усіх випадках, коли товар придбається без попередньої оплати, покупець зобов'язаний оплатити його не пізніше 45 календарних дні з дати придбання (передачі) товару за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі видаткових накладних № 1619 від 10.07.2013 р., № 1620 від 10.07.2013 р., № 1731 від 12.07.2013 р. та № 1732 від 12.07.2013 р. було поставлено на адресу покупця товар на загальну суму 381 192,56 грн. В свою чергу, відповідачем оплата по зазначених накладних здійснена не була, у зв'язку з чим заборгованість складає 381 192,56 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 381 192,56 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 12 574,31 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати товару, поставленого на умовах відстрочення платежу, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.4 договору, на підставі пункту 6 ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, сторони домовились, що нарахування пені, що передбачена у п. 6.2 та п. 6.3 цього договору здійснюється протягом всього часу за який зобов'язання не було виконане належним чином.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 12 574,31 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 29 017,64 грн. тридцять відсотків річних та 1 524,77 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 6.3 договору встановлено, що відповідно до ч. 2 статті 625 цивільного кодексу України сторони встановили, що покупець, що прострочив зобов'язання щодо оплати товару, поставленого на умовах відстрочення оплати, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити тридцять процентів річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 30 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 30 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 29 017,64 грн. та 1 524,77 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек Дистриб'юшн» (місцезнаходження: 04074, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Новобазарська, 2/6, корпус 2, код ЄДРПОУ 38119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Альянс Норд» (місцезнаходження: 83112, м. Донецьк, просп. Жуковського, 2, код ЄДРПОУ 32289675) 381 192 (триста вісімдесят одну тисячу сто дев'яносто дві) грн. 56 коп. основного боргу, 12 574 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. пені, 29 017 (двадцять дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 64 коп. три відсотки річних, 1 524 (одну тисячу п'ятсот двадцять чотири) грн. 77 коп. інфляційних нарахувань та 8 486 (вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 19 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.