Рішення № 37215021, 13.02.2014, Київський районний суд м. Сімферополя

Київський районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/759/14-ц

Номер провадження 2/123/861/2014

13.02.2014 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі - Берденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що в період часу з 07.09.1958 року по 31.10.2012 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем по справі.

За час сумісного життя, 10 липня 1998 року рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 884 було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0300 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110100000:02:015:0237.

Позивачка просить поділити зазначену земельну ділянку визнавши право власності на неї за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частці за кожним.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала в повному об'ємі.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що у справі маються належні докази, причини відсутності не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України..

Вислухав позивача, дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 полягали в зареєстрованому шлюбі з 07.09.1958 року (а.с.8).

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 31 жовтня 2012 року шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 9).

За час сумісного подружнього життя останні мали загальний бюджет, вели сумісне господарство, що не було спростоване останніми. Так, за час спільного життя, ОСОБА_2, 10 липня 1998 року рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 884 було передано у власність земельну ділянку, площею 0,0300 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110100000:02:015:0237, що підтверджується відповідним Державним актом на право власності на земельну ділянку від 04.06.2009 року (а.с.10).

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до пунктів 23-24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про права на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спального майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає розділу, включається сумісне майно подружжя, що є у них в наявності на момент розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При розділі майна враховуються борги подружжя і правовідносини за зобов'язаннями, які виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК).

Таким чином, об'єктом права загальної сумісної власності є зазначена вище земельна ділянка. Враховуючі наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення в повному об'ємі.

На підставі викладеного, ст. 60-72 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати земельну ділянку загальною площею 0,0300 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110100000:02:015:0237, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Поділити земельну ділянку загальною площею 0,0300 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110100000:02:015:0237, визнавши право власності на неї за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по ? частці за кожним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані із спалою судового збору в розмірі 243,60 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем через Київський районний суд м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя Тонкоголосюк О. В.