Постанова № 37212652, 18.02.2014, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1580/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 рокум. Острог12 год. 10 хв.

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Лєщенко І.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача прокуратури Запорізької області Самолюка Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Запорізької області про визнання нечинними рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

в Острозький районний суд з позовом до прокуратури Запорізької області про визнання нечинними рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди звернувся ОСОБА_1 Під час розгляду справи шляхом зменшення та зміни позовних вимог, відмови від частини позовних вимог та прохання залишити частину позовних вимог без розгляду, в остаточній редакції позову просить стягнути з прокуратури Запорізької області на свою користь 3834 грн. 35 коп. недоплаченої грошової допомоги, 6864 грн. 49 коп. заробітної плати, 2585 грн. 16 коп. недоплаченої компенсації за невикористану відпустку, 7777 грн. 06 коп. компенсації втрат грошових доходів, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати, а також зобов'язати прокуратуру Запорізької області нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

Зазначив, що наказом прокурора Рівненської області від 30.06.1993 № 117 був призначений на посаду помічника прокурора Острозького району Рівненської області, а 22.01.2007 року наказом прокурора Запорізької області був звільнений з роботи з органів прокуратури за власним бажанням з посади старшого помічника прокурора Запорізької області з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень і його стаж роботи в органах прокуратури складає 13 років 6 місяців 23 дні.

Посилаючись на ст.. 501 Закону України "Про прокуратуру", вважає, що йому мала бути виплачена грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повен рік роботи прокурором, та зазначаючи, що в органах прокуратури пропрацював повних 13 років, а пенсія йому обчислена з середньомісячного заробітку 4511 грн., вважає, що розмір належної йому грошової допомоги є недоплаченим, а тому просить стягнути її з відповідача в розмірі 3834 грн. 35 коп.

Окрім цього зазначає, що наказом прокурора Запорізької області від 22.01.2007 № 28-1 він за власним бажанням звільнений з органів прокуратури з посади старшого помічника прокурора Запорізької області з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень та при цьому відповідачем щодо нього порушено вимоги законодавства про працю України у сфері публічно-правових відносин. Зокрема зазначив, що в порушення ст.. 116 КЗпП в день звільнення з ним по даний час повністю не проведений розрахунок та не донараховано заробітну плату у розмірі 6864 грн. 49 коп., не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2585 грн. 16 коп., які підлягають стягненню разом зі стягненням компенсації втрати частини заробітку за неповне проведення розрахунку при звільненні в сумі 7777 грн. 06 коп. Одночасно зазначає, що прокуратурою Запорізької області йому безпідставно не виплачено заробітну плату за період з 13.11.2006 року 20.01.2007 року, у зв'язку з час просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за вказаний період з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

Вказуючи на те, що грубими порушеннями трудового законодавства та законодавства про звернення громадян з боку прокуратури Запорізької області йому спричинено моральну шкоду у вигляді хвилювання, невизначеності, відсутності засобів до існування сім'ї, погіршення стану здоров'я, що обумовило необхідність тривалого лікування, приниження честі та гідності як працівника прокуратури і юриста, ділової репутації, оскільки справедливість його правової позиції була доведена лише через тривалий проміжок часу, що негативно позначилось на його стосунках з оточуючими, колегами по роботі і керівництвом прокуратури області, просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та судові витрати, в тому числі 10000 грн. за надання правової допомоги, витрати на сплату судового збору на суму 2503 грн. 40 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1800 грн. оплати за експертизу, поштові витрати.

Відповідач прокуратура Запорізької області позов не визнала оскільки вважає, що при виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 діяла в межах закону, так як останній звільнений з органів прокуратури Запорізької області 22.01.2007 року за власним бажанням і з ним було проведено повний розрахунок. При звільненні йому була нарахована та сплачена компенсація за невикористану відпустку тривалістю 36 календарних днів.

Вважає, що обов'язок виплати грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожний повний рік роботи в прокуратурі на момент її призначення, в прокуратури Запорізької області виник з 26.01.2009 року - коли вона була повідомлена управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області про призначення пенсії ОСОБА_1 та вважає, що така виплата повинна бути проведена за 12 повних років роботи позивача в прокуратурі, що і було зроблено шляхом виплати ОСОБА_1 54132 грн. з утриманням 8119 грн. 80 коп. податку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. На доведення позову пояснив, що відповідно до ст.. 501 Закону України "Про прокуратуру" прокурорам та слідчим прокуратури у разі виходу на пенсію за вислугу років та по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, а йому у видачі такої грошової допомоги 08.01.2009 року було відмовлено, а після його звернення до суду виплачено лише частково, і просить, зменшивши позовні вимоги, стягнути з прокуратури Запорізької області 3834 грн. 35 коп. невиплаченої грошової допомоги.

Вказуючи на те, що з органів прокуратури він звільнився 20.01.2007 року за власним бажанням, однак розрахунок з ним повністю не проведений по даний час, оскільки прокуратурою Запорізької області йому не донараховано заробітну плату у розмірі 6864 грн. 49 коп., не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2585 грн. 16 коп., просить стягнути зазначені суми з врахуванням компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з неповним проведенням розрахунку при звільненні в розмірі 7777 грн. 06 коп.

Зазначає, що в період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуваннях, по закінченню яких надав до прокуратури Запорізької області листки непрацездатності, які відповідачем враховано не було, вказуючи на те, що не перебував на роботі з поважної причини і відповідачем не було зарахований зазначений період як прогул, просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за вказаний період з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

Зазначає, що порушеннями трудового законодавства та законодавства про звернення громадян з боку прокуратури Запорізької області йому спричинено моральну шкоду у вигляді хвилювання, невизначеності, відсутності засобів до існування його сім'ї, погіршення стану здоров'я, просить стягнути з відповідача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати - 10000 грн. витрат на правову допомогу, 2503 грн. 40 коп. судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1800 грн. витрат на оплату експертизи, поштові витрати.

Представник відповідача прокуратури Запорізької області позов не визнав та пояснив, що виплата грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожний повний рік роботи в прокуратурі позивачу проведена за 12 повних років роботи позивача в прокуратурі, оскільки саме такий час він працював в прокуратурі.

Зазначив, що в квітні 2009 року позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога у зв'язку з виходом на пенсію, яка проведена з розрахунку за 12 повних років роботи позивача в прокуратурі.

При звільненні позивачу нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку тривалістю 36 календарних днів та окрім того, в січні 2007 року проведено виплати по 3-х листах непрацездатності.

Вказуючи на те, що відповідач в правовідносинах з ОСОБА_1 діяв відповідно до закону, вважає, що підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача немає.

З особової справи ОСОБА_1 встановлено, що він був прийнятий на роботу в органи прокуратури України 30.06.1993 року стажистом помічника прокурора Острозького району з виплатою заробітної плати по посаді стажиста.

З трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 встановлено, що в період з 30.06.1993 року по 11.05.2002 року він працював в прокуратурі Рівненської області, в період з 14.05.2002 року по 31.03.2005 року він працював в прокуратурі Запорізької області, в період з 21.04.2005 року по 08.12.2005 року він працював в прокуратурі Київської області, а в період з 29.12.2005 року по 22.01.2007 року він працював в прокуратурі Запорізької області. З наказу №28-1 прокурора Запорізької області вбачається, що 22.01.2007 року позивач звільнений з органів прокуратури Запорізької області за власним бажанням за ст.. 38 КЗпП України.

З рапортів ОСОБА_1 прокурору Запорізької області, його скарги та заяви Генеральному прокурору України встановлено, що 03.04.2006 року він звертався за дозволом на оформлення документів про призначення пенсії за вислугу років, а з листа прокуратури Запорізької області від 30.08.2006 року вбачається, що нею відмовлено ОСОБА_1 в оформленні пенсії за вислугу років. Зазначене вбачається і з листа прокуратури Запорізької області від 22.09.2006 року.

З постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2008 року вбачається, що позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі Запорізької області, третя особа - прокуратура Запорізької області про оскарження рішення щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років задоволено, скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі Запорізької області від 07.11.2006 року № 2434/05 про відмову у призначенні пенсії за вислугою років згідно Закону України "Про прокуратуру", зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі Запорізької області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про прокуратуру" з 21 вересня 2006 року.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області встановлено, що ОСОБА_1 з 21.09.2006 року отримує пенсію згідно Закону України "Про прокуратуру".

З листа прокуратури Запорізької області від 08.01.2009 року вбачається, що нею було відмовлено в виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 в зв'язку зі звільненням з органів прокуратури за власним бажанням.

Відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 06.04.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 в квітні 2009 року була нарахована грошова допомога в зв'язку з виходом на пенсію у розмірі 54132 грн., з цієї суми утримано податок в розмірі 8119 грн. 80 коп. і 46012 грн. 20 коп. перераховано на рахунок позивача.

З даних від 07.02.2009 року про розрахунок грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури встановлено, що прокуратурою Запорізької області ОСОБА_1 нараховані 54132 грн. такої допомоги за 12 років роботи на відповідних посадах. Зазначене вбачається і з наказу прокурора Запорізької області №51 ц від 02.02.2009 року.

Відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 12.11.2008 року встановлено, що за період з квітня 2006 року по січень 2007 року ОСОБА_1 було нараховано 28517 грн. 71 коп. заробітку, в грудні 2006 року заробіток йому не нараховувався, а в грудні 2006 року та січні 2007 року оплати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не проводилось.

З розрахункових листів прокуратури Запорізької області на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що вони містять данні про нарахування ОСОБА_1: в квітні 2006 року 2677,10 грн. заробітку за 19 робочих днів, в травні 2006 року 4699,50 грн. заробітку за 04 робочі дні та 24 дні відпустки, в червні 2006 року 924 грн. заробітку за 07 робочих днів, в липні 2006 року 4317,21 грн. заробітку за 20 робочих днів та 12 днів лікарняних, в серпні 2006 року 3809,68 грн. заробітку за 18 робочих днів, в вересні 2006 року 3113,99 грн. заробітку за 18 робочих днів, за період жовтня 2006 року - грудня 2006 року нарахувань не проводилось та за період січня 2007 року 8676,23 грн., в тому числі 2346,84 грн. компенсації за невикористану відпустку та оплати 35 днів лікарняних в розмірі 3792,18 грн. і 2528,12 грн.

З листів непрацездатності серії 24690 №029462 та серії 18886 №090016 встановлено, що в період з 25.09.2006 року по 09.10.2006 року та з 16.10.2006 року по 10.11.2006 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.

З листа прокуратури Запорізької області встановлено, що він містить дані про те, що в січні 2007 року до прокуратури Запорізької області надійшло 3 листа непрацездатності на ім'я ОСОБА_1 за період 25.09.2006 р. - 09.10.2006 р., 09.10.2006 р. - 13.10.2006 р., 16.10.2006 р. - 10.11.2006 р., які оплачені прокуратурою Запорізької області, як оплачена і компенсація за невикористану відпустку за 36 календарних дні.

Відповідно до довідок прокуратури Запорізької області встановлено, що за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, оскільки в табелі обліку робочого часу були вказані дні неявки, а листи тимчасової непрацездатності до бухгалтерії прокуратури області не надавались.

З табелю обліку робочого часу прокуратури Запорізької області за грудень 2006 року встановлено, що напроти прізвища ОСОБА_1 містяться позначки "н" за всі робочі дні, а з табелю обліку робочого часу прокуратури Запорізької області за січень 2007 року встановлено, що напроти прізвища ОСОБА_1 містяться позначки "л" за всі робочі дні по день звільнення з роботи.

З довідок прокуратури Запорізької області встановлено, що заробітна плата на посаді старшого помічника прокурора області з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень станом з 21.09.2006 року становила 4511 грн., з 22.01.2007 року - 5022 грн. 94 коп., з 01.02.2008 року - 6203 грн. 51 коп.

З висновку судово-економічної експертизи встановлено, що сума не нарахованої прокуратурою Запорізької області ОСОБА_1 заробітної плати за період з квітня 2006 року по вересень 2006 року становить 6864 грн. 49 коп., а сума недорахованої компенсації за невикористану відпустку становить 2585 грн. 16 коп.

Відповідно до довідки №02-2/184 Острозької ЦРЛ від 06.02.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.11.2006 року по 29.12.2006 року перебував на стаціонарному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №969698, а в період з 02.01.2007 року по 19.01.2007 року перебував на амбулаторному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №477801).

З акту здачі-приймання наданих послуг, квитанції банку № 1716.109.1 від 20.11.2009 року встановлено, що позивачем здійснено оплату ПП "Фірма "ЕКСПЕРТ-РІВНЕ" за проведення судової експертизи по справі в розмірі 1800 грн.

За договором щодо надання юридичних послуг, дорученням-угодою встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 взято на себе зобов'язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 в адміністративній справі за його позовом до прокуратури Запорізької області про визнання нечинними рішень та стягнення спричинених збитків.

Відповідно до квитанцій ЦПЗ 6 Укрпошти встановлено, що 14.12.2009 року ОСОБА_1 направлялись оплачені рекомендовані листи прокуратурі Запорізької області та Генеральній прокуратурі України.

Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до прокуратури Запорізької області про визнання нечинним рішення прокуратури Запорізької області про відмову у видачі грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років та просив, посилаючись на порушення ст.. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", визнати нечинним рішення відповідача про відмову у видачі грошової допомоги та стягнути з відповідача 58643 грн. грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років за 13 повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах та 38381 грн. 85 коп. в рахунок 3% річних за порушення грошового зобов'язання і в рахунок індексації.

Окрім того, позивач, вказуючи на те, що з 22.01.2007 року з ним всупереч ст.. 116 КЗпП України не проведено повний розрахунок при звільненні, просив стягнути на свою користь не виплачену заробітну плату за період з квітня по вересень 2006 року, провести оплату за період його тимчасової непрацездатності в листопаді-грудні 2006 року та січні 2007 року, компенсацію за невикористану відпустку і премію.

Посилаючись на ст.. 117 КЗпП України, позивач також просив стягнути з відповідача 131193 грн. 88 коп. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення 22.01.2007 року по день фактичного проведення такого розрахунку (станом на 01.01.2009 року), а також моральну шкоду в розмірі 50000 грн. і судові витрати.

В подальшому (31.03.2009 року) ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення 38827 грн. 54 коп. в рахунок 3% річних за порушення грошового зобов'язання і в рахунок індексації за невиплату грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення, збільшивши суму до 137397 грн. 39 коп. і додатково просив суд визнати нечинним рішення прокуратури Запорізької області про відмову у видачі грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років.

Вказуючи на те, що з 22.01.2007 року з ним всупереч ст.. 116 КЗпП України не проведено повний розрахунок при звільненні, просив стягнути на свою користь заробітну плату за період квітня-вересня 2006 року, провести оплату за період його тимчасової непрацездатності в листопаді-грудні 2006 року та січні 2007 року, стягнути компенсацію за невикористану відпустку і премію.

11.12.2009 року ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення 3% річних і індексації від суми недоотриманої пенсії до розміру 17372 грн. 32 коп., зменшив позовні вимоги в частині визнання нечинним рішення прокуратури Запорізької області про відмову у видачі грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років, в тому числі зменшивши суму стягнення до 12630 грн. 80 коп. по цих виплатах та збільшив до 40828 грн. 61 коп. суму стягнення в рахунок 3% річних за порушення грошового зобов'язання і в рахунок індексації за невиплату грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років, зазначив, що відповідачем йому не донараховано заробітну плату в розмірі 6864 грн. 49 коп., не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2585 грн. 16 коп., які просить стягнути разом зі стягненням 6298 грн. 19 коп. в рахунок 3% річних за порушення грошового зобов'язання і індексації, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за грудень 2006 року.

Також збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення, збільшивши суму до 203234 грн. 64 коп., залишивши без змін розмір стягнення моральної шкоди.

08.01.2014 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшив частину позовних вимог та просить стягнути з прокуратури Запорізької області на свою користь 3834 грн. 35 коп. недоплаченої грошової допомоги, 6864 грн. 49 коп. заробітної плати, 2585 грн. 16 коп. недоплаченої компенсації за невикористану відпустку, 7777 грн. 06 коп. компенсації втрат грошових доходів, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати, а також зобов'язати прокуратуру Запорізької області нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

Оскільки ОСОБА_1 під час судового розгляду відмовився від частини позовних вимог, а частину позовних вимог відкликав з проханням залишити без розгляду, в тому числі позовні вимоги в частині стягнення компенсації від інфляції за несвоєчасну виплату грошової допомоги та стягнення 3% річних за несвоєчасну виплату грошової допомоги в розмірі 754 грн. 21 коп., наявні в заяві про уточнення позовних вимог від 08.01.2014 року, то суд розглядає позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з прокуратури Запорізької області 3834 грн. 35 коп. недоплаченої грошової допомоги, 6864 грн. 49 коп. заробітної плати, 2585 грн. 16 коп. недоплаченої компенсації за невикористану відпустку, 7777 грн. 06 коп. компенсації втрат грошових доходів, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також про зобов'язання прокуратури Запорізької області нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до прокуратури Запорізької області та, посилаючись на порушення ст.. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", просить стягнути з відповідача 3834 грн. 56 коп. недоплаченої грошової допомоги при виході на пенсію за вислугою років за 13 повних років роботи на прокурорсько-слідчих посадах.

В судовому засіданні встановлено, що наказом прокурора Рівненської області від 30.06.1993 № 117 позивач був призначений на посаду стажистом помічника прокурора Острозького району Рівненської області з виплатою заробітної плати по посаді стажиста, а наказом прокурора Запорізької області від 22.01.2007 № 28-1 він за власним бажанням звільнений з органів прокуратури з посади старшого помічника прокурора Запорізької області з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень.

Всього у вказаний період позивач працював з 30.06.1993 року по 11.05.2002 року в прокуратурі Рівненської області, в період з 14.05.2002 року по 31.03.2005 року в прокуратурі Запорізької області, в період з 21.04.2005 року по 08.12.2005 року в прокуратурі Київської області, а в період з 29.12.2005 року по 22.01.2007 року в прокуратурі Запорізької області на прокурорських посадах.

Таким чином, безперервний стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури складає 13 років 05 місяців 11 днів при загальному стажі не менше 20 років на час звільнення з органів прокуратури та 13 років 01 місяць 10 днів на час призначення пенсії.

Відповідно до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менш 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Відповідно до ч. 5 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст.. 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах в державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Частиною 15 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що прокурорам та слідчим прокуратури у разі виходу на пенсію за вислугою років виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Таким чином, у відповідності до ст.. 501 Закону України "Про прокуратуру" до стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію, зараховується і період роботи стажистом на помаді помічника прокурора в органах прокуратури.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як станом на 21 вересня 2006 року, так і станом на 22.01.2007 року в органах прокуратури пропрацював повних 13 років, а згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області пенсія йому обчислена із середньомісячного заробітку 4511 гривень, то розмір належної йому до виплати грошової допомоги складає 58643 гривні. Так як прокуратурою Запорізької області грошова допомога позивачу тривалий час не виплачувалась та в подальшому 08.01.2009 року йому відмовлено у видачі допомоги і сплачено 03.04.09 року лише частково лише за 12 повних років роботи, то невиплаченою залишається грошова допомога за один повний рік роботи в прокуратурі, що становить 3834 грн. 35 коп. з врахуванням 15% податку, визначеного Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, а тому зазначену суму необхідно стягнути з відповідача.

При цьому, суд відповідно до ст.. 11 КАС України, розглядає позов ОСОБА_1 в межах його позовних вимог.

В судовому засіданні відповідно до довідок прокуратури Запорізької області встановлено, що за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, оскільки в табелі обліку робочого часу були вказані дні неявки, а листи тимчасової непрацездатності до бухгалтерії прокуратури області не надавались. В той же час, з табелю обліку робочого часу прокуратури Запорізької області за грудень 2006 року встановлено, що напроти прізвища ОСОБА_1 містяться позначки "н" за всі робочі дні, а з табелю обліку робочого часу прокуратури Запорізької області за січень 2007 року встановлено, що напроти прізвища ОСОБА_1 містяться позначки "л" за всі робочі дні по день звільнення з роботи.

Згідно типової форми П-12, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 253 від 09.10.1995 року буква "Н" в табелі обліку робочого часу означає роботу в нічну зміну, що при режимі роботи державних органів виключено. Окрім того, в табелі обліку робочого часу прокуратури Запорізької області за січень 2007 року зазначено, що ОСОБА_1 протягом зазначеного часу перебував на лікарняному. Оскільки відповідно до довідок прокуратури Запорізької області за період з 13.11.2006 року по 20.01.2007 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась, листи тимчасової непрацездатності до бухгалтерії прокуратури області не надавались, а в судовому засіданні відповідачем не доведено, що у вказаний період ОСОБА_1 вчинив прогул чи був відсутній на роботі з власної вини, а обов'язок доказування цього, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, лежить на прокуратурі Запорізької області, то суд вважає, що відповідачем не доведено відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом грудня 2006 року та січня 2007 року без поважної причини.

При цьому, судом береться до уваги і довідка Острозької ЦРЛ з якої встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.11.2006 року по 29.12.2006 року перебував на стаціонарному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №969698, а в період з 02.01.2007 року по 19.01.2007 року перебував на амбулаторному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №477801.

З врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №984 від 19.07.2006 року "Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" станом на 01.04.2006 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 4511 грн. Зазначене підтверджується довідкою прокуратури Запорізької області. Тобто, якщо повністю відпрацьовано місяць, то заробітна плата має бути нарахована в розмірі 4511 грн., а якщо відпрацьовано не повний місяць, то заробітна плата має бути нарахована пропорційно відпрацьованому часу.

З табелів обліку робочого часу, які є первинними документами при визначенні заробітної плати працівника та розрахункових листів за відповідні періоди встановлено, що в квітні 2006 року ОСОБА_1 отримав 2677,10 грн. заробітку за місяць роботи (всього 19 робочих днів), а мав отримати 4711 грн. з врахуванням премії в розмірі 200 грн., в травні 2006 року - 495,42 грн. заробітку за 04 робочі дні (всього 20 робочих днів), а мав отримати 902,20 грн., в червні 2006 року - 924 грн. заробітку за 07 робочих днів (всього 20 робочих днів), а мав отримати 1578,87 грн., в липні 2006 року - 2483,13 грн. заробітку за 20 робочих днів (повний робочий місяць), а мав отримати 4511 грн., в серпні 2006 року - 3558,85 грн. заробітку за 18 робочих днів (всього 22 робочі дні), а мав отримати 3866,57 грн., в вересні 2006 року - 2052,40 грн. заробітку за 17 робочих днів, (всього 22 робочі дні по табелю), а мав отримати 3485,75 грн.

З табелів обліку робочого часу та розрахункових листів за період в жовтня 2006 року - січня 2007 року встановлено, що нарахування заробітної плати за вказаний період позивачу не проводилось у зв'язку з тим, що у вказаний період ОСОБА_1 роботи не виконував.

Таким чином, за період квітня-вересня 2006 року ОСОБА_1 не доплачено 6864 грн. 49 коп., які необхідно стягнути з відповідача.

Зазначені данні підтверджуються висновком експерта, який є мотивованим та обґрунтованим, достовірність його підтверджується об'єктивними даними, а тому сумнівів щодо його правильності у суду немає. При цьому, з табелів обліку робочого часу та розрахункових листів прокуратури Запорізької області за відповідні періоди встановлено, що в частині зарахування робочих днів вони різняться між собою, що також вказує на помилковість позиції відповідача.

З матеріалів справи встановлено, що при звільненні з роботи позивачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку за 36 календарних днів за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористану відпустку провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до абзацу 7 п. 2 розділу ІІ зазначеної Постанови у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. Оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року проведено підвищення посадових окладів, то в обліковий період для нарахування компенсації за невикористану відпустку слід включити період квітня-грудня 2006 року.

Нарахування відповідачем компенсації за невикористану відпустку проведено шляхом ділення 17471,75 грн. нарахованої позивачу заробітної плати за період квітня-грудня 2006 року на кількість відпрацьованих днів (268 днів) та множення на кількість днів невикористаної відпустки (36 днів), що становить 2346,84 коп. В той же час для розрахунку середньої заробітної плати необхідно взяти заробітну плату, яка повинна бути нарахована з врахуванням допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та відпускними у розрахунковому періоді.

В травні та серпні 2006 року ОСОБА_1 нараховувались відпускні відповідно 2050,08 грн. та 250,83 грн. та в липні 2006 року 2134,08 грн. лікарняних, які необхідно включити в загальну суму для визначення компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до розділу ІІІ Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" при обчисленні середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а так як нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за жовтень та листопад 2006 року зроблено в січні 2007 року, то ці дні необхідно виключити з розрахункового періоду. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що в грудні 2006 року ОСОБА_1 не працював з поважних причин, то відповідно до абзацу 6 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", яким передбачено, що час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним зберігався заробіток, або зберігався частково, то дні за грудень 2006 року також необхідно виключити з розрахунку.

Таким чином, компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 має становити: 4511+2952,28+1578,87+6645,08+4117,4+3485,75 : 170 днів х 36 днів = 4932 грн., що в різниці з виплаченою компенсацією становить 2585 грн. 16 коп., а отже зазначену суму необхідно стягнути з відповідача.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум проводиться у день звільнення. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звільнився з органів прокуратури Запорізької області 22.01.2007 року за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП. В судовому засіданні встановлено, що виплата всіх належних йому сум у день звільнення йому не проведена, оскільки прокуратурою Запорізької області йому не донараховано заробітну плату у розмірі 6864,49 грн., не виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2585,16 грн., що встановлено проведеною по справі судово-економічною експертизою, а тому зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Зазначені данні підтверджуються висновком експерта, який є мотивованим та обгрунтованим, достовірність його підтверджується об'єктивними даними, а тому сумнівів щодо його правильності у суду немає.

Таким чином заборгованість прокуратури Запорізької області перед ОСОБА_1 по зазначених платежах становить 9449 грн. 65 коп.

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам, під якими слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Порядок нарахування такої компенсації визначено Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".

Відповідно до вимог зазначених нормативних актів розмір компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку позивачу за період з 23.01.2007 року по 10.01.2014 року складає:

100,6% х 100,2% х 100% х 100,6% х 102,2% х 101,4% х 100,6% х 102,2% х 102,9% х 102,2% х 102,1%(лютий-грудень 2007 року) х 122,3%(2008 рік) х 112,3%(2009 рік) х 109,1%(2010 рік) х 104,6%(2011 рік) х 99,8%(2012 рік) х 100,5%(2013 рік) = 182,3%

182,3-100=82,3

9449,65 х 82,3%=7777,06 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7777,06 грн. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з 13 листопада 2006 року по 20 січня 2007 року з урахуванням індексу інфляції за порушення строків її виплати.

Відповідно до довідки №02-2/184 Острозької ЦРЛ від 06.02.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13.11.2006 року по 29.12.2006 року перебував на стаціонарному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №969698, а в період з 02.01.2007 року по 19.01.2007 року перебував на амбулаторному лікуванні та йому було видано лікарняний листок №477801.

Відповідно до ст.. 94 КЗпП та ст.. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 13.11.2006 року по 29.12.2006 року та з 02.01.2007 року по 19.01.2007 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а отже ніякої роботи в прокуратурі Запорізької області не виконував і тому не має права на отримання від відповідача заробітної плати. У зв'язку з вищенаведеним в позові ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.

Вказуючи на те, що порушеннями трудового законодавства та законодавства про звернення громадян з боку прокуратури Запорізької області йому спричинено моральну шкоду у вигляді хвилювання, невизначеності, відсутності засобів до існування, погіршення стану здоров'я, що обумовило необхідність тривалого лікування, приниження честі та гідності як працівника прокуратури і юриста, ділової репутації, оскільки справедливість його правової позиції була доведена лише через тривалий проміжок часу, що негативно позначилось на його стосунках з оточуючими, колегами по роботі і керівництвом прокуратури області, просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Статтею 2371 КЗпП визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем було порушено трудові права позивача, що призвело до його хвилювань та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що вказує на необхідність відшкодування моральної шкоди. В той же час, суд вважає, що позивач не довів, що необхідність його лікування була спричинена діями відповідача, як не довів приниження відповідачем своєї честі та ділової репутації.

Дії відповідача є такими, що порушили права позивача, а тому суд вважає за можливе застосувати норми ст. 23 ЦК України та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної моральної шкоди. При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер порушень, глибину душевних страждань, вимоги розумності та справедливості та визначає його в розмірі 500 грн.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то за правилами ст.. 94 КАС України судові витрати, здійснені ним, повинні бути присуджені йому відповідно до задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 762 грн. 09 коп. витрат на сплату судового збору, повернувши 1741 грн. 31 коп. переплачених витрат на сплату судового збору та 08 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які не підлягали сплаті. При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд виходить з загальної кількості задоволених позовних вимог та при цьому враховує і те, що грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 відповідачем була нарахована і частина її виплачена тільки після звернення позивача до суду.

Водночас, поштові витрати ОСОБА_1 не підлягають стягненню з відповідача, оскільки не доведено, що вони проведені у зв'язку з розглядом даної справи і не передбачені КАС України.

За договором щодо надання юридичних послуг, дорученням-угодою встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 взято на себе зобов'язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 в адміністративній справі за його позовом до прокуратури Запорізької області про визнання нечинними рішень та стягнення спричинених збитків. В судовому засіданні встановлено, що позивачем не надано розрахунків виконаних робіт по наданню правової допомоги, витраченого часу на надання йому правової допомоги, не надано доказів оплати ним послуг на надання правової допомоги. Окрім того, адвокат ОСОБА_3 не брав участь в судових засіданнях по даній справі, що передбачено договором щодо надання юридичних послуг, а тому підстав для стягнення 10000 грн. за надання правової допомоги немає.

При цьому суд враховує і те, що відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено можливість компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, а оскільки адвокат ОСОБА_3 таких дій не вчиняв, то відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

З квитанції банку № 1716.109.1 від 20.11.2009 року встановлено, що позивачем здійснено оплату ПП " Фірма " ЕКСПЕРТ-РІВНЕ" за проведення судової експертизи по справі в розмірі 1800 грн. Оскільки позов в частині стягнення з відповідача заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, питання по якому були предметом дослідження зазначеної експертизи, задоволено повністю, то за правилами ст.. 87 КАС України з відповідача необхідно стягнути зазначену суму на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Оскільки, згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічною службою є професійна діяльність прокурорів, то даний спір повинен вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

На підставі Закону України "Про прокуратуру ", ст. 94, 116, 117, 2371 КЗпП, ст. 23 ЦК України, ст.. 1 Закону України "Про оплату праці", керуючись ст. 4, 17, 158-163 КАС України, суд

постановив:

позов задоволити частково.

Стягнути з прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 3834 грн. 35 коп. недоплаченої грошової допомоги, 6864 грн. 49 коп. заробітної плати, 2585 грн. 16 коп. недоплаченої компенсації за невикористану відпустку, 7777 грн. 06 коп. компенсації втрат грошових доходів, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 762 грн. 09 коп. витрат на сплату судового збору, 1800 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 1741 грн. 31 коп. переплачених витрат на сплату судового збору та 08 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її проголошенні. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.