Постанова № 37212259, 18.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 910/15278/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2013 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013

зі справи № 910/15278/13

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ (далі - Організація),

до Товариства

про стягнення 50 608, 75 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Хлєбнікова С.Г.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції 48 096, 03 грн.; 3% річних у сумі 419, 05 грн.; пені в сумі 2 093, 67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2013 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 (колегія суддів у складі: Доманська В.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О. і Шипко В.В.): позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь Організації зазначені суми та 1 720, 50 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу з посиланням на статті 203, 215, 440, 441, 509, 530, 1109 Цивільного кодексу України, статті 33, 34, 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" мотивовано неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, що, на думку, скаржника, "призвело до винесення необґрунтованих рішень, які суперечать наявним в матеріалах справи доказам".

У відзиві на касаційну скаргу Організація заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необгрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.06.2012 Організацією і Товариством укладено договір № КБР-21/06/12 (далі - Договір), яким передбачено, що:

- Товариство здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, а Організація надає Товариству на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди відповідно до Договору та закону;

- Організація має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі свідоцтва про реєстрацію як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України від 24.01.2011 № 19/2011 (пункт 1);

- Товариство зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати Організації акт про виплату роялті згідно з пунктом 2.5 цього договору (пункт 2.3);

- Товариство зобов'язується надіслати Організації належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується Організацією, після чого один примірник повертається Товариству (пункт 2.5);

- у разі прострочення Товариством виконання грошового зобов'язання за Договором Товариство має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення (пункт 2.6);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2013, "а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання" (пункт 6.1).

Згідно з пунктом 1.2 додатка № 2 до Договору загальна вартість щомісячної винагороди з дня набуття Договором чинності становить 8 004 грн.; ця сума щомісячно перераховується Товариством на рахунок Організації відповідно до умов Договору.

Товариство за час дії Договору з 01.06.2012 по 31.05.2013 повинно сплатити роялті у загальній сумі 96 048 грн., однак сплатило лише частково, в сумі 48 024 грн., у результаті чого за Товариством залишилася заборгованість у сумі 48 024 грн.

Здійснений Організацією розрахунок 3% у сумі 419, 05 грн. судом перевірений і відповідає вимогам законодавства. Заявлена до стягнення сума пені 2 093, 67 грн. за період з 01.12.2012 по 31.05.2013 також є обґрунтованою.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

Місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання Товариства про витребування у Організації інформації щодо вилучення з її управління правовласниками об'єктів авторських і суміжних прав та зобов'язання Організації надати перелік таких об'єктів, оскільки: дане клопотання нічим не обґрунтоване; до того ж в апеляційній інстанції Організація пояснила, що за станом на час розгляду справи в суді жодного вилучення творів чи об'єктів суміжних прав з дозволів, які надає Організація, не відбулося.

Що ж до посилань Товариства на вилучення ТОВ "Індормедіа" з дозволів, які надаються Організацією, своїх творів, суд зазначив:

- подаючи до апеляційного господарського суду відповідний лист ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2011, Товариство не обґрунтувало та документально не підтвердило неможливості подати його до суду першої інстанції;

- зазначений лист не доводить наявності у ТОВ "Індормедіа" відповідних майнових прав;

- доказів того, що фактично відбулося вилучення відповідних творів з колективного управління Організації, Товариство суду не подало.

Договір є чинним, у встановленому порядку недійсним не визнавався.

Попередні судові інстанції, з'ясувавши що грошові зобов'язання, взяті на себе Товариством за Договором, виконано лише частково, з урахуванням приписів частини першої статті 509, статей 525, 526, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідні доводи, за всієї їх різноманітності, зводяться, по суті, до незгоди скаржника з оцінкою апеляційним господарським судом одного доказу у справі, а саме листа ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2011 № 1-04/05/11. Проте така оцінка не може бути перевірена касаційною інстанцією з огляду на приписи статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції; так, згідно з частиною другою цієї статті касаційна інстанція не права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

До того ж згідно з частиною першою статті 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Сам скаржник обґрунтовує таку неможливість тим, що "24.09.2013 року, після оголошення рішення господарським судом м. Києва Відповідач звернувся із письмовим запитом до ТОВ "Індормедіа" про надання інформації, щодо вилучення прав з управління Позивача. На вказаний запит Відповідач отримав копію зазначеного вище листа ТОВ "Індормедіа" № 1-04/05/11 від 04.05.2011. Таким чином, у Відповідача не було змоги надати вказаний лист при розгляді справи в першій інстанції". Проте скаржником (відповідачем) при цьому не наведено будь-яких обставин, які - з незалежних від нього причин - перешкоджали б йому звернутися з відповідним "запитом" і одержати згадану "інформацію" (якщо в цьому, на його думку, була необхідність) своєчасно, тобто до вирішення судом першої інстанції спору з даної справи по суті. Відтак суд апеляційної інстанції й узагалі не повинен був приймати та розглядати додатковий доказ, яким є згаданий лист. При цьому не береться до уваги посилання Товариства на те, що апеляційним "судом не з'ясовувались обставини за яких Відповідач не мав змоги надати цей доказ при розгляді справи в першій інстанції", оскільки наведена норма статті 101 ГПК України покладає обов'язок з обґрунтування неможливості подання додаткового доказу саме на заявника (скаржника), а суд лише оцінює поважність відповідних причин та не зобов'язаний самостійно з'ясовувати їх. Втім, помилкове (з порушенням вимог частини першої статті 101 ГПК України) прийняття апеляційною інстанцією додаткового доказу не вплинуло на правильність резолютивної частини оскаржуваної постанови, а тому й не тягне за собою наслідків у вигляді скасування цього судового акта.

Таким чином, скаржником як відповідачем у справі не додержано передбаченого частиною другою статті 43, статтями 33 і 34 ГПК України обов'язку довести належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 зі справи № 910/15278/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов