Ухвала суду № 37211971, 11.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 р.Справа № 820/11435/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Макаренка О.М.

представника відповідача Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р. по справі № 820/11435/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000942201 та № 0000952201 від 07.11.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000942201 та № 0000952201 прийняті 07.11.2013р. Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 5.1, пп. 5.2, пп. пп. 3.5.9 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 201.4, п. 201.15, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради з 08.12.2003 року та перебуває на обліку у Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та є платником ПДВ.

У період з 04.09.2013 року по 24.09.2013 року фахівцями Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1163/20-38-22-01-04/32760739 від 01.10.2013 року (а.с. 26-101 т. 1).

Згідно висновків акту перевірки № 1163/20-38-22-01-04/32760739 від 01.10.2013 року податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 249411,0грн., у т.ч. по періодах за 4 квартал 2010 року у сумі 30273,00грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 115039,00грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 18012,00грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 2470,00грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 14918,0 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 27442,0 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 41257,0 грн.; встановлено порушення п. 201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.4 та п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 207203,0 грн., в т.ч. по періодам за серпень 2010р. у сумі 8676,0 грн., за жовтень 2010 р у сумі 3076,0 грн., ін., за січень 2011 р. у сумі 24218,0 грн., лютий 2011р. у сумі 18843,0 грн., квітень 2011р. у сумі у сумі 70607,0 грн., квітень 2012р. у сумі у сумі 31319,0 грн., червень 2012р. у сумі 9023,0 грн., липень 2012р. у сумі 2149,0 грн., за вересень 2012р.у сумі 17160,0 грн., листопад 2012р. у сумі 22132,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, органом доходів і зборів винесено податкові повідомлення-рішення № 0000942201 від 07.11.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 277883,35грн. з яких 249411,00 грн. за основним платежем, 284472,50 за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 24 т. 1) № 0000952201 від 07.11.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 241005,50грн., з яких 198527,00грн. за основним платежем, 42430,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 25 т. 1).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП "АТМ".

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту виникли у серпні 2010 року, жовтні 2010 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, формування податкового кредиту у січні, лютому, квітні 2011 року, квітні, червні, липні, вересні, листопаді 2012 року регламентовано Податковим кодексом України.

Враховуючи, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (дата набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Разом з тим, формування валових витрат за 1-3 квартал 2011 року 1-2, 4 квартал 2012 року регламентовано Податковим кодексом України.

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірних податкових повідомлень-рішень та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що підтверджують понесення платником витрат та надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "Індіго" (постачальник) укладено Договір поставки № 17 від 01.07.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю запасні частини к транспортним засобами, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї та інші види товару найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 179-180 т. 1).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було придбано у ПП "Індіго" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 01.07.2011 року (а.с. 151-156 т. 1). Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ПП "Індіго" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог (а.с. 181 т.1)

ПП "Індіго" виписано на адресу позивача податкову накладну № 3 від 01.07.2011 року (а.с. 173 т. 1)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 156-157 т. 1) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором поставки № 17 від 01.07.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача.

Крім того, між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ТОВ "П'ятий фактор" (постачальник) укладено Договір № 01/11 від 01.11.2010 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 197 т. 1) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 198 -203т. 1).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було придбано у ТОВ "П'ятий фактор" товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною від 01.12.2010 року (а.с. 204-209 т. 1)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "П'ятий фактор" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ТОВ "П'ятий фактор" виписано податкову накладну № 433 від 01.12.2010 року (а.с. 225 т. 1)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 210 т. 1), на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 01/11 від 01.11.2010 року товар, був оприбуткований на складі позивача.

03.01.2011 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ТОВ "П'ятий фактор" (постачальник) укладено Договір поставки № 03/01 від 03.01.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 231 т. 1). Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 232-236 т. 1).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було придбано у ТОВ "П'ятий фактор" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 03.01.2011 року (а.с. 242-246 т. 1)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "П'ятий фактор" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ТОВ "П'ятий фактор" виписано податкову накладну № 129 від 03.01.2011року (а.с. 1-5 т. 2)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 247-248 т. 1, 28-29, 59-60 т. 2) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 03/01 від 03.01.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача.

Крім того, 01.04.2011 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ТОВ "Інфрапромсервіс" (постачальник) був укладений Договір поставки № 01/04 від 01.04.2011 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 163 т. 2) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 164 т. 2).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ "Інфрапромсервіс" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 04.04.2011 (а.с. 166 т. 2)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "Інфрапромсервіс" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ТОВ "Інфрапромсервіс" виписано податкову накладну № 37 від 047.04.2011 року (а.с. 165 т. 2)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 167-168т. 2) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 01/04 від 01.04.2011 року товар, був оприбуткований на складі позивача.

15.02.2012 року між позивачем - ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ТОВ "Стрім строй" (постачальник) укладено Договір поставки № 35, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 180 т. 2) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 181-184 т. 2).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ "Стрім строй" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною від 29.02.2012 року (а.с. 185-188 т. 2)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "Стрім строй" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ТОВ "Стрім строй" виписано податкову накладну № 2901 від 29.02.2012 року (а.с. 198-201 т. 2)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 189-190 т. 2) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 35 від 15.02.2012 року товар, був оприбуткований на складі позивача.

27.04.2012 року між позивачем - ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "Лайнстар" (постачальник) укладено Договір поставки № 270, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 223 т. 2) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 224-226 т. 2).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ПП "Лайнстар" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 2722 від 27.04.2012 року (а.с. 227 т. 2)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ПП "Лайнстар" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ПП "Лайнстар" виписано податкову накладну № 2722 від 27.04.2013 року (а.с. 236-237 т. 2).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 229-230 т. 2) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 270 від 27.04.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

Крім того, 30.03.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "Лайнстар" (постачальник) укладено Договір поставки № 268 від 30.03.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 238 т. 2) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 239-240 т. 2).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ПП "Лайнстар" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 3010 від 30.03.2012 року (а.с. 241-242 т. 2)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ПП "Лайнстар" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

ПП "Лайнстар" була виписана на адресу позивача податкова накладна № 3010 від 30.03.2012 року (а.с. 250 т. 2)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 243-244 т. 2) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 268 від 30.03.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

23.05.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ТОВ "Валона" (постачальник) укладено Договір поставки № 2305 від 23.05.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 17 т. 3) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 18-20 т. 3).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ "Валона" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 2305 від 23.05.2012 року (а.с. 21-24 т. 3)

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "Валона" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

На адресу позивача ТОВ "Валона" виписано податкову накладну № 2303 від 23.05.2012 року (а.с. 36 т. 3)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 25-26 т. 3) на склад позивача, який знаходиться у користуванні позивача, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Отриманий за Договором № 2305 від 23.05.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

29.10.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "АТМ" (постачальник) укладено Договір поставки № 29/10, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 61 т. 3) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 62-64 т. 3).

На виконання умов договору позивачем було придбано у ПП "АТМ" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 4504 від 29.10.2012 року (а.с. 65-67 т. 3).

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлове будівля загальною площею 300кв.м, що знаходиться за адресою смт. Пісочин, Харківська область, пл. Ю.Кононенко, буд. 5б, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 68-69 т. 3).

ПП "АТМ" виписано на адресу позивача податкову накладну № 569 від 29.10.2012 року (а.с. 76-89 т. 3)

Отриманий за Договором № 29/10 від 29.10.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

Відповідно до договору цесії - ТОВ "Укрспецпромлогістік" є новим кредитором у зобов'язанні № 29/10 від 29.10.2012 року.

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "Укрспецпромлогістік" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

27.09.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "АТМ" (постачальник) укладено Договір поставки № 27/09 від 27.09.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 80 т. 3) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 81-83 т. 3).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було придбано у ПП "АТМ" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 3751 від 27.09.2012 року (а.с. 84-86 т. 3).

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 87-88 т. 3).

На адресу позивача ПП "АТМ" виписано податкову накладну № 671 від 27.09.2012 року (а.с. 95-96 т. 3)

Отриманий за Договором № 27/09 від 27.09.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

Відповідно до договору цесії - ТОВ "Укрспецпромлогістік", є новим кредитором у зобов'язанні № 29/10 від 29.10.2012 року.

Розрахунок між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ "Укрспецпромлогістік" відбувався шляхом підписання договору про залік зустрічних однорідних вимог.

29.08.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "АТМ" (постачальник) укладено Договір поставки № 29/08, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 99 т. 3). Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 100-101 т. 3).

На виконання умов зазначеного позивачем було придбано у ПП "АТМ" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 2502 від 29.08.2012 року (а.с. 102-103 т. 3)

Судом встановлено, що у позивача наявна у користуванні нежитлове будівля загальною площею 300кв.м, що знаходиться за адресою смт. Пісочин, Харківська область, пл. Ю.Кононенко, буд. 5б, що підтверджується Договором оренди № 2 від 29.04.2011 року.

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 104-105 т. 3).

Отриманий за Договором № 29/08 від 29.08.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

Відповідно до договору цесії - ТОВ «Укрспецпромлогістік» є новим кредитором у зобов'язанні № 29/08 від 29.08.2012 року.

31.07.2012 року між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (замовник) та ПП "АТМ" (постачальник) укладено Договір поставки № 31/07 від 31.07.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та оплатити продукцію (а.с. 114 т. 3) Вартість та кількість продукції визначена сторонами шляхом підписання Специфікації до договору (а.с. 115-119 т. 3).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було придбано у ПП "АТМ" товарно-матеріалі цінності, що підтверджується видатковою накладною № 1997 від 31.07.2012 року (а.с. 120-124 т. 3)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю (а.с. 125-126 т. 3).

ПП "АТМ" виписано на адресу позивача податкову накладну № 560 від 31.07.2012 року (а.с. 135-140 т. 3)

Отриманий за Договором № 31/07 від 31.07.2012 року, був оприбуткований на складі позивача.

Відповідно до договору цесії - ТОВ "Укрспецпромлогістік" є новим кредитором у зобов'язанні № 31/07 від 31.07.2012 року.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорами поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП"АТМ" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Придбані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності-торгівлі, що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними (а.с. 136-166,175-179,208-223 т. 2, а.с. 7-16,44-54, 56-60,155-166, 225- 249 т. 3, а.с. 1-40 т. 4)

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, як вбачається з акту перевірки № 1163/20-38-22-01-04/32760739 від 01.10.2013 року, єдиною підставою для висновку про вчинення позивачем порушень щодо формування податкового кредиту та валових витрат, податковий орган обґрунтовує наявністю актів перевірок контрагентів позивача - ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП"АТМ", згідно висновків яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платниками податків операцій, встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП"АТМ", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Колегія суддів вважає безпідставними такі посилання податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару), який дотримався вимог Закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування за можливе порушення правил оподаткування постачальниками у ланцюгу постачання. У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки Податковим кодексом України іншого не передбачено.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід зазначити, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). дійсності.

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП"АТМ" на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Індіго", ТОВ "П'ятий фактор", ТОВ "Інфрапромсервіс", ТОВ "Стрім строй", ПП "Лайнстар", ТОВ "Валона", ПП"АТМ" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки № 1163/20-38-22-01-04/32760739 від 01.10.2013 року порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000942201 та № 0000952201 від 07.11.2013рналежним чином не довів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0000942201 та № 0000952201 від 07.11.2013р., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р. по справі № 820/11435/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.