Ухвала суду № 37210613, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 816/3773/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О., Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою приватного науково-виробничого підприємства «Інтеравіасервіс» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Видавництво «Полтава» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними та скасування акту опису та арешту майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач, приватне акціонерне товариство «Видавництво «Полтава» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (далі по тексту ПрАТ «Видавництво «Полтава»), звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ ) про визнання дій відповідача щодо опису й арешту майна з метою передачі його для реалізації незаконними та скасування акту опису й арешту майна від 12.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Видавництво «Полтава» зазначає, що підприємство підпадає під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а тому арешт на майно підприємства накладено неправомірно.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року Адміністративний позов ПрАТ «Видавництво «Полтава» задоволено частково.

Судовим рішенням визнаний протиправним і скасований акт опису й арешту майна від 12.06.2013 року по зведеному виконавчому провадженню № 23947424 в частині опису й арешту нежитлової будівлі, що належить ВАТ «Видавництво «Полтава», яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, б. 38/40, загальною площею 3.417,5 кв.м., складається з: підвалу, загальною площею 60 кв.м., першого поверху, загальною площею 857,7 кв.м., другого поверху, загальною площею 838,3 кв.м., третього поверху, загальною площею 784,5 кв.м., та технічного поверху, загальною площею 876,6 кв.м., - на 89/100 частини нежитлових приміщень.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано посиланням на неправомірність оскаржуваного акту в частині опису і арешту вказаної нежитлової будівлі, оскільки, як встановлено на підставі Статуту підприємства, позивач підпадає під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Щодо іншого рухомого майна, включеного державним виконавцем до акту опису й арешту майна, суд дійшов висновку, що в цій частині оскаржуваний акт є правомірним, оскільки описане майно фактично на даний час в господарській діяльності позивача не використовується, тобто вимоги Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» на нього не поширюється, а кошти від їх реалізації можуть бути джерелом погашення податкового боргу. Вирішуючи позовні вимоги про визнання дій державного виконавця щодо опису та арешту майна з метою його передачі для подальшої реалізації незаконними, суд виходив з того, що дії виконавця щодо опису і арешту майна знайшли своє вираження у оскаржуваному акті опису і арешту майна позивача, що є одним із видів рішень про застосування арешту на майно, яке може бути винесено державним виконавцем під час примусового виконання виконавчих проваджень. Інших протиправних дій, крім складання оскаржуваного акту, правова оцінка якому надана вище, судом не встановлено, а позивачем не наведено. А відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі приватне науково-виробниче підприємство «Інтеравіасервіс» (далі - ПНВП «Інтеравіасервіс»), посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Апелянт зазначає про те, що висновки суду першої інстанції про спеціальний статус позивача - ПрАТ «Видавництво Полтава» та про неможливість звернення стягнення за виконавчими документами на майно боржника у зв'язку із введенням мораторію на примусову реалізацію майна відповідно до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» є безпідставними та такими що суперечать нормам права і зроблені в результаті неповного з'ясування всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушують законні інтереси ПНВП «Інтеравіасервіс» як стягувача, за виконавчим провадженням № 23947424. Апелянт вважає, що підприємство - боржник не є державним підприємством а отже не підпадає під дію Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

З посиланням на приписи Господарського процесуального кодексу України та визначення, що надані в постановах Пленуму Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України, вказує що розгляд позову ПрАТ «Видавництво Полтава» відбувся неповноважним судом, оскільки, в даному випадку, питання щодо оскарження дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області зі спору щодо виключення майна з акту опису й арешту майна повинно розглядатися Господарським судом Полтавської області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПНВП «Інтеравіасервіс», перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ «Видавництво Полтава» є корпоративним підприємством Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» та утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 1998 року N 1870 «Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», шляхом перетворення державного підприємства видавництво «Полтава» у зазначене акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15 червня 1993 року N 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Законами України «Про господарські товариства», «Про управління об'єктами державної власності», «Про холдингові компанії» та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують корпоративні правовідносини.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Статуту ПрАТ «Видавництво Полтава» предметом діяльності підприємства, окрім іншого, є видавнича діяльність.

Єдиним акціонером корпоративного підприємства, що володіє 100% акцій підприємства є Державна акціонерна компанія «Українське видавничо- поліграфічне об'єднання».

Приписами статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Судом встановлено, що на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № 23947424, яке включає 41 виконавче провадження по стягненню із ПрАТ «Видавництво «Полтава» боргу на загальну суму 780.503 грн. 94 коп., у тому числі з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 04 травня 2011 року № 18/819/11 про стягнення з ПрАТ «Видавництво «Полтава» 3.4239,55 грн. на користь ПНВП «Інтеравіасервіс» та ряду виконавчих листів, видних Полтавським окружним адміністративним судом.

12 червня 2013 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. при здійсненні заходів примусового виконання судових рішень, в рамках вищевказаного зведеного виконавчого провадження, здійснений опис майна боржника - ПрАТ «Видавництво Полтава», внесене до опису майно піддано арешту, що відображено в Акті опису та арешту майна від 12 червня 2013 року (а.с. 8-9).

Так, згідно із Актом здійснений опис наступного майна: - нежитлова будівлю (виробнича будівля типографії), яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, б. 38/40, загальною площею 3.417,5 кв.м., складається з: підвалу, загальною площею 60 кв.м., першого поверху, загальною площею 857,7 кв.м., другого поверху, загальною площею 838,3 кв.м., та третього поверху, загальною площею 784,5 кв.м., та технічного поверху, загальною площею 876,6 кв.м., - на 89/100 частини нежитлових приміщень; - тентове покриття для кафе (металоконструкція) з прорезиненим покриттям білого кольору (інвентарний номер 1810); - прес БПП - 75 металевий, зеленого кольору (інвентарний номер 907).

Положеннями ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Частинами другою та четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ

За відсутності категоричного розпорядження (відсутності імперативності норми) - «оскаржуються сторонами до суду, який видав виконавчий документ», колегія суддів вважає хибною думку представника апелянта про те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які виникли між особами, які беруть участь у справі.

В пункті 3 постанови від 13 грудня 2010 року за № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» пленум Вищого адміністративного суду України визначився про те, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Апелянтом не спростовується ті обставини, що в зведене виконавче провадження № 23947424 об'єднані виконавчі провадження, що відкриті по виконанню виконавчих документів, що видані судами різною юрисдикції, та, що 12 червня 2013 року державним виконавцем проводились виконавчі дії не в межах конкретного виконавчого провадження - виконавчого провадження, що відкрито по виконанню наказу Господарського суду Полтавської області від 04 травня 2011 року № 18/819/11 про стягнення з ПрАТ «Видавництво «Полтава» 3.4239,55 грн. на користь ПНВП «Інтеравіасервіс».

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ч. 1 ст. 32 «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем у тому числі шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Законом України від 29 листопада 2001 року N 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить від 25 до 100 відсотків.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття друга Закону).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року N 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову реалізацію майна при застосуванні статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» в частині відчуження рухомого та іншого майна підприємств дія мораторію не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що забезпечує ведення їх виробничої діяльності. Дія мораторію не поширюється на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що не забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності внесення до акту опису та арешту майна від 12 червня 2013 року нежитлової будівлі (виробничої будівлі типографії), яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 38/40, загальною площею 3.417,5 кв.м.

Колегія суддів зазначає, що із Акту опису й арешту майна від 12 червня 2013 року вбачається, що присутній при проведенні виконавчих дій в.о. директора ПрАТ «Видавництво «Полтава» Зіненко В.О. повідомляв державного виконавця стосовно того, що 100% акцій корпоративного підприємства належать державі. Разом з тим, як це вбачається із Акту опису й арешту майна від 12 червня 2013 року, зазначена обставина залишена державним виконавцем поза увагою. В Акті опису й арешту майна відсутнє визначення того, що уповноважена особа підприємства - боржника повідомила державного виконавця про те, що виробнича будівля типографії, балансовою вартістю 1.773.183 грн., не забезпечує виробничу діяльність підприємства, чи про те, що зазначена обставина встановлена державним виконавцем самостійно на підставі встановлених ним даних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ПНВП «Інтеравіасервіс» в цій частині її вимог.

Частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За відсутністю іншого (окрім непоширення юрисдикції адміністративних судів на правовідносини, що виникли між підприємством-боржником та органом державної виконавчої служби) обґрунтування вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені адміністративного позову ПрАТ «Видавництво Полтава», колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року в частині, якою судом відмовлено в задоволені позовних вимог ПрАТ «Видавництво «Полтава».

Інші доводи апеляційної скарги та представника апелянта на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 185, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного науково-виробничого підприємства «Інтеравіасервіс» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Л.О. Донець

(підпис) О.А. Спаскін

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 17 лютого 2014 року