Постанова № 37210412, 13.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 820/11096/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11096/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів , Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Стома", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківській області, в якому просив стягнути з держбюджету в особі ГУДКСУ у Харківській області на користь АТ "Стома" пеню у сумі 75572,96 грн. за прострочку 657 днів (з 25.01.2012 року по 11.11.2013 року) бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 477003,00 грн., за грудень 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/11096/13-а позов задоволено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р та прийняти нову про відмову у адоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача підтримав в судовому засіданні апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 року по справі №2а-2930/11/2070, скасовані незаконні податкові повідомлення-рішення податкового органу, чим підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ з держбюджету у сумі 477003,00 грн. за грудень 2010 року.

Зазначені судові рішення на момент подання позову відповідачами не виконані ані в повному обсязі, ані в частині.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи слідує, що спір склався з приводу реалізації ПАТ «Стома» наміру на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а означені правовідносини з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За правилом п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних, а в силу приписів п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як визначено положеннями п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому, п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналізуючи положення ст..200 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що момент настання згадуваного в п.200.23 ст.200 цього кодексу строку, за минуванням котрого сума бюджетного відшкодування з ПДВ набуває статусу заборгованості бюджету та починається нарахування пені, сформульований законодавцем в п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України для випадку непроведення податковим органом перевірки - як збіг граничного терміну на подання декларації з ПДВ + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 30 календарних днів на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, в п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України для випадку проведення податковим органом перевірки та підтвердження правильності розрахованої платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ - як збіг п'яти днів після закінчення перевірки та в п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України для випадку проведення податковим органом перевірки та непідтвердження правильності розрахованої платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ і винесення рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ - як збіг п'яти робочих днів після отримання відповідного рішення в процедурі адміністративного або судового оскарження.

При цьому, в п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України законодавець передбачив відносно процедури судового оскарження саме подію отримання копії судового рішення, виготовленої судом, адже в розумінні КАС України та закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише такий документ може бути визнаний відповідним рішенням.

Розв'язуючи спір колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З урахуванням наведеного, колегія суддів відзначає, що обрахунок позивачем суми пені, з урахуванням початку перебігу строку з 25.01.2012 року, є помилковим.

Також, відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З приписів наведеної норми кодексу слідує, що законодавець в якості невід'ємної структурної складової включив до алгоритму (механізму) розрахунку пені дві події, по-перше, подію виникнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, по-друге, подію повного або часткового погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, визначення розміру пені за несвоєчасне відшкодування сум податку на додану вартість до моменту повного або часткового погашення останньої законом не передбачено.

Окремо колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування правил ч.2 ст.71 КАС України, адже в силу приписів означеної норми процесуального закону згаданий обов'язок покладений законодавцем на суб'єктів владних повноважень лише у спорах про протиправність рішень і діянь суб'єкта владних повноважень. Заявлена платником податків вимога про стягнення коштів не віднесена законодавцем до кола адміністративних спорів, в яких тягар доказування покладений на суб'єкта владних повноважень, а відтак, у даному спорі кожна із сторін повинна довести обґрунтованість власних доводів шляхом подання до суду належних та допустимих доказів в обсязі, котрий підтверджує правомірність заявленої вимоги чи заперечень проти неї.

Отже, спір має бути вирішений за правилами ч.1 ст.71 КАС України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В ході розгляду справи позивач не подав належних та допустимих в розумінні ст..70 КАС України доказів на підтвердження доводу, по-перше, що 25.01.2012р. є датою виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ, по-друге, що настала визначена законом подія, котра зумовлює нарахування пені - повне або часткове погашення бюджетної заборгованості з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 820/11096/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківській області про стягнення суми - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 18.02.2014 р.