Ухвала суду № 37210381, 12.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р. м.Львів № 876/7137/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в адміністративній справі № 2а-7154/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» до державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

10.08.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» (далі - ТзОВ «Форт-Агро-Буд») звернулося Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області державної податкової служби (далі - ДПІ у Стрийському районі) від 21.06.2011 р. за №№ 0000032304 та 0000022304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про недійсність та нікчемність фінансово-господарських операцій є безпідставними, оскільки такі операції підтверджені податковими накладними та актами прийому виконаних робіт.

Крім того, зазначає, що посилання податкової на протокол допиту директора ТзОВ «Іртас» ОСОБА_2, згідно якого остання заперечувала факт керівництва підприємством, та на той факт, що від імені ТзОВ «Іртас» договір був підписаний ОСОБА_3, хоча згідно реєстраційних даних засновником, директором та бухгалтером ТзОВ «Іртас» була ОСОБА_2, а отже договір між позивачем та ТзОВ «Іртас» відповідно ст.234 ЦКУ є безумовною підставою для його недійсності, не заслуговує на увагу, оскільки такий доказ є неналежним доказом у справі. Зокрема, зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 26.09.2006 року та довідки Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 р., покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило ТзОВ «Форт-Агро-Буд», яке вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що зазначені в позовній заяві, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 25.05.2011 р. по 30.05.2011 р. ДПІ у Стрийському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Форт-Агро-Буд» дотримання вимог податкового законодавства з питань достовірності декларування ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. по взаємовідносинах з ТзОВ «Іртас».

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Стрийському районі складено акт за № 1439/23-4/35424132 від 07.06.2011 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 334437 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2010 р. - в сумі 133333 грн., за 2 квартал 2010 р. - в сумі 201104 грн.; п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого допущено заниження податку дану вартість на загальну суму 267550 грн., в т.ч.: за березень 2010 р. - в сумі 106667 грн., за травень 2010 р. - в сумі 160883 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Стрийському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. за № 0000032304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 418046,00 грн., в т.ч.: основний платіж - 334437,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 83609,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. за № 0000022304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 334438,00 грн., в т.ч.: основний платіж - 267550,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 66888,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції з ТзОВ «Іртас» фактично не мали реального характеру, операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Крім того, відсутність судового рішення про визнання недійсним договору, укладених між позивачем та ТзОВ «Іртас», сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Також суд зазначив, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як видно з матеріалів справи, 11.01.2010 р. між НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України (замовник) та ТзОВ «Форт-Агро-Буд» (виконавець) укладено договір за № 02-10-С на виконання підготовчих та земляних робіт під час пам'ятко-охоронних досліджень - розкопок.

На підтвердження факту виконання сторонами договірних зобов'язань відповідно до договору № 02-10-С від 11.01.2010 р. позивачем подано суду такі первинні документи:

- акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в № 1 за травень 2010 р., № 2 за червень 2010 р., № 3 за липень 2010 р., № 4 за серпень 2010 р., підписані представниками сторін цього договору;

- податкові накладні, виписані ТзОВ «Форт-Агро-Буд», за № 2 від 10.03.2010 р. на суму 650000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 108333,33 грн.), за № 5 від 19.05.2010 р. на суму 750000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 125000,00 грн.), за № 6 від 21.05.2010 р. на суму 230000,000 грн. (в т.ч. ПДВ - 38333,33 грн.).

Також 15.04.2010 р. між НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України (замовник) та ТзОВ «Форт-Агро-Буд» (виконавець) укладено договір за № 08-10-П про надання послуг. Згідно умов цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги із оренди тимчасових розбірних конструкцій (тентів) для проведення археологічних досліджень на об'єктах культурної спадщини Любеля - 1, 3, 4. До складу послуг входять доставка, монтаж, переміщення й демонтаж конструкцій, а також їхнє сервісне обслуговування на період виконання Замовником польових робіт з 15.04.2010 р. по 31.10.2010 р.

З посиланням про виконання вказаного договору за № 08-10-П від 15.04.2010 р. між позивачем та НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України було оформлено акти здавання-приймання наданих послуг за № 1 від 30.06.2010 р. на суму 73500,00 грн., за № 2 від 27.08.2010 р. на суму 60060,00 грн., які були підписані представниками сторін цього договору.

ТзОВ «Форт-Агро-Буд» виписано для НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України податкові накладні за № 8 від 30.06.2010 р. на суму 73500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12250,00 грн.), за № 9 від 02.07.2010 р. на суму 60000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн.) та за № 14 від 27.08.2010 р. на суму 60,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10,00 грн.).

Судом встановлено, що на виконання договору за № 02-10-С від 11.01.2010 р. позивачем (замовником) на умовах субпідряду 11.03.2010 р. укладався договір за № 11/03-10 з ТзОВ «Іртас» (виконавець) на виконання підготовчих та земляних робіт під час пам'ятко-охоронних досліджень - розкопок; цей договір підписано представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

З посиланням про виконання вказаного договору між позивачем та ТзОВ «Іртас» оформлено акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 1 за травень 2010 р., № 2 за червень 2010 р., № 3 за липень 2010 р., № 4 за серпень 2010 р., а також ТзОВ «Іртас» було виписано позивачу податкові накладні за № 0252 від 11.03.2010 р. на суму 640000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 106666,67 грн.), за № 0879 від 19.05.2010 р. - на суму 738750,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 123125,00 грн.), за № 0880 від 26.05.2010 р. - на суму 226550,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37758,33 грн.).

На підтвердження оплати на користь ТзОВ «Іртас» позивачем надано суду копії банківських виписок від 11.03.2010 р. - на суму 640000,00 грн., від 19.05.2010 р. - на суму 738750,00 грн. та від 21.05.2010 р. - на суму 226550,00 грн., а також картку рахунку 6852 по контрагенту ТзОВ «Іртас».

Разом з цим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 р. (справа № 29402/11/9104), згідно із листом СВ ПМ ДПА у Львівській області № 3977/09-1 від 27.05.2011 р, адресованим начальникам ДПІ у Сихівському та Залізничному районах м.Львова встановлено, зокрема, що у провадженні СВ ПМ ДПА у Львівській області перебували кримінальні справи:

- за № 179-0467 - по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_5 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_6 - у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України;

- № 139-0071 - по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.3 ст.212, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України;

- № 139-0100 - по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Досудове слідство у цих справах завершено, а справи направлено до Сихівського районного суду м.Львова для розгляду по суті.

Також зазначено, що розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009 - 2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме - ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТзОВ «Маюн», ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2», ТзОВ «Миколаїв Авто».

Від імені цих підприємств документально оформлювалися неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011 р. у справі № 1-104/11 усіх вищевказаних осіб, крім ОСОБА_6, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України, а ОСОБА_6 - за злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України, із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме - ТзОВ «Іртас», тобто у фіктивному підприємництві.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що виконання робіт за укладеним договором із ТзОВ «Іртас» фактично не надавались, а сам факт наявності первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом товарності операцій на противагу встановленим судом обставинам.

За таких обставин, колегія суддів, вважає що податкові повідомлення-рішення за №№ 0000032304 та 0000022304 від 21.06.2011 р. винесені ДПІ у Стрийському районі правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року в адміністративній справі № 2а-7154/12/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк