Постанова № 37210276, 17.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2014 р. № 820/13202/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області:

- податкове повідомлення - рішення № 0001671500 від 04 грудня 2013 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001711500 від 04 грудня 2013 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0001701500 від 04 грудня 2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1555,98 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 001721500 від 04 грудня 2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 14575,29 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0001621500 від 04 грудня 2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 23128,0 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування, в зв'язку з пропущенням строку застосування штрафних санкцій.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надали клопотання про розгляд справи за своєю відсутності.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 листопада 2013 року Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, земельного податку, збору за спеціальне використання води, екологічному податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи.

За наслідками перевірки складено акт перевірки №297/1501/24673063 від 15 листопада 2013 року, згідно висновків якого встановлено з боку позивача порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені податкові зобов'язання.

На підставі зазначеного висновку, відповідачем винесені наступні податкові повідомлення - рішення:

- 0001621500 від 04.12.2013 року про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 286205,40 грн. несвоєчасну сплату ПДВ в розмірі 1431027,0 грн.;

- 0001671500 від 04.12.2013 року про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 29270,08 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податкам і зборам які справляють до 01 січня 2011 року, але не визначені ПКУ в розмірі 146350,40 грн.;

- 0001721500 від 04.12.2013 року про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 20200,92 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 104886,10 грн.;

- 0001711500 від 04.12.2013 року про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 6627,79 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 33138,83 грн.;

- 0001701500 від 04.12.2013 року про зобов'язання позивача сплатити штрафні санкції в розмірі 1968,31 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку в розмірі 9841,55 грн.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки №297/1501/24673063 від 15.11.2013 року та підтверджується матеріалами справи, позивачем подавалися узгоджені податкові декларації з наступних податків та зборів:

- податок на додану вартість;

- податкові зобов'язання по податкам і зборам які справляють до 01 січня 2011 року, але не визначені ПКУ;

- земельний податок

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларацiя, розрахунок (далi - податкова декларація) - документ, що подається платником податкiв (у тому числі відокремленим пiдроздiлом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановленi законом, на пiдставi якого здiйснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свiдчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно приписів п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом 10 календарних днiв, що настають за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларацiї, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем сплата заборгованості по податковим збов'язанням була здійснена з порушенням строків встановлених Податковим кодексом України

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разi якщо платник податкiв не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внескiв з податку на прибуток пiдприємств протягом строкiв, визначених цим Кодексом, такий платник податкiв притягується до вiдповiдальностi у виглядi штрафу у таких розмiрах:

- при затримцi до 30 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 10 вiдсоткiв від погашеної суми податкового боргу;

- при затримцi бiльше 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмiрi 20 вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено - у зв'язку з тим, що позивач затримав сплату заборгованості по податкам і зборам йому були нараховані відповідні штрафні санкції.

Однак, суд не може погодитись з висновками відповідача з наступних підстав.

Згідно п.14.1.156. ст.156 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштiв, яку платник податкiв, у тому числi податковий агент, повинен сплатити до вiдповiдного бюджету як податок або збiр на пiдставi, в порядку та строки, визначенi податковим законодавством (у тому числi сума коштiв, визначена платником податкiв у податковому векселi та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.14.1.265 ст.265 Податкового кодексу України штрафна санкцiя (фiнансова санкцiя, штраф) це плата у виглядi фiксованої суми та/або вiдсоткiв, що справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та iншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючi органи, а також штрафнi санкцiї за порушення у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за приписами Податкового кодексу України є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крiм випадкiв, визначених пунктом 102.2 цiєї статтi, має право самостiйно визначити суму грошових зобов'язань платника податкiв у випадках, визначених цим Кодексом, не пiзнiше закiнчення 1095 дня, що настає за останнiм днем граничного строку подання податкової декларацiї та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларацiя була надана пiзнiше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податкiв вважається вiльним вiд такого грошового зобов'язання, а спiр стосовно такої декларацiї та/або податкового повiдомлення не пiдлягає розгляду в адмiнiстративному або судовому порядку.

Таким чином, суд зазначає, що податкова перевірка позивача проводилась 15.11.2013 року, з врахуванням положень ст.102 Податкового кодексу України, штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків та зборів повинні бути нараховані за період 1095 днів, тобто з 15 листопада 2010 року по 15 листопада 2013 року.

Відповідно до цього, штрафні санкції за період до 15 листопада 2010 року не підлягають нарахуванню, оскільки, вони знаходяться поза межами граничного строку сплати грошових зобов'язань передбаченого п. 102.ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу в частині скасування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та зборів за період до 15 листопада 2010 року підлягають задоволенню як правомірні, обґрунтовані та законні.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне звернути увагу на приписи ч.4 ст. 70 КАС України, яким зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001671500, № 0001711500, № 0001701500 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1555,98 грн., № 001721500 від 04 грудня 2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 14575,29 грн., № 0001621500 в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 23128,0 грн. від 04.12.2013 року, прийняті Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001671500 від 04.12.2013 року; № 0001711500 від 04.12.2013 року; № 0001701500 від 04.12.2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 1555,98 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 98 копійок); № 001721500 від 04.12.2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 14575,29 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 29 копійок); № 0001621500 від 04.12.2013 року в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 23128,0 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (код ЄДРПОУ 24673063) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 172.05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.В. Бездітко