Ухвала суду № 37209845, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6476/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в сумі 6292,21 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, в якому просив стягнути заборгованість по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, призначеної згідно із відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам перед управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в сумі (з урахуванням уточнення позову) 6292,21 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що становлять різницю між сумою пенсій, призначеною згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, визначену йому у повідомленнях по відшкодуванню сум пенсій, виплачених науковим працівникам за період січень-березень та липень-вересень 2013 року включно, яка самостійно Інститутом післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту не погашена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача надала заперечення до позову, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що стаж роботи працівників Інституту ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Пенсійним фондом віднесено до наукового або науково-педагогічного. Це є протиправним, не обґрунтованим і не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки інститут відповідно до Переліку посад наукових та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою КМУ від 04.03.2004 року №257, відноситься до 4 групи суб'єктів господарювання, в якій відсутні посади, що займали вищевказані працівники в Інституті. Також зазначено, що такі особи як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ніколи не працювали ні в Інституті післядипломної освіти керівних працівників ат спеціалістів водного транспорту України, ні в Інституті післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, а отже не мають права на компенсацію зі сторони Інституту. Відповідач вважає, що інститут не може нести відповідальність за помилки, допущені Пенсійним фондом при нарахуванні наукових пенсій, так як пенсійний фонд не узгоджував з Інститутом і не направляв в Інститут свої рішення, стосовно нарахування наукових пенсій.

Відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту (код ЄДРПОУ 01126008) заборгованість перед управлінням пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (код ЄДРПОУ 26302649, банк ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845, р/р 256013013705) в сумі 6292,21 грн. по відшкодуванню виплати різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів науковим працівникам.

Не погодившись з вказаним рішенням Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Наказом Інституту підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів водного транспорту України № 75 від 28.07.1993 року на виконання наказу Міністра транспорту України № 37 від 20.04.1993 року «Про зміну підпорядкування вищих навчальних закладів», та нового Статуту Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України, затвердженого Міністром транспорту України 24.06.1993 року, з 20.08.1993 року змінено назву Інституту підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів водного транспорту України на Інститут післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 59 від 22.01.2009 року «Про затвердження нової редакції Статуту Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту» змінено назву Інституту післядипломної освіти керівних працівників та спеціалістів водного транспорту України на Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту.

Встановлено, що відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, як платник страхових внесків відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

В учбовому закладі працювало шість наукових працівників, які мають право на пенсію, механізм фінансування якої встановлений Порядком № 372.

Управлінням Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси, на підставі виданих відповідачем довідок, нараховані наукові пенсії наступним пенсіонерам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2. ОСОБА_5, відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та надіслано на адресу Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що ставлять різницю між сумою пенсій, призначеною згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, в розмірі 6292,21 грн. за період січень-березень та липень-вересень 2013 року.

Проте, відповідачем не визнано право зазначених осіб на отримання ними наукових пенсій, у зв'язку із чим Інститутом не проведено відшкодування зазначеної вище пенсії, в результаті чого за останнім числиться заборгованість по відшкодування фактично витрачених коштів на виплату пенсій, що ставлять різницю між сумою пенсій, призначеною згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно до вимог п. 13 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, у разі якщо особа мас право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977-Х1І від 13.12.1991 року, різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної наукових (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13.12.1991 року та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

Відповідно до вимог п. 12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Пункт 5 Порядку № 372 передбачає, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається; у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно до вимог п. З ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року № 2984-ПІ інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта стосовно відсутності відповідного рівня акредитації, як підстави для нарахування відповідним особам наукової пенсії, оскільки з огляду на вищевказані норми Закону, вид діяльності відповідача та назва «Інститут» передбачає наявність у вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівня акредитації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

На підставі того, що Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту є установою загальнодержавної власності, тобто це не бюджетна установа має проводити відшкодування зазначеної різниці пенсії.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 13.02.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький