Постанова № 37209741, 17.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 922/4211/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Шевцові Є.О.,

за участю представників:

позивача - Белозор А.В. (довіреність № 14-329 від 16.03.2012 р.);

відповідача - Василенко І.В. (довіреність № 3926 від 26.12.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3852Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 26 листопада 2013 року у справі № 922/4211/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків;

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Харківгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 65485,12 грн., що складаються з: 26222,46 грн. пені, 34168,23 грн. інфляційних витрат та 5094,43 грн. 3% річних, з посиланням на невчасну сплату вартості природного газу, отриманого за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 р. у справі № 922/4211/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 50%, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 13111,23 грн., інфляційні витрати в сумі 34168,23 грн. та 3% річних в сумі 5094,43 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 13111,23 грн. таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі № 922/4211/13 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.01.2014 р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 240 від 13.01.2014 р.) заперечує проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що твердження апелянта про відсутність підстав для зменшення розміру пені на 50% є необґрунтованим. Зазначає, що головною причиною проведення невчасних розрахунків перед позивачем за спожитий природний газ є несвоєчасні розрахунки споживачів (населення, підприємств та організацій, які фінансуються з державного бюджету) за отримані від ПАТ "Харківгаз" послуги. Вважає, що стягнення з відповідача пені в повному обсязі матиме негативні наслідки та зробить неможливим вчасне проведення поточних ремонтів газопроводів та споруд на них, що загрожує безпеці газопостачання та створить умови для виникнення непоправних наслідків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 922/4211/13 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з метою надання часу для примирення сторін, розгляд справи відкладено на 13.02.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2014 р. підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2014 р. заперечив проти апеляційної скарги позивача у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківгаз" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11 (а.с. 9-13) та кілька додаткових угод, якими внесено зміни до вказаного договору в частині тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 14-23).

Згідно п. 1.1. вказаного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 9), позивач зобов'язався передати відповідачу у 2011 році та у січні-лютому 2012 року імпортований природний газ виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі відповідача.

Згідно п. 2.1. вказаного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 9), позивач передає відповідачу у 2011 році природний газ у обсязі 739,382 тис. куб. м. та у період з 01.01.2012 р. по 29.02.2012 р. у обсязі 250,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.5 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 31.01.2012 р. № 9), цей договір набув чинності з моменту його підписання та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині поставки природного газу - з 01.01.2011 р. до 29.02.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11 позивач поставив, а відповідач прийняв, протягом січня 2011 року - вересня 2011 року та лютого 2012 року, природний газ обсягом 986,994 тис. куб. м. на загальну суму 3029440,07 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу (а.с. 24-33).

Проте відповідач, в порушення п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11, оплату за поставлений природний газ здійснював з порушенням строків, встановлених договором.

Згідно п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 р. № 14/303/11, у разі невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищенаведеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача: пені в сумі 26222,46 грн., інфляційних витрат в сумі 34168,23 грн. та 3% річних в сумі 5094,43 грн., всього: 65485,12 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, виходячи з наступного.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 26222,46 грн. за порушення договірних зобов'язань обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення на 50% розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення позивачем, зважаючи на таке.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 97% (а.с. 100).

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що предметом діяльності ПАТ "Харківгаз", зокрема, є створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; розподілення природного газу на території Харківської області; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів та пристроїв, локалізація і ліквідація аварійних ситуацій, тощо. Здійснюючи відповідну діяльність, відповідач зобов'язаний забезпечувати безперебійне та безаварійне надання послуг, утримувати газові мережі, споруди на них, систему газопостачання та газифікації в належному стані.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Харківгаз" надає послуги з теплопостачання підприємствам та організаціям, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджету. Саме несвоєчасні розрахунки споживачів (населення, підприємств та організацій, які фінансуються з державного бюджету) за отримані від ПАТ "Харківгаз" послуги призвели до порушення відповідачем строків оплати по договору, борг населення перед ПАТ "Харківгаз" станом на 01.10.2013 року складав 58942,37 грн.

Враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача, заборгованість споживачів перед ним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зменшення розміру пені на 50%.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін в судовому засіданні, перевіривши наданий позивачем розрахунок сум, заявлених до стягнення з відповідача, вважає вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5094,43 грн. та інфляційних витрат в сумі 34168,23 грн. такими, що підлягають задоволенню, як такі, що підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2013 року у справі № 922/4211/13 прийняте з дотриманням всіх вимог матеріального та процесуального права, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи та підтверджується дослідженими доказами, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26 листопада 2013 року у справі № 922/4211/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.