Постанова № 37209725, 11.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2014 р. Справа № 917/2227/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Байбурін Е.Ф.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук (вх. №132П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.13 року у справі № 917/2227/13

за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи", м. Київ

до ПАТ "АвтоКрАЗ", м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 26 455,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 26455,90 грн. заборгованості за договором №1315/12 від 28 грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.12.2013 року по справі №917/2227/13 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" 26455,90 грн. боргу, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ПАТ "АвтоКрАЗ", не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що Акт №1 від 27.03.2013 року відповідачем не підписаний. Крім того, вказані в зазначеному акті роботи повинні були виконуватись лише після попередньої оплати, що передбачено п. 2.2 договору. Оскільки попередня оплата проведена не була, тож і підстав для виконання робіт у позивача не було, а тому, на думку відповідача, у нього відсутній і обов'язок з оплати вказаних робіт.

Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" в задоволенні позовної заяви про стягнення 26455,90 грн. та 1720,51 грн.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, між ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (позивач) та ПАТ "АвтоКрАЗ" (відповідач) укладено договір №1315/12 від 28 грудня 2012 року (арк. справи 10-15).

При укладенні договору сторони погодили наступне:

- позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи з дообладнання Корпоративної мережі підприємства відповідача, а відповідач, відповідно, прийняти результати виконаних робіт та сплатити їх вартість в повному обсязі;

- ціна договору (п. 2.1.) складає загальну вартість робіт, виконаних позивачем та підкріплених актами виконаних робіт не більше ніж 100000,00 (сто тисяч) грн., у тому числі ПДВ (20%) - 16666,67 грн.;

- відповідно до п. 4.3. договору, в акті приймання-передачі виконаних робіт зазначається обсяг фактично виконаних робіт та використаних матеріалів, а також їх ціна, встановлена на підставі договору. Акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами, є кінцевим та не потребує додаткового підтвердження іншими документами;

- згідно п. 3.1. договору строк виконання робіт становить 30 робочих днів з моменту отримання позивачем оплати згідно п. 2.2. договору;

- відповідно до п. 2.2. договору відповідач мав здійснити оплату у розмірі 100% загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами договірної ціни.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив попередню оплату, як передбачено умовами договору ( п. 2.2).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виконано по договору роботи на загальну суму 26455,90 грн., у тому числі ПДВ 4409,32 грн., що підтверджується Актом №1 прийому виконаних будівельних робіт за березень 2013 року (форма №КБ-2в) від 27.03.2013 року на 20511,92 грн., та Актом №2 прийому виконаних будівельних робіт за березень 2013 року (форма №КБ-2в) від 27.03.2013 року на 5943,98 грн., а також Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2013 року (форми №КБ-3) від 27.03.2013 року (арк. справи 16-25).

Зазначені документи з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень щодо якості та вартості прийнятих робіт. Підписи осіб з боку відповідача скріплені його печаткою, в зв'язку із чим посилання відповідача на те, що акт №1 виконаних робіт з його боку підписаний невідомою особою безпідставне.

Доказів звернення до правоохоронних органів, щодо встановлення факту зловживання службовим положенням представника відповідача, шляхом підписання акту виконаних робіт, підпис котрого скріплений його печаткою, відповідач не надав.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні 26.11.2013 року представник відповідача просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи для надання можливості укласти сторонам мирову угоду. Суд клопотання відповідача задовольнив. Листом від 02.12.2013 року позивач повідомив суд про те, що сторони не досягли згоди щодо умов мирової угоди. Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

За умовами договору №1315/12 відповідач мав здійснити оплату у розмірі 100% загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами договірної ціни.

Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України ).

Отже, суд першої інстанції правомірно визнав заперечення відповідача з приводу того, що за відсутності попередньої оплати позивач не повинен був виконувати роботи, а відповідач їх оплачувати, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію по договору з вимогою сплатити протягом 7 (семи) днів з дати отримання претензії заборгованості у розмірі 26455,90 грн. Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Крім цього, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.11.2011 р. у справі №43/308-10, вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за Договором настав. Отже, після підписання та скріплення печаткою актів виконаних позивачем робіт відповідач визнав факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є добросовісність, розумність справедливість та судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.13 року у справі №917/2227/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, ч. 1, 4 ст. 538, ст. 610, 626, 629, 631, ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.13 року у справі №917/2227/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 12.02.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.